Третя річниця звільнення Київщини: як росіяни вчиняли катування, зґвалтування і масові вбивства

Україна здатна перемагати.

Такий сигнал надіслала наша країна всьому світові після успішної Київської операції.

Про це в соцмережах написав головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський.

Саме цього дня, 2 квітня 2022 року, Генштаб офіційно повідомив про повне звільнення Київської та Чернігівської областей від російських загарбників.

Захоплення Києва «за три дні», чим марив ворог, провалилося.

Хоча в певні дні доля столиці була на волосині.

Героїчна оборона Києва подарувала світові три міста-герої.

Це звання присвоїли Гостомелю, Бучі та Ірпеню.

Коли окупанти пішли з Київщини, вони залишили по собі біль і сльози, скоївши найбільшу кількість воєнних злочинів від часів Другої світової.

Якою ціною вдалося захистити столицю України — в матеріалі кореспондента ТСН Дмитра Фурдака.

Наступ на Київ: як це було.

В перші дні повномасштабної війни російські війська опиняються за якихось 10–15 кілометрів від північної межі Києва.

Від білоруського кордону до Бучі росіяни дістаються за добу.

На військовий аеродром Гостомеля вже летить ворожий десант підкріплення.

Вирішальними стають якісь години.

Наші оборонці виводять з ладу злітну смугу летовища.

На землі ворога зустрічає місцева тероборона, 72-га бригада імені Чорних запорожців, десантники 95-ї та 80-ї бригад, а також інші Сили оборони.

Тут зникає світло, газ, подекуди вода, а ще — мобільний зв’язок.

Що там відбувається в ці дні — достеменно не знає ніхто.

Стає очевидним одне: оборонці Києва ламають ключовий план ворога — взяти столицю за три дні і захопити державні органи.

Злочини Росії на Київщині.

Наприкінці березня 2022 року елітні російські підрозділи тікають зі столичного регіону так само швидко, як насувалися місяць тому.

В те, що побачать українські військові, журналісти та й увесь світ у звільнених містечках, неможливо повірити й досі.

Ірпінь.

Нещодавно мальовниче передмістя Києва не впізнати.

Будинки, які звели 5–10 років тому — побиті.

Просто у дворах біля дитячих майданчиків — могили.

Більшість людей, попри смертельну небезпеку, виїхали з Ірпеня, хоча під час евакуації росіяни без розбору стріляли по машинах із написами «діти».

Ті, хто залишився, готують їжу на вогні та розповідають про пережите пекло.

«Я тільки вчора за місяць вийшла, подивилася, то це просто жах.

У нас, слава Богу, лише вікна вибиті наскрізь повністю, але це найменше, що могло статися за таких вибухів.

Я думала, що нас реально розстріляють», — каже місцева мешканка.

На одній з вулиць — показова картина: розтрощена техніка з літерою V, побита БМП, а також чобіт у калюжі — все, що залишилося від російського окупанта.

Серед тих, хто став до лав Сил оборони — багаторазовий чемпіон зі змішаних бойових мистецтв Ярослав Амосов.

25 березня 2022 року міська влада повідомляє про зачистку Ірпеня від ворога.

Серед загиблих — 322 мирних жителів.

Буча.

Ще за кілька днів Збройні сили України звільняють містечко Буча, і світ ще більше жахається від того, що відбувається на європейському континенті у 21-му столітті.

Катування, ґвалтування і вбивства беззахисних.

Тіла цивільних лежать по всьому місту, нче це не реальне життя, а комп’ютерна гра.

Тіло цього хлопця знімальна група ТСН знайшла випадково, просто зазирнувши в недобудову: «Стріляли в рот, тому що повний рот крові.

І зверніть увагу, руки зв’язані.

Рук немає, руки зв’язані».

Зв’язані руки — «фірмовий» почерк росіян.

Воєнні злочинці не залишали невинним жертвам жодного шансу на порятунок.

Кого встигали, бучанці ховали у братській могилі на території храму Андрія Первозванного в Бучі.

За останніми даними місцевої влади, лише на території Бучі загинула 381 людина.

Сто — через ненадання медичної допомоги.

Тобто люди повільно помирали в муках.

Нелюдські умови можна було пережити, лише виявляючи надлюдські якості.

Наприклад, 14-річний Сашко в Бучі кілька тижнів, ризикуючи життям і сподіваючись на милість росіян, шукав їжу й воду.

В холодному підвалі, ховаючись від війни, на «здобич» підлітка чекали кілька десятків дорослих і малих.

31 березня Буча повертається під контроль України.

Бородянка.

Росіяни нещадно обстрілювали містечко «Ураганами» та «Смерчами», зокрема стріляли по рятувальниках ДСНС, які виїжджали на виклики.

З літаків розбомбили вісім багатоквартирних будинків.

Водночас Бородянка подарувала світові ще один символ незламності українців: керамічного півника і шафку, які дивом встояли на своєму місці в повністю зруйнованому будинку в центрі міста.

Власниця півника — Надія Дмитрівна — вижила, бо залишила Бородянку в перші дні агресії.

Вистояла і вся Київська область.

2 квітня 2022 року її повністю звільняють від росіян.

«Захопити Київ за три дні» не вдалося.

Над звільненими містечками знову майорить синьо-жовтий прапор.

До них повертаються люди.

Але війна за українську незалежність триває донині.