Знущання з мирних жителів, катування та вбивства: які вироки отримують російські загарбники за воєнні злочини на Київщині й чи будуть вони покарані

На початку квітня виповнюється три роки з моменту звільнення Київської області від російських військових. Коли ЗСУ ввійшли на територію населених пунктів, які понад місяць перебували в окупації, перед ними постала жахлива картина. Знищена цивільна інфраструктура й будинки, понівечені пам’ятники, спалені автівки, зниклі безвісти чи взяті в полон мирні мешканці та тіла замордованих людей. 

За три роки українські судді ухвалили щонайменше 21 вирок за воєнні злочини, скоєні окупантами в Київській області, зазначає ZMINA.

Йдеться про вироки за статтею 438 Кримінального кодексу України (порушення законів та звичаїв війни), які оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Більшість вироків ухвалили заочно, що не гарантує реального відбування покарання. Після ратифікації Україною Римського статуту з’явилися можливості безпосередньо вимагати арешту злочинців на території держав, які імплементували статут. 

Втім, сьогодні, за словами правозахисників, доступними для правоохоронців інструментами з розшуку й притягнення до відповідальності російських військових є двосторонні угоди про співпрацю з іншими країнами та створення спеціального трибуналу за злочин агресії проти України на базі Ради Європи.

Детальніше про вироки російським військовослужбовцям, засудженим за воєнні злочини на Київщині, а також про те, чи є шанси, що вони опиняться за ґратами, читайте в матеріалі. 

Пограбування і катування цивільних: найбільше росіян засудили за перші два роки повномасштабної війни

У попередніх публікаціях про суди над воєнними злочинцями ZMINA детально розповідала про особливості процедури заочного судочинства (in absentia), яких потрібно дотримуватись, щоб вироки за цією процедурою визнавались і могли бути виконані за межами України.

Зокрема, важливим елементом є змагальність сторін, тобто щоб у підозрюваного під час судового процесу обов’язково був адвокат, який би діяв у найкращих інтересах обвинуваченого.

Тому, аналізуючи вироки із судового реєстру, ми звертали увагу на наявність у справі адвоката захисту і його активність під час судового розгляду.

Найбільше вироків щодо воєнних злочинів, скоєних росіянами під час окупації Київщини, українські суди ухвалили протягом перших двох років повномасштабного вторгнення, зокрема чотири – 2022 та десять – 2023 року.

Так, 11 грудня 2023 року в Бородянському районному суді визнали росіянина Анатолія Возисова винним у порушенні законів і звичаїв війни, зокрема в катуванні чоловіків у Бучанському районі. Возисов був заступником командира взводу десантно-штурмової роти 2 батальйонної тактичної групи військ РФ.

Слідство довело, що під час окупації села Луб’янка 10 березня 2022 року він катував трьох місцевих. Потерпілі запам’ятали росіянина та згодом дали проти нього свідчення в суді. Російські військові затримали людей, коли ті йшли до сусідів погодувати тварин. Окупанти незаконно затримали чоловіків, поставили їх на коліна, били, допитували та погрожували вбивством. Особисто Возисов перемістив потерпілих до підвалу, де роздягнув до пояса й оглянув на наявність “нацистських” знаків. Нічого не знайшовши, перезарядив автоматичну зброю та нецензурною мовою наказав їм іти геть.

Захисник Возисова під час суду стверджував, що обвинуваченого ідентифікували неналежним чином. Втім, його підзахисного не повідомили про судовий розгляд і розслідування, тому він не зміг з ним поспілкуватися. Адвокат просив виправдати Возисова.

Суд заочно ухвалив вирок росіянину – 10 років ув’язнення.

Уродженця села Кушмурун (Казахстан), навідника-оператора і заступника командира бойової машини Максима Орехова засудили до 12 років позбавлення волі. Вирок ухвалили заочно в Києво-Святошинському районному суді в грудні 2023 року, втім законної сили він набрав через рік.

