Що таке християнський націоналізм та як він впливає на політику США

Багато американців розглядають Америку як твердиню християнства та керуються Божими законами в житті. Про віру йдеться в присязі президента, її символи є на американських банкнотах. Так було і раніше. Однак тепер християнство впливає на політичні рішення, державні інституції та сприйняття демократії.

За останнє десятиліття цей вплив набув інституційного виміру багато в чому завдяки підтримці Дональда Трампа. Для його прихильників він став не просто політичним лідером, а «Божим обранцем», який має відновити християнську Америку. Натомість його політичні опоненти стверджують, що такий «християнський націоналізм» може стати загрозою для демократії, адже він передбачає переписування прав людини, обмеження релігійної свободи та нав’язування догм у суспільному житті.

Пояснюємо, що таке християнський націоналізм, коли він з'явився,як виглядають його сучасні прояви і чи справді у ньому є потенційні негативні наслідки для американської демократії.

Християнський націоналізм у Сполучених Штатах: поняття й історія

Християнський націоналізм у США має історичні корені, що сягають часів заснування країни. Пуритани, які прибули до Америки у XVII столітті, вбачали в ній «місто на пагорбі», тобто місце, яке не може приховати те, що в ньому відбувається, і гріхи якого будуть відомі всьому світу. Це місце згадується в Нагорній проповіді Христа, і саме так, відправляючись у Нову Англію у 1630 році, описав своє бачення Америки один з пуританських проповідників Джон Вінтроп. Він закликав своїх однодумців створити спільноту, яка слугуватиме прикладом для інших, зазначивши: «Ми будемо подібні до міста на пагорбі, очі всіх народів спрямовані на нас». ​Але згодом, як це часто буває, цитата втратила оригінальний сенс і  стала означати зовсім інше — ідею винятковості, богообраності нації з особливою місією.

Християнство протягом століть відігравало вагому роль у формуванні національної ідентичності, попри інше бачення батьків-засновників. Ким би не були за віруваннями вони самі — серед них були християни, теїсти та деїсти — ідея відокремлення церкви та релігії від держави була для всіх них принциповою. Про це свідчить низка документів та висловлювань батьків-засновників, зокрема «Меморіал і нагадування проти релігійних оцінок», Білль Джефферсона про релігійну свободу у Вірджинії та Тріполійській договір 1797 року, де прямо вказано, що «уряд США в жодному випадку не заснований на християнській релігії». 

Але у XIX столітті ідея «визначеної Богом долі» (Manifest Destiny) стала важлим чииником у формуванні національної ідеї, а також виправдовувала експансію та підкорення нових земель. Одним з тих, хто популяризував цю ідею, був редактор, філософ та дипломат Джон Луї О’Салліван, який написав статтю про те, що  бог задумав, щоб Сполучені Штати захопили Північну Америку від Атлантики до Тихого океану.

«Американський прогрес», Джон Гаст, 1872 рік, — картина, яка пропагувала ідею експансії США на Захід. Джерело: Вікіпедія

Проте ідея була не нова, і  поширился в США саме завдяки переселенцям-християнам з Європи. «Це сягає [часу] ще до заснування Сполучених Штатів, коли ті, хто прибував на цю землю, бачили свою місію та бачення такими, що відповідають Божій волі», — сказав ABC News Ендрю Вайтхед, доцент соціології в Університеті Індіани — Університеті Пердью в Індіанаполісі.

«І тому з самого початку  уявлення про себе та їхні політичні структури в громаді були тісно пов’язані з ідеєю бути виразно християнською нацією», — продовжив він.

У XX столітті християнський націоналізм проявлявся у різних рухах та організаціях, однак його сучасний вигляд значною мірою формувався під час президентств Рональда Рейгана, Джорджа Буша-молодшого та Дональда Трампа, за словами Бредлі Оніші. Оніші був християнським націоналістом у минулому, а тепер є ведучим подкасту Straight White American Jesus, який перебуває у переліку 100 найпопулярніших політичних подкастів у Штатах на Apple Podcasts, викладачем Університету Сан-Франциско й автором книги «Готуючись до війни: екстремістська історія білошкірого християнського націоналізму. Що далі?».

