Журі World Press Photo перепросило за поєднання фото української дівчинки та окупанта, але залишить премію фотографу ТАСС

Міжнародне журі та World Press Photo перепросили за те, що об'єднали дві роботи — «Підземний польовий шпиталь» Нанни Хайтманн та «По той бік окопів» Флоріана Бахмаєра — в одну візуальну пару.

Про це йдеться у відповіді організаторів конкурсу на звернення «Детектора медіа».

«Ми не повинні були представляти ці дві фотографії як пару, оскільки це передбачає, що їх слід розглядати і розуміти лише в діалозі одна з одною. Це створює надто спрощену та хибну рівноцінність і відсуває на другий план історію, яку кожна з них розгортає сама по собі. Ці історії, тим часом, вказують лише на два аспекти поточної війни Росії проти України», — зазначила голова міжнародного журі Люсі Контичелло.

Щодо премії, яку отримав фотограф російської інформаційної агенції ТАСС Михайло Терещенко, організатори повідомили, що не скасовуватимуть нагороди, але надалі планують вдосконалювати правила та процедури роботи з заявками від фотографів, які працюють на державні установи. При цьому будуть консультуватися з фотографами, які працюють у таких країнах, як Грузія та Україна, а також з фотографами, які працюють у країнах з репресивними режимами і часто намагаються робити «хорошу роботу у своїх власних складних ситуаціях».

Публікуємо відповідь World Press Photo повністю:

Рішення щодо нагороджених проєктів з України та Грузії

Ми з великою повагою ставимося до журналістів, які документують війну Росії проти України та протести в Грузії для всього світу, часто роблячи це з великим ризиком і труднощами. Особливо це стосується фотографів, які живуть і працюють у цих країнах. До них прийшли війна і політичний конфлікт, і вони вирішили це задокументувати.

Інформація про наш процес оцінювання

Кожна робота оцінюється анонімно. Члени журі не знають, хто є фотографами і на кого вони працюють. На наступних раундах суддівства надається обмежена інформація, наприклад, про національність та стать фотографа.

У кожному з шести регіонів нашої конкурсної моделі (Африка; Азійсько-Тихоокеанський регіон та Океанія; Європа; Північна та Центральна Америка; Південна Америка; Західна, Центральна та Південна Азія) спочатку регіональне журі відбирає велику кількість заявок у кожній категорії. Кожне регіональне журі складається з п'яти професіоналів, які представляють цей регіон та/або працюють у ньому, з широким спектром знань та досвіду.

Після того, як регіональні журі зробили свій відбір, їхня робота завершується. Міжнародне журі (до складу якого входять шість голів регіональних журі, а також голова міжнародного журі) приймає остаточне рішення щодо 42 переможців та визначає найкращу фотографію року в галузі преси. Обґрунтування кожного рішення міжнародного журі фіксується у звіті журі.

Заява міжнародного журі щодо українських проєктів

Міжнародне журі та World Press Photo перепрошують за те, що об'єднали ці дві роботи —  «Підземний польовий шпиталь» Нанни Хайтманн та «По той бік окопів» Флоріана Бахмаєра —  в одну пару. Існує очевидна різниця між дитиною, яка страждає від наслідків війни, і муками солдата окупаційних військ, які спричиняють ці страждання.

За даними ООН, станом на 21 лютого 2025 року «понад 12 654 цивільних чоловіків, жінок, дівчат і хлопців було вбито і понад 29 392 поранено» з початку повномасштабного вторгнення Росії. 84% цих жертв припадає на підконтрольну Україні територію. Також були атаковані українська енергетична інфраструктура, медичні заклади, житлові будинки та шкільні будівлі. Це важливий контекст при перегляді обох цих фотографій, на якому нам слід було б наголосити.

Дискусія щодо цих двох фотографій може бути складною. Однак для того, щоб обговорення було корисним, воно повинно починатися з визнання реальності, з якою стикається народ України.

Тому на прохання міжнародного журі ми відредагували офіційний звіт журі та відобразили ці зміни на нашому сайті (на момент публікації відповіді журі на сайті WPP залишається визначення цих двох фото як потужної візуальної пари. —  прим. «ДМ»).

«Ми не повинні були представляти ці дві фотографії як пару, оскільки це передбачає, що їх слід розглядати і розуміти лише в діалозі одна з одною. Це створює надто спрощену та хибну рівноцінність і відсуває на другий план історію, яку кожна з них розгортає сама по собі. Ці історії, тим часом, вказують лише на два аспекти поточної війни Росії проти України», —  зазначила голова міжнародного журі Люсі Контичелло.

Нагорода за висвітлення Михайлом Терещенком протестів у Грузії

Знову ж таки, важливо визнати контекст, в якому були зроблені ці фотографії. Грузія також зазнала вторгнення Росії у 2008 році, частина її території була захоплена, і вона перебуває під постійним політичним тиском. Правляча партія копіює Росію у прийнятті законів, що обмежують діяльність громадянського суспільства, а поліція нападає на протестувальників, які вийшли на вулиці, щоб оскаржити законність переобрання проросійської правлячої партії. За словами «Репортерів без кордонів», поліція напала на журналістів, які висвітлювали ці протести, «з шокуючою безкарністю».

