Гроші під ногами: чому ми досі не мобілізували мільярди?

Україна воює з агресором, на боці якого також ресурси осі зла. Саме тому у війні на виснаження кожна гривня у військовий бюджет — це посилення економічної стійкості та порятунок життів наших захисників. Адже саме забезпечення фронту й тилу підвищує наші шанси досягнути справедливого миру з покаранням ворога за геноцидну війну. Коли в РФ в економіці тріщини, то у нас має бути стратегія економічної стабільності в умовах ризиків зниження підтримки західними партнерами. Але де шукати ресурс для перемоги?

Підвищення акцизів

Мережа АНТС зібрала фахівців, щоб проаналізувати втрати бюджету, спричинені затримкою в підписанні вже ухвалених рішень. Перший заступник голови парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Ярослав Железняк навів яскравий приклад: «Україна втрачає 25 млн грн щодня через відсутність політичного рішення — президент довго не підписував закону про підвищення акцизів на тютюнові вироби (закон №11090), ухваленого Верховною Радою ще у грудні 2024 року».

Після розголосу президент нарешті підписав цей закон 22 березня 2025 року. Проте за період зволікання держава втратила понад 1,9 млрд грн — ці кошти могли б уже працювати на оборону.

Втім, аналогічна ситуація повторюється й з іншими критично важливими законами. Зокрема, вже понад дев’ять місяців на підпис президента чекає законопроєкт №9559-д «Про внесення змін до деяких законів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з підтримки сектору безпеки і оборони України», ухвалений ВР ще 18 червня 2024 року. Його підписання дасть можливість громадам офіційно й ефективно спрямовувати кошти місцевих бюджетів на потреби ЗСУ та інших безпекових структур. В умовах війни така підтримка має надходити вже зараз, а не залишатися предметом політичного зволікання. Тож чи є таки політична воля? Побачимо згодом.

Фінансування українського ВПК

Україна сьогодні має сотні компаній, здатних виробляти сучасні дрони та озброєння. Але ці виробничі потужності мало використовуються: лише 37% із них завантажені. Це означає, що 63% таких потужностей простоюють у той час, коли кожен безпілотник може врятувати життя або змінити хід бою.

Причина не в технологіях чи якості продукції — наші виробники вже довели свою ефективність. Проблема в тому, що немає державних замовлень. А отже, немає фінансування. А відсутність фінансування — це прямий наслідок відмови зібрати доступні внутрішні ресурси, зокрема через ті ж самі акцизи чи інші податкові інструменти. Іронія в тому, що підписання навіть одного закону могло б дати десятки мільярдів гривень, у цільовий спосіб спрямованих на розгортання програми дронів. Натомість заводи стоять, а фронт недораховується потрібного оснащення. Це не проблема виробництва. Це — проблема політичного рішення. І втраченої можливості посилити нашу оборону власними силами.

Лад на митниці — мільярди в держбюджеті

Митниця — одна з ключових фінансових артерій держави. Вона мала би щомісяця приносити до бюджету мільярди гривень. Але сьогодні вона працює в ручному режимі, без реального керівництва, без реформ. Попри вимоги МВФ, Світового банку й партнерів зі США, реформу митниці зупинено. Міністерство фінансів не виконало своєї ключової функції — не створило навіть конкурсної комісії для обрання голови митниці. Через це орган, який міг би стати головним донором оборонного бюджету, щомісяця втрачає десятки мільярдів гривень.

І поки волонтери закривають дірки в забезпеченні армії, держава втрачає ресурс, який могла б зібрати за кілька підписів і політичних рішень. І ці втрати, знову ж таки, — це недокуплені дрони, незакриті медичні потреби, недоплачені компенсації військовим.

Повернення вкраденого

САП і НАБУ довели, що нові механізми можуть працювати. Завдяки процесуальним угодам із підозрюваними до бюджету вже повернуто понад 2,5 млрд грн. Це не «договорняки», а результат жорсткої системної роботи з доказами, викриттям схем і відшкодуванням збитків. Угода укладається лише після того, як зібрано неспростовні докази. І головне — ці кошти йдуть на конкретні потреби, насамперед на дрони.

Інструмент працює. Його потрібно масштабувати, а не атакувати. На жаль, одночасно з цим працює протилежний приклад — АРМА. Агентство, яке мало б зберігати та управляти арештованими активами в інтересах держави, перетворилося на чорну діру. Занижені оцінки, сумнівні продажі, використання підставних компаній — усе це призвело до того, що у бюджет надходять копійки замість мільярдів.

Заморожені активи агресора

G7 шукає політичну волю на історичне рішення щодо конфіскації 300 млрд дол. заморожених російських активів, з відсотків від яких уже закуповується в тому числі й українська зброя. Тому потрібна чітка позиція України, всіх офіційних урядових інституцій щодо конфіскації, та замість того щоб тримати кошти знерухомленими до закінчення війни та виплати Росією репарацій, необхідно створити окремий фонд для керування активами та спрямування їх у більш прибуткові галузі, зокрема в ОПК.

Міжнародний центр української перемоги (ICUV), АНТС і десятки експертів продовжують кампанію Make Russia Pay доти, доки гроші не будуть конфісковані. Це інструмент справедливості, покарання агресора й відновлення справедливості для мільйонів українців. Якщо цю компенсацію не буде реалізовано, українці роками самі витягуватимуть економіку з руїн. І це на тлі того, що ми вже не використовуємо наявних внутрішніх ресурсів. 2025 рік буде останнім відносно стабільним із погляду зовнішньої допомоги: за оцінками, ми отримаємо близько 50 млрд дол. для бюджету. Але вже 2026-го — лише 36 млрд дол. І це означає тільки одне: Україна повинна навчитися жити й воювати, усвідомлюючи ризик зниження підтримки чи зволікання з допомогою, як це було 2024-го, коли Конгрес США понад пів року не ухвалював рішення про підтримку України. В ідеалі ми мусимо навчитися генерувати доходи, щоб фінансово ставати дедалі більш незалежними.

Часу на зволікання немає. Вже сьогодні маємо мобілізувати всі можливі внутрішні резерви: через податкову реформу, повернення активів, демонополізацію державного сектора. Ми не можемо дозволити собі втрачати ще мільярди на бездіяльності, популізмі чи страху ухвалювати непопулярні, але необхідні рішення. Україна має ресурси. Ми просто не використовуємо їх. Настав час діяти. Підписати закон про акцизи. Запустити митну реформу. Очистити АРМА. Підтримати внутрішнє виробництво зброї. Домогтися конфіскації російських активів. І повернути економічний національний прагматизм.

Бо ми не просто тримаємо фронт — ми боремося за власне майбутнє і майбутнє Європи. Україна має потенціал безпекового гарантера, вигризаючи безпекові гарантії, та оборонного хабу Європи.