«Рональд Рейган намагався отримати підтримку релігійних виборців, але він не пішов так далеко, як від нього очікували. Джордж Буш-молодший був глибоко релігійним, але теж не задовольнив усіх їхніх вимог… Попри те, що він зробив у Іраку й Афганістані — коли залишав свою посаду, здавалося, що відчуття незадоволеності залишилося, що з країною досі щось не так. Адже, навіть маючи євангельського президента протягом восьми років, США продовжували ставати менш релігійними, менш християнськими, більш плюралістичними, більш різноманітними з точки зору раси й етнічності. А потім раптом з’явився Барак Обама. І Барак Обама був наче створений у лабораторії для того, щоб лякати білошкірих християнських націоналістів. Обама став президентом, а згодом було ухвалено рішення у справі “Обергефелл”, яке легалізувало одностатеві шлюби», — сказав Оніші в ефірі подкасту NPR «Fresh Air».

Розповідаючи про свій власний досвід у ролі християнського націоналіста, Оніші згадує про 60-ті роки ХХ століття як про визначальний час для сучасної версії цієї ідеології: «Це була не та церква, де щонеділі з кафедри називали імена політиків, яких варто підтримувати чи засуджувати. Але там мені постійно передавали меседж, що Бог має певний задум щодо країни, і що Америка відхилилася від цього шляху через сексуальну революцію, феміністичний рух 60-х чи навіть рух за громадянські права. Це була церква, де ти непомітно для себе навертався не лише до певного розуміння Євангелія, але й до певного бачення Америки. Лише через роки я зрозумів, що коли я присвячував себе Ісусу, я поклонявся йому перед хрестом, який завжди стояв поряд з американським прапором. У нашому світогляді християнство й американська ідентичність завжди йшли поруч. І думаю, це стосується багатьох людей у США».

Він і стверджує, що згодом християнський націоналізм еволюціонував у ідею, що християни мають бути привілейованими в США — економічно, соціально, політично. «Для більшості християнських націоналістів є ключовим переконання, що США були обрані богом для виконання виняткової місії, і християни зобов’язані здійснювати божу волю на землі».

Натомість у своєму коментарі для CNN Крістін Кобес Дю Мез, професорка Кальвінського університету й авторка бестселера «Ісус і Джон Вейн: як білі євангелісти спотворили віру та розкололи націю», вважає родину центральним елементом сучасного американського християнського націоналізму.

«Існує ідея, що нам потрібно відновити християнську Америку. Як це виглядає? Це виглядає як привілейована, без лапок, традиційна сім’я, патріархальна сімейна структура. Вони вірять, що Бог задумав для процвітання людини мати чоловіка-патріарха, а потім покірну дружину, яка підкоряється авторитету чоловіка та виконує головно роль матері та домогосподарки. Будь-яка сімейна структура, яка не виглядає так, розглядається як така, що підриває суспільство».

Чи справді християнський націоналізм впливає на американську політику

У січні Дю Мез говорила, що білошкірі прихильники християнського націоналізму не голосували на торішніх президентських виборах за кандидатку від демократів Камалу Гарріс не лише через її стать і колір шкіри. «Християнський націоналізм процвітає на ментальності “ми проти них”. Ця войовничість пов’язана з постійною потребою мати ворога. І в сучасному християнському націоналізмі вороги є внутрішніми. Історично ворогами християнської Америки були світські гуманісти, феміністки… Ця мова внутрішнього ворога привернула певну увагу в останній тиждень передвиборчої кампанії, коли Трамп сказав слова, які глибоко резонують християнським націоналістам. Це підживлює відчуття, що нам потрібні воїни, які боротимуться, щоб урятувати вашу сім’ю та християнство. А щоб урятувати Америку, вам доведеться боротися зі співвітчизниками, які загрожують цим цінностям», — сказала вона тоді у коментарі для CNN.

Як показує дослідження PRRI після виборів, більшість білошкірих християн-протестантів і католиків дійсно підтримала Дональда Трампа.

Оніші говорив, що християнський націоналізм уже став частиною американського політичного мейнстриму —наприклад, Марджорі Тейлор Грін говорить, що християнський націоналізм визначає їхнє бачення політики та власну ідентичність.

«Ми перебуваємо в моменті, коли християнський націоналізм став важливою темою в американській політиці… Конгрес США є непропорційно християнським. Звісно, там є представники різних християнських конфесій, але якщо подивитися на Республіканську партію, її політичну програму та підхід до виборів, то в них можна знайти основні ідеї християнського націоналізму. Чимало членів Конгресу від Республіканської партії підтримують ці принципи — від колишнього спікера Кевіна Маккарті до нинішнього спікера Майка Джонсона, а також багатьох сенаторів і конгресменів», — сказав він у ефірі NPR.