Слідство встановило, що в березні 2022 року Орехов разом зі спільниками пограбував майже на 58 тисяч гривень будинок у селі Мощун на Київщині. Власник будинку під час судового засідання пояснив, що він разом з кількома місцевими мешканцями сховався в лісі. Звідти спостерігав за своїм будинком. Група російських військових у балаклавах зайшла на територію його господарства, один з них був з відкритим обличчям. Коли російські військові відступали із села під натиском ЗСУ, вони загубили свої документи. На одному зі знайдених паспортів чоловік упізнав солдата без балаклави, який вивозив на тачці його майно. Ним і був Орехов. Позиція адвоката росіянина невідома.

Заочно до довічного засудили в грудні 2023 року російського капітана, керівника розвідки 64 окремої мотострілецької бригади збройних сил Росії Дмитра Дьоготя. Він брав участь у захопленні Бучанського району. Прокурор довів у суді, що росіянин причетний до масових убивств цивільного населення в Україні.

Під час окупації Київщини Дьоготь віддавав накази підлеглим на проведення каральних “рейдів” проти місцевих жителів. Під його керівництвом російські солдати викрадали, грабували та вбивали людей. Зокрема, 3 березня 2022 року на одній з вулиць селища Гавронщина Дьоготь розстріляв беззбройного 70-річного чоловіка в спину.

Під час судових дебатів захисник росіянина просив визнати його невинуватим та виправдати у зв’язку із суперечностями щодо визначення часу й місця вчинення кримінального правопорушення. Захисник сумнівався в протоколах упізнання за участю свідків та наголошував на низці процесуальних порушень.

У жовтні 2023 року Броварський міськрайонний суд Київської області заочно засудив до 12 років позбавлення волі начальника продовольчої служби однієї з військових частин Росії Антона Антонова.

Під час окупації села Богданівка засуджений разом з іншими військовими побив і пограбував місцевого жителя.

Потерпілий розповів на суді, що 9 березня 2022 року російські військові вдерлися до його будинку та магазину. Вони побили чоловіка та, погрожуючи зброєю, викрали гроші й інші цінності, також розстріляли собак. Сума завданих збитків становить понад мільйон гривень. Потерпілий запам’ятав Антонова і згодом його впізнав за фото. Центр безоплатної правової допомоги призначив росіянину адвоката, який повідомив на суді про відсутність можливості зв’язатися з обвинуваченим. Захисник просив суд належно оцінити зібрані докази та ухвалити справедливе й обґрунтоване рішення.

Заочно на 10 років відправив за ґрати Броварський міськрайонний суд Київської області військовослужбовця 15 окремої гвардійської мотострілецької бригади, сержанта Азамата Кузбармакова. Його визнали винним у жорстокому поводженні з цивільними в селі Бобрик.

Текст вироку розмістили в реєстрі судових засідань. Він набрав законної сили у вересні 2023 року.

Кузбармаков разом з іншими військовими залякував місцевих жителів, обшукував їх, катував з метою отримати гроші та інші матеріальні цінності. 9 березня вони ввірвалися до будинку подружжя, повалили чоловіка на землю, били, знущалися з нього, а потім пограбували дім. Ще одного потерпілого Кузбармаков зв’язав шнуром від праски та після довгих знущань забрав його телефон.

Свідки, які впізнали росіянина за фото, свідчили проти нього в суді. Також до справи долучили протокол допиту іншого російського військового, який служив разом з підозрюваним.

Захисник Кузбармакова активно захищав свого підзахисного: брав участь у дослідженні доказів, звертав увагу суду на роль обвинуваченого у вчиненому кримінальному правопорушенні, виступав у дебатах тощо.

Справи двох російських військових, мешканців Чити Володимира Номоконова та Белика Базаржапова, заочно розглянули 28 червня 2023 року в Іванківському районному суді Київської області. За результатами розгляду заочно ухвалили два вироки. Рядового 37 окремої гвардійської мотострілецької бригади Номоконова засудили до дев’яти років позбавлення волі, а старшого механіка-водія 36 загальновійськової армії ЗС РФ Белика Базаржапова – до 11 років.

Відомості про кожного із засуджених внесено до реєстру двічі.

