Оруеллівський сценарій: як Путін планує відродити СРСР на пострадянському просторі

Реальність у середньостроковій перспективі – якщо Росії буде дозволено перегрупуватися після України – може бути набагато похмурішою, ніж припускається, і може стосуватися країн, які наразі не стоять на шляху вторгнення російських армій, країн, які колись були частиною Радянського Союзу, пише The Telegraph.

Лідери Європи, строго кажучи, не відповідають за безпеку та добробут країн за межами периметру Європи, але не бачити актуальності країн Кавказу та Центральної Азії, а також Білорусі та Молдови для майбутнього Європи, було б недалекоглядно, йдеться у статті. Головна причина полягає в тому, що дозволити Путіну повернути ці країни під контроль Росії дало б йому доступ до свіжого пулу ресурсів, включаючи військових новобранців, для ведення його майбутніх війн у Європі.

"Ось як це, ймовірно, розгортатиметься. Дозволити Україні зазнати поразки й дати можливість Путіну продати це як перемогу, безумовно, підживить його більші амбіції і буде використано як виправдання для нової агресії. Отримавши можливість перегрупуватися, перший крок Путіна полягатиме в тому, щоб знову зібрати Радянський Союз. У деяких випадках Путіну не знадобиться багато часу для досягнення цієї мети. Білорусь, ймовірно, стане першою кісткою доміно, яка впаде, оскільки вона вже є частиною орбіти Москви. Зіткнувшись із серйозним тиском зсередини, президент Лукашенко не в змозі протистояти Путіну і буде радий стати засновником СРСР-2.0", - пише видання.

Зазначається, що небагато зусиль знадобиться для формальної анексії Вірменії, країни, яка перебувала під п'ятою Путіна більше, ніж будь-яка з решти колишніх радянських республік. Прем'єр-міністр Пашинян, який не кинув виклик цьому домінуванню жодним значущим способом з моменту приходу до влади у 2018 році, з радістю піде на це. Якщо ні, його дуже низький рейтинг схвалення полегшить Кремлю замінити його більш популярним лоялістом.

Після цього підкорення Грузії буде вирішеною справою. Правляча партія країни "Грузинська мрія" є проросійською. І хоча грузинська громадськість переважно проєвропейська, її незгоду буде придушено прямим застосуванням сили, з півночі та півдня, не залишаючи керівництву країни реального вибору, окрім як підписати на пунктирній лінії новий статут СРСР.

Видання зазначає, що Азербайджан спочатку може мати певні важелі і може уникнути прямої анексії через свої міцні зв'язки з Туреччиною та швидко зростаючі комерційні та оборонні відносини з Ізраїлем, але це буде тимчасово. Росія – можливо, у партнерстві з Іраном – може легко підкорити азербайджанського диктатора Ільхама Алієва, серед інших засобів, розігруючи карту національних меншин. Значні лезгинські, талиські та татські меншини країни могли б бути стратегічно підштовхнуті Росією до їхніх давніх зусиль для отримання культурної автономії і таким чином кинути виклик владі Алієва, успадкованій від свого батька.

"Республіки Центральної Азії не мають шансів протистояти тиску Путіна. Казахстан з необоронним 4700-мильним кордоном з Росією, ймовірно, впаде протягом годин, якщо на нього безпосередньо нападуть, але з такою ж імовірністю прийме пропозицію приєднатися до нового Союзу. Враховуючи поширену корупцію та соціальне невдоволення, а також залежність від Росії щодо роботи та грошових переказів, населення Киргизької Республіки, Таджикистану, Туркменістану та Узбекистану також, ймовірно, буде спонукане приєднатися", - йдеться у статті.

Очолюваний Росією блок безпеки, Організація Договору про колективну безпеку, стане законом у цій країні та рамковою структурою, яка зв'яже новоприєднані республіки СРСР 2.0 вносити вклад у військові зусилля в Європі. Подальша економічна реінтеграція буде легкою.

"Щоб запобігти розгортанню такого оруеллівського сценарію, перш за все, потрібна набагато сильніша військова відповідь на поточну російську агресію в Україні. Хоча новий бюджетний пакет, запропонований європейськими лідерами, допоможе модернізувати можливості військової машини континенту та поповнити її виснажені запаси, вони мало що зроблять для вирішення короткострокових проблем на полях битв України. На щастя для Європи, Україна зараз має найбільшу та найбільш загартовану в бою армію на континенті. Тому відновлені зусилля мають бути спрямовані на те, щоб повністю уповноважити її воювати. Це також може бути кращим з точки зору внутрішньої політики: громадська думка по всій Європі, ймовірно, віддасть перевагу варіанту фінансування української армії, ніж відправленню власних військ на землю, навіть після підписання мирного договору", - пише видання.