Дю Мез теж говорила, що християнські націоналісти «зайняли панівну позицію в Республіканській партії». Хоча, згідно з її словами, ці ідеї не є новими, «новим є те, що вперше вони дійсно в змозі здійснити [свої] плани» у такому масштабі.

Й Оніші, і Дю Мез звертають увагу на те, що «Проєкт 2025» також є інструментом поширення ідей християнського націоналізму. За словами Дю Мез, він чітко передбачає усунення певних термінів із законів і федеральних нормативних актів, таких як «гендерна рівність» і «репродуктивні права». Тому, за її словами, він є «ключовою точкою єдності між білими християнськими націоналістами та ширшим рухом MAGA».

Оніші називає його втіленням концепції «Мандату семи гір». Згідно з нею, християни мають очолити сім ключових сфер суспільства: уряд, родину, релігію, бізнес, освіту, медіа, мистецтво та розваги.

«Християни не просто мають проповідувати свою віру чи вести праведне життя — їхня мета полягає у домінуванні над кожною сферою суспільства. Мета — не діалог із представниками інших релігій чи світоглядів, а абсолютна влада… Ті, хто її сповідують, не бачать у різноманітності цінності…», — сказав він у ефірі NPR.

За його словами, «Проєкт 2025» утілює в собі також ідею «призначати на всі рівні влади людей, які здійснюватимуть Божу місію». Як доказ зв’язку «Проєкту» з ідеями християнського націоналізму, Оніші нагадує, що серед організацій, які беруть участь в ініціативі, є консервативні християнські установи Hillsdale College, Liberty University та Claremont Institute. За його словами, вони готують кадри для впровадження цих ідей у роботу нового уряду.

Концепція «Мандату семи гір» пропагується й однією з радикальних груп християнських націоналістів — впливовою у Сполучених Штатах «Новою апостольською реформацією».

Символи як рушійна сила християнського націоналізму у США

Штурм Капітолія 6 січня 2021 року також став подією для американського християнського націоналізму. У натовпі протестувальників були християнські символи, транспаранти й гасла, ікони Діви Марії та статуї Ісуса. На шибениці, яку встановили для Майка Пенса, віцепрезидента країни за першої каденції Трампа, молилися, виголошуючи заклики повернути країну «Божому народу». Чимало людей збиралися у колективні молитви, співали релігійні гімни, граючи на гітарах. Хтось носив таблички з написом «Трамп — мій президент, Ісус — мій спаситель». Під час штурму дослідники-релігієзнавці, зокрема й Бред Оніші, почали збирати символи та фото під хештегом #CapitolSiegeReligion (#КапітолійОблогаРелігія), щоб задокументувати релігійний аспект подій.

Перед захопленням Капітолію, 6 січня 2021 року. На плакаті написано: «Бог обрав Трампа врятувати США». Джерело: flickr.com/Tyler Merbler

У ефірі NPR він звернув увагу на Appeal to Heaven — білий прапор із сосною, який за останнє десятиліття став символом вищезгаданої «Нової апостольської реформації». Ці прапори були на штурмі, а популяризував його проповідник Датч Шітс, який закликає до «християнської революції». Цей прапор також висить біля кабінету нинішнього спікера Палати представників Майка Джонсона. Хоч і сам прапор має своє коріння ще з часів Американської революції, але за останнє десятиліття він став символом заклику до повалення нинішнього демократичного устрою.

Засновником «Реформації» є проповідник Чарльз Пітер Вагнер, однією з ідей якого був «демонізм» американської політики. Він вірив, що демони нібито є живими істотами, які контролюють певні території у Штатах і світі, певних людей, і що їх необхідно виганяти з країни. У своєму інтерв’ю для NPR за 2011 рік Вагнер розповідав про свою віру, що в Америці існують представники Сатани, й розповідав про різні прояви «демонів» у американській політиці, а також про боротьбу з ними.

Оніші каже, що десять років тому такі погляди могли здатися пересічному американцеві приголомшливими, однак не зараз.