У складі свого підрозділу Номоконов із 25 лютого до 31 березня 2022 року контролював село Обуховичі. Військові поселилися в будинку місцевої жительки, який згодом і пограбували. З оселі жінки викрали майже всю вартісну техніку: пральну машину, бензиновий генератор, поршневий повітряний компресор, бензопилу, шурупокрут, дриль, кутову шліфмашину тощо. Сума завданих збитків становить майже 40 тисяч гривень.

Другий вирок ухвалили Базаржапову, який з початку повномасштабного вторгнення до 2 квітня 2022 року перебував у селищі Іванків.

23 березня він зупинив автівку з цивільними, спрямував на водія автомат і наказав пасажирам вийти з машини. Він вимагав віддати мобільні телефони. Водій не погодився, за це Базаржапов побив його прикладом автомата. Далі він обшукав авто і забрав знайдений там телефон.

Під час судового розгляду в справах росіян були присутні їхні захисники. Особливо активним був адвокат Базаржапова, який під час дебатів звернув увагу на недоліки в зібраних доказах. На його думку, обвинувачення не довело, що його підзахисний знав, що скоює злочин. Він подав апеляцію, втім вирок суду першої інстанції було залишено без змін.

У травні 2023 року Ірпінський міський суд заочно ухвалив вирок, згідно з яким дев’ятьох військовослужбовців 64 окремої мотострілецької бригади сухопутних військ збройних сил РФ визнали винними в катуванні цивільного в Бучі та кожному присудили від 11 до 12 років ув’язнення.

Йдеться про:

• рядового Василя Князєва;
• рядового Альберта Раднаєва;
• єфрейтора Андрія Бізяєва;
• єфрейтора Дмитра Сергієнка;
• єфрейтора Михайла Кашина;
• молодшого сержанта В’ячеслава Лаврентьєва;
• рядового Сергія Пєскарьова;
• рядового Григорія Наришкіна;
• військовослужбовця Семена Мальцева.

У суді довели, що росіяни в березні 2022 року затримали в Бучі цивільного і катували його, вимагаючи від нього надати відомості про українських військових.

Захисники росіян були присутні під час судового провадження, активно захищали обвинувачених, брали участь у допиті потерпілого та заявляли про неприпустимість певних доказів.

Макарівський районний суд Київської області визнав російського військовослужбовця Олексія Халудорова винним у порушенні законів та звичаїв війни, зокрема в тому, що він узяв у заручники цивільного та пограбував його. Командир танку 5 окремої гвардійської танкової бригади Халудоров у складі свого підрозділу перетнув державний кордон України в районі міста Прип’ять Київської області, але цей підрозділ ЗСУ розбили наприкінці лютого.

2 березня 2022 року росіянин проник на територію ферми в селі Фасова, де взяв у заручники беззбройного охоронця. Халудоров залякував його, погрожував застосувати зброю, а далі забрав у чоловіка мобільний телефон і смартгодинник.

Наступного дня росіянин змусив чоловіка показати йому безпечну дорогу до села Копилів. На шляху до села потерпілий утік і розповів про пережите правоохоронцям.

Під час судового засідання чоловік упізнав нападника на фотознімках. Прокурор також надав докази – відео з камери спостереження на фермі. Халудорова заочно засудили до 11 років ув’язнення. Під час ухвалення вироку був присутній його захисник.

Відомості про засудженого було внесено до реєстру двічі у зв’язку з проведенням спеціального досудового розслідування.

27 березня 2023 року Києво-Святошинський районний суд Київщини заочно засудив до 12 років увʼязнення російського військового Чингіса Дамбаєва. Засуджений – снайпер-розвідник, уродженець села Цаган-Ола Забайкальського краю РФ.

За даними слідства, 8 березня 2022 року поблизу села Бузова Дамбаєв, який був у стані алкогольного спʼяніння, погрожуючи зброєю, зупинив автівку з евакуаційної колони. У ній було подружжя з двома дітьми. Він наказав чоловіку вийти з машини й роздягнутися догола. На тілі потерпілого він побачив татуювання зеленого кольору у вигляді черепа й ока. Через це звинуватив чоловіка у використанні нацистської символіки, ударив прикладом від автомата по голові та хотів застрелити. Але з лісу почали виїжджати інші автомобілі з людьми, які намагались евакуюватися. Тому Дамбаєв побіг до них.