У цьому контексті багато грузинських фотографів обурені тим, що російський фотограф, який працює на російське державне інформаційне агентство, що піддається серйозній критиці за брак незалежності, був нагороджений за висвітлення цих протестів.

Незручним є той факт, що нагороджений проект був обраний за його власні заслуги —  незалежно від особи фотографа або його роботодавця (про що не повідомляється журі), або поглядів фотографа. Ця робота була нагороджена відповідно до критеріїв оцінювання World Press Photo.

Автентичність самих фотографій та подій, які вони документують, не ставиться під сумнів. Де б ми не публікували ці фотографії, ми також гарантуємо, що вони будуть супроводжуватися точними і правдивими підписами — завдяки нашій команді авторів, дослідників і фактчекерів.

Ми будемо вдосконалювати наші правила та процедури роботи з заявками від фотографів, які працюють на державні установи. При цьому ми будемо консультуватися з фотографами, які працюють у таких країнах, як Грузія та Україна, а також з фотографами, які працюють у країнах з репресивними режимами і часто намагаються робити хорошу роботу у своїх власних складних ситуаціях.

За 70 років нашого існування ця тема піднімалася неодноразово. Від війни у В’єтнамі до Іраку та Афганістану, від Китаю до Ірану та багатьох інших країн —  як фотографи можуть розповідати автентичні історії, незважаючи на накладені на них обмеження? Як багато інформації повинні знати члени журі про те, хто створив ці історії, у порівнянні з тим, щоб оцінювати кожну роботу наосліп, спираючись на очевидну якість роботи?

Ми не можемо сказати, що маємо ідеальні відповіді на ці питання. Згідно з правилами конкурсу World Press Photo 2025, міжнародне та регіональне журі оцінювало всі конкурсні роботи анонімно, не знаючи ні особи фотографа, ні його роботодавця.

Зі зміною часу та контексту наші правила та процедури потребують подальшого розвитку та адаптації. Ми прагнемо вчитися та вдосконалюватися.

«Я чую, як кажуть, що World Press Photo має скасувати рішення журі, і це правда, що ми прийняли рішення не робити цього. Однак, якщо ми проігноруємо або заднім числом змінимо наші правила в цьому випадку, що ми будемо робити в наступному випадку або після нього?

Ми будемо працювати над вдосконаленням наших правил і процедур, але завжди повинні застосовувати їх справедливо і без винятків. Наш конкурс має глобальне охоплення, і його правила повинні бути застосовні до дуже різних контекстів. Будь-яка зміна правил для відображення одного конкретного контексту також матиме наслідки для дуже різних контекстів. Тому зміни до правил потрібно вносити з великою обережністю, проводячи дослідження та консультації», —  заявила виконавча директорка Джумана Ель Зейн Хурі.

Відповідь на використання Михайлом Терещенком фрази «звільнення Маріуполя»

World Press Photo не погоджується з фразою «звільнення Маріуполя», яка прозвучала в інтерв'ю з фотографом-переможцем конкурсу 27 березня 2025 року для опису окупації цього міста російськими військами.

Як ми вже публічно заявляли раніше:

• Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року.
• Російські бомбардування зруйнували Маріуполь, зокрема цивільні об'єкти, такі як пологовий будинок і театр, де ховалися люди.
• Маріуполь залишається під російською окупацією.
• Місто важливе для російського уряду як частина сухопутного мосту між самопроголошеною Донецькою Народною Республікою (ДНР) і Кримом, який Росія незаконно анексувала у 2014 році.

Хоча російський уряд і ТАСС заперечують деякі з цих заяв, ми вважаємо їх очевидними фактами. 

Терещенко входить у кремлівський пул (групу російських журналістів, акредитованих для регулярного висвітлення діяльності правителя Росії та російського уряду. — «ДМ»). 

У інтерв’ю, яке ТАСС опублікувало в день оголошення переможців конкурсу, він, серед іншого, розповів, що знімав окупацію Маріуполя у 2022 році, яку Терещенко називає «визволенням», — так само як інші пропагандистські медіа в Росії.  

Українські медійники назвали нагороду російського фотографа «етичною сліпотою».

Грузинські фотожурналісти й фотографи-документалісти звинуватили конкурс World Press Photo в узаконенні російської пропаганди.

Також журі відзначило двох німецьких фотографів, Флоріана Бахмаєра та Нанну Хайтманн, які знімали війну в Україні. Вони здобули перемогу в категорії «Окремий знімок»  — фото з дівчиною, яка живе під Куп’янськом і страждає на панічні атаки через обстріли, та фото з пораненим окупантом з угруповання «ДНР», який воював проти України.

Журі конкурсу,  яке цьогоріч очолював Фінбарр О’Райлі, ірландсько-канадський фотограф, постійний автор The New York Times, назвало ці два знімки «візуальною парою».

У Міністерстві закордонних справ України назвали жалюгідним рішення World Press Photo створити «тандем» із двох світлин, на яких зображено травмовану війною українську дитину та пораненого російського окупанта.

Також рішення нагородити Терещенка викликало реакцію з боку Асоціації професійних фотографів.