«Якщо перенестися в наші дні, то сьогоднішня риторика провідних політиків і впливових діячів американських правих кіл свідчить про те, що ідея духовної війни та демонізації політичних опонентів стала звичною… Ми більше не говоримо про політичних опонентів, які просто розходяться в поглядах на політику. Тепер ідеться про тих, хто, як Трамп, обраний Богом, щоб знищити тих, хто служить Сатані, як Джо Байден або будь-хто з його опонентів. Це вже не просто вибір найкращого кандидата — це боротьба добра і зла. І це значно відрізняється від політичного клімату десятиліття тому», — каже він.

Через це конспірологічний рух QAnon теж став частиною християнського націоналізму в Сполучених Штатах, зокрема через ідеї про сатанинську змову світових лідерів, які нібито намагаються знищити США. Теорії про «фальшиве» свідоцтво про народження Обами та те, що пандемія коронавірусної хвороби нібито була використана для руйнування США, на думку Оніші, добре вписуються у світогляд християнських націоналістів.

У своєму опитуванні «Американські перспективи», проведеному в січні 2021 року, Центр досліджень американського життя Американського інституту підприємництва попросив випадкову вибірку з понад двох тисяч американців оцінити достовірність низки тверджень, як пише FiveThirtyEight. Одне з цих тверджень стосувалося основної ідеї QAnon: «Дональд Трамп таємно бореться з групою торговців педофілією, до якої входять відомі демократи й представники голлівудської еліти». Серед респондентів, які оцінили це твердження як «переважно» або «повністю» точне, 27% були білошкірими євангелістами.

Інше опитування, проведене в жовтні 2020 року професором політології Університету Денісона Полом Джупом і його колегами на репрезентативній вибірці з понад 1700 американців, показало, що 50% білошкірих євангелістів або «згодні», або «повністю згодні» з переконаннями QAnon.

Згідно з FiveThirtyEight, рух QAnon пережив багато невдалих пророцтв. Щоб продовжувати триматися своїх переконань попри ці розчарування, послідовники потребують того, що є у багатьох євангелістів: віри.

«Прихильники цієї течії вірять, що існує божественний план, що у світі діють сили добра і сили зла… QAnon — це потяг, який рухається рейками, які вже прокладені релігією», — казав Ед Стетцер, євангельський пастор і виконавчий директор Центру Біллі Грема у Вітонському коледжі. Зараз цим потягом фактично керує Дональд Трамп, однак його стиль життя не надто відображає очікування від зразкового християнина. З огляду на це виникає логічне питання: чому християнські націоналісти підтримують саме Трампа?

Бред Оніші каже, що вони бачать у ньому «помазаника», який має створити християнську державу. Їхня мета — не моралізаторство, а захоплення влади, а Трампа вони розглядають як інструмент для реалізації своїх амбіцій.

«Коли з’явився Дональд Трамп, ця група християнських націоналістів — незалежно від того, чи були вони євангелістами, консервативними католиками чи мормонами — більше не хотіла просто політика, який поділяє їхні погляди, як Тед Круз або Майк Гакабі. Вони шукали того, хто стане жорстоким варваром, необхідним для того, щоб “повернути країну”. Якщо ваша мета — колонізувати Землю заради бога, вам недостатньо просто людини з історією навернення, яка скаже: “Ісус урятував мене від моїх гріхів або алкоголізму”. Вам потрібен хуліган, хтось, хто поставить на місце всіх тих, кого ви вважаєте винними у руйнуванні країни та веденні її до пекла. Вам потрібен не просто той, хто відвідує церкву в неділю та говорить правильні речі. Вам потрібен хтось, хто готовий знищувати, щоб відбудовувати. Тож так, Трамп нечасто ходить до церкви. Так, Трамп був одружений кілька разів. Але знаєте, що він обіцяє так, як ніхто інший у наші часи? Він обіцяє покарати тих, хто, на його думку, завів країну не туди», — сказав він у ефірі Fresh Air.

Крім того, прихильники цієї ідеології підтримують Трампа зараз, оскільки деякі його дії під час першої каденції збігалися з вимогами християнських націоналістів. Наприклад, під час першого терміну Трамп пообіцяв призначати до Верховного суду суддів, рекомендованих Федеральним товариством, яке перебуває під впливом консервативного правника й бізнесмена Леонарда Лео, також християнського націоналіста. Трамп виконав цю обіцянку, і це, за словами Оніші, переконало багатьох у цих колах, що він заслуговує на довіру як політик.