Свідки впізнали росіянина за фото.

Адвокат Дамбаєва просив суд бути поблажливим до окупанта.

Перший очний вирок за воєнні злочини, скоєні в Київській області, оголосили в серпні 2022 року в Шевченківському районному суді столиці командиру стрілецького відділення 15 окремої мотострілецької бригади Сергію Захарову.

На початку повномасштабного вторгнення росіянин у складі свого підрозділу перебував у селі Перемога на Київщині, де пограбував будинок. Під час відступу армії РФ він здався в полон на Чернігівщині.

Захаров був присутній під час ухвалення вироку. Його справу розглядали в спрощеному режимі без дослідження доказів, оскільки він повністю визнав свою провину.

Росіянина позбавили волі на 12 років.

Наступний вирок оголосили заочно у вересні 2022 року в Солом’янському районному суді Києва. Його отримав 23-річний лейтенант Сергій Штайнер.

Штайнера визнали винним у жорстокому поводженні з цивільними на захопленій території та присудили дев’ять років в’язниці. Законної сили вирок набрав у жовтні того ж року, документ внесли до реєстру судових рішень.

Щонайменше з 9 березня 2022 року засуджений разом зі своїми підлеглими перебував у селі Лук’янівка. Він віддавав накази грабувати місцевих мешканців. Зокрема, в одного з потерпілих за наказом Штайнера росіяни викрали телефон, бензиновий генератор та 10 бетонних плит, а також розчавили технікою його особистий автомобіль. Крім того, за даними прокуратури, Штайнер віддавав накази розстрілювати цивільні автівки.

17 листопада 2022 російським військовим, уродженцям Улан-Уде Баясхалану Шультумову та Павлу Аганаєву заочно ухвалили вирок у Києво-Святошинському районному суді. Їм обом присудили по 12 років ув’язнення.

На початку березня 2022 року Баясхалан і Аганаєв перебували в селі Бузова. Там вони вдерлися до приватного будинку, де ховалися кілька родин. Окупанти погрожували цивільним зброєю та фізичною розправою, били чоловіків прикладами, руками та ногами. Після цього росіяни обшукали будинок – забрали понад 60 тисяч доларів та коштовності.

Під час ухвалення вироків російським військовослужбовцям за 2022 рік були присутні їхні адвокати.

Полонили неповнолітнього, знущалися з мешканців психоневрологічного інтернату, вбивали цивільних: кого судили у 2024–2025 роках

У 2024–2025 роках українські суди ухвалили російським військовим шість вироків заочно, лише одного засудили очно.

Одним з перших ухвалених у 2025 році вироків є рішення суду в справі щодо уродженця Грозного, командира мобільного загону особливого призначення управління федеральної служби військ національної гвардії РФ у Чеченській Республіці “Ахмат” Анзора Бісаєва. 13 березня 2025 року Бородянський районний суд Київської області заочно визнав Бісаєва винним у незаконному викраденні неповнолітнього сина старости села Бабинці.

Згідно з матеріалами справи, 7 березня 2022 року підлеглі Бісаєва незаконно ввірвалися на територію приватного дому в Бабинцях, де разом із сім’єю мешкав староста цього села. На той момент у будинку перебував лише його неповнолітній син, а сам господар після численних погроз ховався в лісі. Юнака вивезли в поле, де Бісаєв наказав йому кричати: “Батьку, виходь, бо мене вб’ють!” Він кричав, доки не охрип. Окупанти зняли з хлопцем пропагандистське відео. За деякий час його відпустили в центрі села.

Під час розгляду справи Бісаєва суд заслухав свідків, які надали покази проти російського командира.

Захисник російського командира був присутнім під час судового провадження, втім його активність була мінімальною. Суд підтримав обвинувачення та ухвалив вирок Бісаєву – 11 років ув’язнення. Він відбуватиме покарання після затримання.

