Музичні скарби Ігоря Білозіра: кому належать права на пісні? Бере слово друга дружина композитора

Матеріал «Главкома» «Ігор Білозір – 70. Історія легендарного музиканта, якого запрошували до Голівуду і вбили посеред Львова» спровокував резонанс. Після публікації друга дружина Ігоря Білозіра Ольга Гошовська (раніше – Ольга Білозір) спростувала деякі твердження, які в інтерв’ю «Главкому» озвучила перша дружина композитора, народна артистка Оксана Білозір. Зокрема, Гошовська оскаржує три факти, озвучені пані Білозір: вони стосуються прав власності на квартиру, авторських прав на творчий спадок композитора та обставин лікування Білозіра після фатального побиття.

Квартира Ігоря Білозіра

Квартира, у якій мешкав Ігор Білозір, розташована у центрі Львова за адресою вул Фредра, 4. До слова, паралельна вулиця нині носить назву Ігоря Білозіра.

В інтерв’ю «Главкому» Оксана Білозір, зокрема, розповідала: «Коли ми розлучилися, я залишила йому (Ігорю Білозіру, – «Главком») все, що ми нажили разом. Я взяла тільки дитину, і ми продовжили жити далі. Поміж нами не було яблука розбрату, нам не було що ділити, бо я ні на що не претендувала. Навпаки, я прагнула створити йому максимальний затишок, комфорт. Лишила йому квартиру, бо знала, що він її дуже любив. З часом я думаю там зробити квартиру-музей Ігоря Білозіра».

Ольга Гошовська стверджує, що частина квартири досі належить синові Ігоря та Оксани Білозорів Андрієві. «Після вбивства композитора все його майно і творчий набуток ділилися між трьома спадкоємцями. «Ігореве помешкання, що на вул. Фредра у Львові: 1/6 відійшла Ігоревій мамі Марії Іванівні Білозір; 1/6 – мені (тоді Ользі Білозір) як дружині Ігоря; 4/6 - синові Ігоря та Оксани Білозорів Андрієві», – пише пані Ольга.

Після загибелі композитора його мати подарувала свою частку квартири Гошовській.

Права на творчий спадок

Оксана Білозір, відповідаючи на питання про те, кому нині належать авторські права на пісні Ігоря Йосиповича, підкреслила: «У Ігоря Білозіра є один-єдиний спадкоємець – це його рідний син».

Ольга Гошовська стверджує, що творча спадщина розділена також на трьох спадкоємців у рівних частках. Після того, як Марія Іванівна віддала їй свою частку квартири, на знак вдячності Гошовська подарувала свою третину прав на творчу спадщину композитора його рідній сестрі Руслані Білозір. «Ігорева мама, світлої пам'яті Марія Іванівна Білозір заповіла свою 1/3 авторського права на пісні сина своїй онуці, дочці Руслани Білозір Вікторії Савчук», – веде далі друга дружина Білозіра.

«Отже, станом на сьогодні авторським правом на пісні й інструментальні твори Ігоря Білозора володіють три особи: Андрій Білозір, Руслана Білозір, Вікторія Савчук», – зауважує Гошовська.

Ба більше: вона нагадує: оскільки пісні мають і музику, і слова, то йдеться про авторські права на пісню не лише композитора, а й поетів, які співпрацювали з Білозором. За її совами, наприклад, у пісні «Мамина світлиця» 50 % авторських прав належать поетові Богдану Стельмаху, інші 50 % – трьом спадкоємцям Ігоря Білозора у рівних частках.

«Пісня «Ніби вчора, рідна мамо»: три шостих авторських прав належать автору слів Петру Запотічному; одна шоста – Андрію Білозіру; одна шоста – Руслані Білозір; одна шоста – Вікторії Савчук. Пісня «Квіти у росі» (автор слів і музики – Ігор Білозір): по одній третині всім трьом спадкоємцям. Пісня «Батьківське жито»: 50% – трьом спадкоємцям Ігоря Білозіра; 50 % – спадкоємцям поета Романа Кудлика», – пояснює Ольга Гошовська.

Вбивство Ігоря Білозіра

Оксана Білозір розповідала «Главкому» про те, що після побиття впродовж трьох днів Ігоря Білозіра ніхто не впізнав, і  він помирав у лікарні сам-один: «Впродовж трьох днів взагалі ніхто не знав, хто це. Мені зателефонували через три дні, коли пізнали, що то Ігор. Спочатку думали, що це якийсь п'яний просто впав десь, впав, хай протверезиться. У нього ж зовні не було крові, відкритих ран. Тоді б він потрапив зразу на хірургічний стіл. Така доля: Ігор Білозір все життя присвятив людям, а коли йому було важко, лишився з бідою сам-на-сам».

Ольга Гошовська зазначає: «Респондентці згаданого інтерв'ю раджу прочитати мої дописи 2022 року і 2023 року, там хоч коротко, але є те, про що в інтерв'ю – брехня», і додає посилання на допис, який опублікувала ранше, і де виклала свою версію  подій після фатального побиття композитора.

«9 травня, тобто в неділю, я повернулася зі села, від мами. Заходжу в помешкання – тихо, Ігоря нема. У кухні живе маленьке чорне каченя. Звідкіля? Знайшов Ігор і приніс додому? Чи хтось приніс? Так і не знаю... Зайшла у вітальню, на роялі ноти, акуратно написані гострим олівцем, і розгорнута книжечка поезій Івана Гущака. Читаю: «Не кажи, що вже пізно, що між нами прощання...». Аж якимось тривожним холодом обійняло. І в ту ж мить телефонний дзвінок. Богдан Гнатовський: «Олю, Ігор в лікарні. Його побили дуже...» (До слова, Гнатовський поїхав до лікарні швидкої допомоги з Ігорем. Швидку викликали міліціонери, що під'їхали до місця злочину і застали ще там нападників. Саме ті, що впродовж інциденту на літньому майданчику кав'ярні, там чергували... У приймальному покої Гнатовський сказав черговому лікареві, що це Ігор Білозір)», – йдеться у дописі.

«Ігор нас упізнав... Але наче він, наче не він... Наступного ранку нас з Ігорем скеровують в кареті швидкої до Діагностичного центру на МРТ голови. Там діагностують надважкі травми. Пізніше нам з Русланою Білозір лікарі скажуть: «Завдані травми головного мозку не сумісні з життям...», – писала друга дружина композитора.

Крім того, пані Ольга наголошує: саме вона виборювала справедливість для загиблого чоловіка у судах. «Три роки три жінки – сестра Руслана Білозір, мама Марія Білозір і я, дружина, тоді Ольга Білозір, разом з адвокатом Михайлом Жолубаком, разом із нашим та Ігоря вірним друзями – ватрівчанами Юрієм Кедринським Yuri Kedrynskyi та Андрієм Кучерепою Андрій Кучерепа, із громадськими обвинувачами Іриною Калинець та Романом Іликом боролися за Ігоря Білозіра в судах».

Наталія Сокирчук, «Главком»