Крім того, коли Трамп публічно озвучує теорії змов, «це для них сигнал, що він один із них і робить те, що, на їхню думку, хоче бог». Підтверджує такі тенденції у риториці й Дю Мез: «Кілька років тому в багатьох християнських середовищах підтримка когось на кшталт Трампа могла б викликати осуд. Тепер же все змінилося. Тепер не соромно підтримувати Трампа. Відбувся трансформаційний ефект. Я бачу багато неприпустимо грубої та войовничої мови в цих просторах. Така войовничість більше не лежить на поверхні, й вона спрямована на співвітчизників-американців і на співвітчизників-християн, які не підтримують таких дій».

Однак є і більш конкретні докази. Як повідомляє Politico, керує процесом упровадження християнського націоналізму в політику Трампа Расс Воут, який є одним із авторів «Проєкту 2025» і працює зараз головою Офісу менеджменту та бюджету Білого дому. Поруч із ним над цим працюють такі фігури як Вільям Вулф, колишній офіцер розвідки та теж носій ідей християнського націоналізму. На думку Оніші, це означає, що Трамп не тільки підтримує ідеї християнського націоналізму та просуває його цілі, але й готовий брати до своєї команди людей із цього руху, що «ще більше зміцнює віру його прихильників у те, що він — їхній обранець».

Сам Трамп максимально намагається підсилити свій імідж «Божого посланника» навіть у соцмережах. Прикладом цьому є відео, яке президент США опублікував у своїй соціальній мережі Truth Social під назвою God Made Trump («Бог створив Трампа»). Ось що говорить диктор у ньому:

«Бог подивився вниз на свій задуманий рай і сказав: мені потрібен доглядач. І тому Бог дав нам Трампа. Богу потрібно було, щоб хтось пішов у кубло гадюк, викрив фейкові новини за їхні гострі, наче зміїні, язики. Отже, Бог створив Трампа. Бог сказав: мені потрібен хтось сильний і відважний, хто не боятиметься вовків, коли вони нападуть, людина, яка піклується про паству, пастир людства, який ніколи не залишить і не покине їх».

Як християнський націоналізм може вплинути на майбутнє США

Дю Мез улітку 2024 року прогнозувала, що перемога Трампа на президентських виборах відкриє можливість інституціоналізувати християнський націоналізм в американській політиці.

«Вона підбадьорить і розширить можливості білого християнського націоналістичного руху… Вона трансформує наш уряд із метою трансформації нашого суспільства. Це, ймовірно, дасть білим християнським націоналістам величезну політичну владу. Це може мати трансформаційний характер».

Дю Мез нагадує, що серед кіл протестантів-харизматів у США лунали «пророцтва», що хоч Трамп і не є зразковим християнином, але він усе одно є «Божим обранцем, який має врятувати християнську Америку». Цей ефект було посилено власне Трампом, який використав дві спроби замаху на нього під час передвиборчої кампанії, стверджуючи, що бог урятував його, тому що у бога була для нього своя мета.

Зокрема дослідниця також передбачає, що християнські націоналісти вплинуть на освіту, а саме — трансформують систему державних шкіл. «Одна з пропозицій християнських націоналістів полягає в тому, щоб ліквідувати Міністерство освіти, розглянути можливість приватизації шкільної освіти, а також трансформувати навчальні програми в усіх державних школах», — казала вона в інтерв’ю CNN. Наприкінці березня Трамп дійсно підписав указ про ліквідацію Міністерства освіти й оголосив про свої наміри надати освітні компетенції штатам.

Зміни в освіті, на її думку, стосуватимуться і заборони книг: «Будь-яка книга, яка може бути сприйнята на підтримку ЛГБТК+, наприклад, або містити інші політичні погляди — це книги, які, швидше за все, стануть мішенню і, безумовно, будуть вилучені зі шкільних програм і шкільних бібліотек». Це вже відбувається впродовж кількох років у штатах із консервативними губернаторами, які підтримують Трампа, як-от у Флориді на чолі з Роном де Сантісом. За її словами, історія протистояння з Департамента освіти та християнських націоналістів налічує кілька десятиліть.

«Школа розглядається як основне місце формування дітей, і в рамках цієї консервативної християнської ідеології існує дуже сильний акцент на правах батьків формувати цінності й ідеали своїх дітей. Коли держава втручається і перебирає на себе цю роль, вони вважають, що вона зазіхає на права батьків, дані Богом… Ви також можете простежити цю ворожість у минулому, і це не випадково, адже саме в контексті руху за громадянські права та зусиль із десегрегації виник спротив державним школам, який особливо посилився в часи боротьби за громадянські права. Це розглядалося як втручання уряду в сім’ї та громади», — пише дослідниця.

