Любов, зрада і боротьба: у Києві показали драму «Брати»

У Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки відбулася прем'єра вистави «Брати» за мотивами сценарію Лукіно Вісконті. Режисером-постановником виступив народний артист України Олександр Кобзар. Історія, що розгортається на сцені, змушує замислитися над важливими моральними питаннями, такими як сила сімейних зв’язків, боротьба за місце у світі та невідворотність конфліктів між різними світоглядами. На виставі побував фотокореспондент ZN.UA Василь Артюшенко.

У центрі сюжету – вдова Розарія, яка після смерті чоловіка вирішує залишити рідне село та разом із чотирма дорослими синами переїхати до великого міста в надії на краще життя. У Мілані вже два роки мешкає її старший син Вінченцо, і жінка сподівається, що зможе разом із дітьми знайти новий дім та можливості для розвитку. Проте реальність виявляється жорстокою: місто виявляється байдужим до чужинців, воно випробовує кожного з братів на міцність, змушуючи робити непрості вибори.

Розбіжності між братами, які мали б бути єдиним цілим, стають усе глибшими. Один із них знаходить стабільність у роботі на заводі та одруженні, інший занурюється у світ боксерських поєдинків, що поступово ведуть його до криміналу. Третій не знаходить себе та зрештою вирішує піти до армії. Головною ж причиною розриву між братами стає кохання до жінки, що перетворюється на справжню війну, яка закінчується трагедією.

Постановка «Брати» – не лише драма про окрему родину, а й глибока історія про вибір між добром і злом. Центральний конфлікт братів віддзеркалює боротьбу двох світоглядів: один герой готовий йти на компроміси, інший – нещадний у своїй безпринципності. У підсумку постає питання: чи завжди варто прощати, і чи можна вважати братом того, хто перетворився на ворога?

Візуальна складова постановки заслуговує на окрему увагу. Сценографія та костюми, створені Сашком Білозубом, передають атмосферу післявоєнного Мілана. Композитор Олександр Кохановський наповнив виставу напруженими та драматичними музичними рішеннями, а пластичні постановки Ольги Голдис додають сценам динамічності.

Як зазначив театральний критик Сергій Васильєв: «Зло послідовне і нетерпиме. Добро шукає компромісів, виправдань безчестя, апелює до здорового глузду та сумління. І у підсумку лише допомагає злу поширюватися й нахабніти. Як довго можна і чи слід взагалі потурати злу? Чи завжди треба прощати?І зрештою, чи варто продовжувати називати брата братом, якщо він поводиться як негідник та садист, навіть присягаючись у своїй до тебе любові?». Ці слова якнайкраще відображають головну ідею вистави та змушують глядачів замислитися над тим, чи завжди прощення є правильним вибором.

«Брати» – це вистава, що залишає слід у серці кожного, хто її побачить. Вона змушує замислитися над природою людських відносин, межами прощення та тим, наскільки далеко може зайти боротьба за місце під сонцем.

Нагадаємо, у Києві відкрилася виставка «105 років — 105 вистав», присвячена ювілею Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Тут можна побачити рідкісні фотографії, театральні афіші та унікальні артефакти, які розповідають про ключові моменти становлення театру.