Як після окупації відроджують музей у Бородянці: від вишиванок – до історії спротиву

Минає три роки, відколи російські війська вийшли з території Київської області, залишаючи по собі руїни, вбитих та закатованих людей. Офіційно про деокупацію оголосили 2 квітня, відступ ворожої орди почався 31 березня, 1 квітня було звільнено Бородянку – селище в Бучанському районі, яке зазнало найбільших руйнувань. Тільки в Бородянці окупанти повністю знищили 8 багатоквартирних та 500 приватних будинків, частково пошкодили 32 багатоповерхівки і понад 400 садиб. 6 травня 2022-го поліція повідомила, що в стихійних похованнях виявлено понад 300 тіл мешканців селища, понад 40 загиблих знайшли під завалами будинків. 60 людей досі вважаються зниклими безвісти.

Про 33 дні окупації та спротиву сьогодні розповідає Краєзнавчий музей Бородянщини, який мусив змінити мирну вишиванку на військовий однострій. Як це сталося - в матеріалі Коротко про.

Дві авіабомби

Краєзнавчі музеї у невеликих містечках мають свою особливу атмосферу. Тихий затишок, безліч цікавинок, які хочеться роздивлятися. Відчуття, ніби зайшов у гості до старих добрих і вже трохи підзабутих друзів. Таким до великої війни був і музей у Бородянці, розташований на другому поверсі місцевого Палацу культури імені Тараса Шевченка.

Музей відкрився у 2016 році і на кінець 2021-го налічував близько 7000 відвідувачів і 3000 експонатів, окремі з яких датувалися XII-XVIII століттями. Тут можна було помилуватися вигадливо розшитими сорочками та сукнями, віночками, у які дівчата вбиралися на свята, килимками, серветками, писанками, витинанками, старовинними рушниками та предметами вжитку наших пращурів, унікальними фотографіями. Музей гостинно приймав виставки творів місцевих майстрів, в його стінах лунала музика та читалися вірші.

Організаторами і першими керівниками музею стали мати та дочка Тамара й Ольга Угнівенко. Тамара присвятила своє життя педагогіці, а ще широко відома в регіоні як ініціатор багатьох громадських заходів. Ольга – знана вишивальниця, художниця, поетеса, композиторка, співачка, знавець українського національного костюму. Саме її рукам належить родзинка Краєзнавчого музею Бородянщини – діорама «Весілля», над якою майстриня працювала 8 років. У 2020-му ця композиція із 39 ляльок ручної роботи була занесена в Книгу рекордів України. Вона відтворює весільну церемонію на Київщині кінця XIX – початку XX століття, де гості вдягнуті у святкове вбрання, характерне для різних регіонів України.

…Будинок, де жили організаторки музею, одним з перших потрапив під ворожі обстріли 2022 року. 2 березня російський літак скинув на Бородянку три авіабомби. Дві влучили в Палац культури, потрощивши музей.

Не маючи де жити в Бородянці, Тамара та Ольга Угнівенко перебралися до Києва, Ольга влаштувалася в Національний музей літератури, куди перевезла, на щастя, вцілілу діораму «Весілля». Місце директора Краєзнавчого музею запропонували Тамарі Шеховцовій. А самого музею вже і не було.

Робота допомагала жити

- Нам пощастило, що ми жили далі від центру – у дев’ятиповерхівці на четвертому поверсі, - згадує нинішня директорка Краєзнавчого музею Бородянщини Тамара Шеховцова. – Але все одно було неймовірно страшно – над головами літають ракети, кругом падають бомби, поруч чоловік, паралізований після інсульту, літні батьки. Завдяки хлопцям з ТрО виїхали в сусіднє село, а там таке ж почалося.

Разом з іншими біженцями сім’ю евакуювали до Рівного, а звідти до Німеччини - в Дрезден. Та довго за кордоном не засиділися – повернулися до Бородянки в травні.

- Там же вся наша молодь була – донька, зять, брат, - відповідає Тамара на запитання, чому не залишилися в безпечній Європі. – З хворою людиною всюди важко, а там було ще важче, ніж удома. Квартира наша, на щастя, вціліла, місто потроху поверталося до життя. Я з 1998 року працюю в Палаці культури художником і не хотіла втрачати улюблену справу.

Перші тижні, каже Тамара, на роботу ходила з корвалолом та барбовалом – так страшно було дивитися на розвалені, обгорілі будинки, слухати розповіді про загиблих та вбитих земляків. Але потім адаптувалася – робота допомагала далі жити.

- Кімнати в нашому палаці стояли без вікон, але ми відновили заняття в творчих гуртках. Дітей почали збирати просто на вулиці, - згадує Тамара Шеховцова.

Постав із попелу в новій подобі

Рятувальні роботи в розбитих залах проводили з 9 по 14 квітня 2022 року. Багато експонатів було пошкоджено, але більшість вдалося врятувати. Разом в елементами вітрин працівники ДСНС вивезли їх до приміщення однієї зі шкіл.

- Інвентаризація ще не проведена. Палац культури досі напівзруйнований, немає приміщення, щоб усе добре розкласти. Речі зберігаються в коробках, меблі всі в розібраному стані - скло окремо, стелажі окремо. Складати нікому і ні на що – все ж потребує грошей, - розповідає Тамара Шеховцова. – Нас було двоє працівників, а тепер я залишилися одна.

І все-таки музей постав з попелу – в іншій, суворій подобі. 26 липня 2023-го в одній із кімнат, яку вдалося привести до ладу, розгорнули експозицію "Бородянка. 33 дні окупації та спротиву".

- Коли люди почали повертатися в Бородянку, стали збирати оті сліди російських звірств. Той гільзу приніс, той шрапнельні боєприпаси. Адміністрація багато допомогла, документи зібрали, відео. У нас і форма російського окупанта є, тут же у них кругом штаби були – по хатах, по дитячих садочках навіть. Люди приходять і бачать, що все це правда, все, про що кажуть і пишуть, насправді відбувалося, - каже директорка.

Музей у Бородянському палаці культури відвідують школярі і дорослі. А ще численні делегації з різних куточків світу.

- У нас були представники ООН, гості з Німеччини, Естонії, з Америки багато приїздять, навіть просто туристів. Гості з більше 20 країн світу побували у нас, - підсумовує Тамара Шеховцова.

У планах міста - реконструкція Палацу культури, але поки не відомо, коли вона почнеться. В Бородянці ще багато зруйнованого житла, люди мешкають у модульних будиночках. Але все відновиться, все повернеться, і мирна колекція музею займе своє місце поряд зі згадкою про цю страшну війну.