Дю Мез також указує, що наслідком поширення християнського націоналізму є переосмислення прав людини та громадянських прав відповідно до розуміння Божих законів або природного права його прихильниками: «І в цьому відношенні не існує права на одностатеві шлюби, не існує права на аборт чи ширших прав ЛГБТК+. Їх не існує в їхньому розумінні прав, гарантованих нашою Конституцією. Вони читають Конституцію через цю християнську націоналістичну рамку: Бог заснував націю, наші основоположні документи відображають це, і тому вони повинні тлумачитися у світлі Божого закону, що в певному сенсі стирає те, як ми зазвичай розуміємо конституційні права, і замінює їх, по суті, християнським націоналістичним порядком денним».

Вона також побоюється, що християнський націоналізм має на меті зробити американську історію ідеологічною, посилаючись на критичну расову теорію та спротив християнських націоналістів проти неї. «Вони хочуть стерти викладання реальної історії, щоб підтримати міфічне розуміння того, для чого була заснована ця країна, щоб виправдати свою радикальну трансформацію країни», — казала вона CNN.

Дю Мез також говорила, що антиімміграційні закони також пов’язані з цією ідеологією, з винятками для людей, які поділяють цю християнську націоналістичну концепцію або які вважаються такими, що вписуються в неї з релігійної, політичної та, можливо, етнічної точки зору. Вона пише, що хотіла б помилятись, однак представники руху декларували подібні наміри десятиліттями.

«Я вважаю, що демократія тут під загрозою через християнський націоналізм… Так, це ідеологія меншості, але ми не бачимо великого опору їй», — сказала ABC News у 2022 році Еллісон Шортл, доцентка політології в Університеті Оклахоми й одна з авторок книги «Повсякденний хрестовий похід». «Тому якщо ви слухаєте людей, які кажуть, що хочуть радикально змінити демократичні інститути на користь християнства, і ми цьому не протидіємо… — зрештою, вони зможуть бути обрані, створять потужні коаліції у владі й ухвалять багато законів, які поступово руйнуватимуть релігійну свободу, свободу слова та багато інших демократичних свобод, які зараз цінують усі американці».

Пасторка з Індіани Мерая Тайгнер тоді ж теж сказала ABC News: «Я бачу, як християнські цінності, особливо консервативні християнські цінності, намагаються узаконити. Тобто виходить, що мої цінності повинні стати обов’язковими для всіх, бо вони закріплюються в законодавстві».

Співдиректор Лабораторії політики раси й етнічності в Техаському університеті в Остіні Ерік МакДеніел сказав, що християнський націоналізм може «відкинути націю назад у питаннях раси, гендеру, класу, сексуальної орієнтації… А після подій 6 січня з’явилося ще більше занепокоєння щодо зростання насильства». Він додав, що дослідження також показують: люди, які є прихильниками «релігійного націоналізму та білого християнського націоналізму, більше схильні підтримувати авторитарні режими та відкритіші до автократичного правління… Хоча вони й підтримують демократію, вони також трохи більше схильні розглядати альтернативні варіанти».

Оніші ж в ефірі NPR звернув увагу на приклади реалізації цієї доктрини, що вже впроваджуються на рівні штатів. Зокрема, він назвав рішення Верховного суду Алабами, що прирівняло знищення заморожених ембріонів до вбивства, прикладом християнського націоналізму. «Суддя Том Паркер у своїй ухвалі спирався не лише на закони, а й на Біблію, християнські маніфести, середньовічного теолога Фому Аквінського та реформатора Жана Кальвіна. Того ж дня, коли рішення було винесене, Паркер сказав у подкасті, що Бог створив уряд, і йому болить, що влада “перейшла до інших”. Сам факт, що Верховний суд штату ухвалює рішення на основі релігійних текстів, є яскравим проявом християнського націоналізму».

Дю Мез також згадує і про фактори, які можуть послабити вплив християнських націоналістів у США, а саме — міжусобиці або некомпетентність у цих колах і MAGA-руху, роль судів, опір у федеральних і місцевих держустановах. Відкритим питанням також є те, «наскільки різні аспекти порядку денного християнських націоналістів збігаються з пріоритетами самого Трампа та членів його найближчого оточення, таких як Ілон Маск».

Колаж: Микола Шиманський