Від зразкової в’язниці до гнилих клоповників: як змінювалося Лук’янівське СІЗО у Києві

Серед історичних споруд Києва особливе місце посідає Лук’янівська в’язниця — мовчазний свідок української історії понад півтора століття. Побудована в середині XIX століття, ця в’язниця стала місцем ув’язнення для революціонерів та політичних діячів, злочинців та невинних, зберігши у своїх стінах безліч людських доль та драматичних історій.

Лук’янівська в’язниця стала однією з найвідоміших і найстаріших серед діючих пенітенціарних установ України. Її стіни пам’ятають як відомих політичних діячів, так і звичайних ув’язнених, і кожен із них залишив свій слід в історії цього місця.

Історія в’язниці

Основна будівля Лук’янівської в’язниці була збудована у 1859-1862 роках за проектом губернського архітектора Михайла Іконнікова. Офіційно в’язниця почала працювати з 1863 року та вважалася зразковою установою Російської імперії. На території в’язниці існувала церква Святого Іова, яка за радянських часів була переобладнана на режимний корпус.

Наприкінці XIX століття на території в’язниці було збудовано декілька корпусів, включаючи єврейську молитовню у 1864 році. На початку XX століття на території в’язниці вже було десять кам’яних будівель різного призначення, а також система підземних тунелів, що поєднують усі об’єкти між собою.

Структура та корпуси

Лук’янівська в’язниця складається з кількох корпусів, кожен з яких має свою назву та призначення:

• "Катька": найстаріший корпус, побудований, за легендою, за Катерини II. У цьому корпусі знаходяться пости № 8 та 9А, де утримуються особи, засуджені на довічне ув’язнення. Раніше тут також утримувалися особи, засуджені до страти, і саме тут виконували смертні вироки. Сьогодні ці приміщення законсервовані та опечатані.

• "Столипінка": збудований за часів Столипіна. До нього прибудовані корпуси "Брежнєвка" та "Кучмівка". Ці корпуси були додані за радянських часів та під час президентства Леоніда Кучми відповідно. Вони відрізняються меншими розмірами камер і низькою стелею
• "Малолітка" (також відома як "Сталінка"): тут утримуються неповнолітні заарештовані.
• "Лікарня": корпус для хворих ув’язнених.
• "Привратка": Маленькі кімнати для тимчасового тримання ув’язнених, які чекали переведення в камеру або етапування 1 3.

Відомі ув’язнені

За свою історію Лук’янівська в’язниця бачила багатьох відомих ув’язнених. Серед них були революціонери, такі як Микола Бауман та Максим Литвинов, які у 1902 році втекли з в’язниці. Також тут утримувалися українські націоналісти, такі як Симон Петлюра та Степан Хмара.

За радянських часів у в’язниці перебували відомі культурні діячі, наприклад, режисер Сергій Параджанов та поет Максим Рильський. В наш час у Лук’янівській в’язниці утримувалися політичні постаті, такі як Юлія Тимошенко та Юрій Луценко.

Сучасний стан

Сьогодні Лук’янівська в’язниця продовжує працювати як слідчий ізолятор. Попри спроби покращити умови утримання, проблеми залишаються. У в’язниці продовжують існувати переповнені камери та незадовільні умови життя.

Порушення та проблеми:

• більшість камер не забезпечені належним штучним освітленням;
• ув’язнені часто змушені спати по черзі або на підлозі через відсутність спальних місць;
• стіни в багатьох камерах покриті грибком, а відсутність вентиляції унеможливлює дихання свіжим повітрям;
• бокси збірного відділення не опалюються;
• адміністрація СІЗО порушує права ув’язнених на контакти із зовнішнім світом, обмежуючи телефонні дзвінки;
• ув’язнені змушені виконувати ремонтні роботи та функції з господарського обслуговування без оплати.

Побори та тортури

У Лук’янівському СІЗО також виявлено факти поборів та жорстокого поводження з ув’язненими. Існує система, за якої ув’язнені можуть покращити умови утримання за гроші, а в деяких випадках навіть отримати доступ до заборонених предметів. Правозахисники повідомляють про випадки тортур та вимагання грошей у в’язнів, що часто покривається адміністрацією

Останніми роками обговорюється можливість продажу частини тюремних територій інвесторам у розвиток інфраструктури, що може змінити долю цього історичного місця. Однак поки Лук’янівська в’язниця залишається символом складної історії України та місцем, де страх і надія співіснують з надією на краще майбутнє.