У вересні 2024 року Бородянський районний суд заочно ухвалив вирок ще одному кадирівцю, заступнику начальника управління федеральної служби військ національної гвардії РФ у Чеченській Республіці Даніілу Мартинову. Його визнали винним у використанні мешканців місцевого психоневрологічного інтернату як живого щита проти ударів ЗСУ та присудили 11 років ув’язнення.

Згідно з матеріалами судової справи, 5 березня росіяни зламали ворота й вдерлися в будівлю Бородянського психоневрологічного інтернату. Персонал, мешканців вивели на вулицю, погрожували й залякували. Цей процес російські військові знімали на відео.

Практично одразу на території інтернату росіяни встановили самохідні артилерійські установки та реактивні системи залпового вогню “Град”. З них вони обстрілювали прилеглі селища. Після того як російські військові покинули приміщення інтернату, за периметром прилеглої території вони розмістили артилерію, протитанкові установки та міномети. Ймовірно, вони сподівалися захиститися мешканцями як живим щитом. Також підрозділ Мартинова розграбував майно закладу, про що повідомили потерпілі в суді.

Регіональний центр із надання безоплатної вторинної правової допомоги в Києві надав Мартинову спочатку одного адвоката, однак він не брав активної участі в допиті свідків та дебатах. Тоді засудженому призначили іншого захисника, який брав постійну та активну участь під час досудового розслідування і судового розгляду.

У квітні та травні 2024 року Іванківський районний та Броварський міськрайонний суди Київської області ухвалили заочно вироки командиру бойової машини в складі 58 загальновійськової армії Південного військового округу Магомеду Ісаєву та військовослужбовцю 15 окремої гвардійської мотострілецької бригади Артему Шеменєву. Обидва засуджених перебували в складі своїх підрозділів на Київщині. Ісаєва визнали винним у розстрілі військовослужбовця ЗСУ та полюванні на дівчат з метою зґвалтування. А Шеменєв, погрожуючи зброєю, зґвалтував жінку. За що його визнали винним у злочині проти статевої свободи та статевої недоторканості людини. Російських військових відправили за ґрати на 12 років.

Засудженим надали безоплатну правову допомогу.

У травні 2024 року набрав законної сили вирок, ухвалений Бородянським районним судом, згідно з яким механіка-водія 331 парашутно-десантного полку ЗС РФ Радіка Гукасяна визнали винним у розстрілі цивільного авто та вбивстві киянина Дмитра Бондаря між селами Здвижівка і Бабинці та присудили 12 років ув’язнення. Засуджений заслухав свій вердикт у режимі відеоконференції з Київського слідчого ізолятора. ЗСУ взяли росіянина в полон у вересні 2022 року під час боїв за Херсонщину. Вирок ухвалили росіянину в його присутності.

У першій декаді березня Гукасян разом з іншими військовими відкрив вогонь по червоних “жигулях”, що проїжджали повз позиції окупантів. За кермом автівки був Дмитро Бондар. Після розстрілу чоловіка його тіло закопали поруч з місцем розстрілу.

Колегія суддів розглядала справу полоненого росіянина з вересня 2023 року. Впродовж судових засідань вдалося допитати свідків, потерпілих.

Інтереси Гукасяна представляв адвокат з центру безоплатної вторинної правової допомоги. Також підсудному надали перекладача.

Гукасян скористався правом виголосити останнє слово, в якому розкаявся в скоєному та попросив вибачення в брата загиблого. У результаті росіянина визнали винним та присудили 12 років позбавлення волі. Також його оштрафували на понад 65 тисяч гривень.

Ще один судовий вирок у справі про розстріл двох цивільних чоловіків біля магазину в селі Мрія Київської області набрав законної сили в лютому 2024 року. Він стосується лейтенанта 5 окремої гвардійської танкової Тацинської Червонопрапорної ордена Суворова 2-го ступеня бригади збройних сил РФ Миколи Соковікова.

Справу росіянина розглядали заочно в Києво-Святошинському районному суді. Прокурори довели, що уродженець міста Омськ Соковіков 19 березня 2022 року разом з іншими п’ятьма російськими військовими розстріляв охоронця і власника автосалону “Кемпер Груп”. Момент убивства чоловіків зафіксували камери відеоспостереження салону.

Далі окупанти зайшли до приміщення на території підприємства та вкрали матеріальні цінності, завантаживши вкрадене в автомобілі з літерою V та надписом “Танковий спецпідрозділ RUS”.

Відомо, що інтереси засудженого в судових засіданнях представляв захисник. Він був обізнаний з матеріалами кримінального провадження.

За скоєний воєнний злочин, вчинений за попередньою змовою групою осіб та поєднаний з умисним убивством, суд присудив Соковікову довічне позбавлення волі.

Організувати суди над окупантами так, щоб навіть у прихильників Росії не виникало питань до їхніх рішень

Адвокат Андрій Яковлєв у коментарі для ZMINA говорить, що основний проблемний момент у заочних судових процесах над російськими військовими полягає в тому, щоб не помилитись і правильно ідентифікувати обвинуваченого. Крім того, важливо переконатися, що людина отримала повідомлення про підозру та ознайомилася з нею. Українські правоохоронці надсилають повістки про виклик за останнім відомим місцем проживання підозрюваного, а також публікують їх у загальнодержавному медіа “Урядовий кур’єр” і на сайті Офісу генпрокурора. Тобто виконують усі процесуальні дії, передбачені законодавством. Але це однаково не гарантує, що підозрювані знатимуть про відкриття провадження.

Це стосується і вироків, ухвалених в українських судах. Тому, на думку Яковлева, дуже важливо поширювати інформацію про постанови або рішення суду щодо розшуку підозрюваних та засуджених за межами України, оскільки більшість вироків російським воєнним злочинцям ухвалюється заочно.

Водночас сама процедура приведення таких вироків до виконання має низку проблем.

“Минулого року ми робили запит до Офісу генпрокурора, щоб дізнатися, скільки вироків, ухвалених заочно, були приведені до виконання. І, в принципі, вони не були приведені до виконання, як це не прикро звучить. Тому що в нас немає інфраструктури виконання таких вироків”, – каже Яковлєв.

За словами правозахисника, це пояснюється багатьма причинами. По-перше, сама процедура in absentia (заочний судовий розгляд) зазвичай існує в національних юрисдикціях. А в таких кримінальних провадженнях є проблеми з викликом особи, її обізнаності із судовим процесом. По-друге, якщо підозрюваного спіймали на стадії заочного досудового розслідування або судового процесу, українське законодавство дозволяє розглянути все спочатку. А якщо вже був ухвалений вирок, то в українських судах можуть надати лише право апеляційного перегляду після затримання, але повного перегляду справи з нуля не передбачено.

Водночас у міжнародній практиці заочні вироки людям, які не були обізнані з вироком, визнаються тоді, коли людина може повторно, повноцінно захиститися в суді.

“Тому наразі нам потрібно забезпечити таку процедуру, яка б ні в кого не викликала питань. Ми не говоримо, що росіяни не скоїли воєнних злочинів, але потрібно засудити їх так, щоб ні в кого, навіть у прихильників Росії, не виникало питань до цього рішення“, – каже правозахисник.

Аналітикиня Української Гельсінської спілки прав людини Владлена Падун вважає, що альтернативним способом притягнення росіян до відповідальності за воєнні злочини може стати створення Європейського спеціального трибуналу. Його робота базуватиметься на трьох основних документах: розширеній частковій угоді Ради Європи, угоді між Україною та Радою Європи й статуті самого трибуналу. Наразі цей проєкт має назву “Шуман” і визначає, як працюватиме трибунал, які експерти будуть залучені тощо.

“Ці три основні документи ляжуть в основу діяльності спеціального трибуналу щодо злочину агресії, і ми всі сподіваємося в найближчій перспективі побачити не тільки розслідування, а й притягнення винних до відповідальності“, – додала Владлена Падун.

Автор: Інна Кубай

Джерело: ZMINA