Пам’яті сержанта Вадима Горшкова

Командир відділення розвідки 208-го батальйону ТрО, сержант Вадим Горшков загинув 1 жовтня 2024 року від удару російського дрона на Куп’янському напрямку.

Вадим народився 29 грудня 1979 року в селі Лизогубова Слобода Згурівського району (нині - Броварський район Київської області). У 1998 році закінчив школу та вступив до Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Здобув фах вчителя фізкультури і деякий час працював у столичній школі №226. Саме там і познайомився з майбутньою дружиною Вікторією.

"Я викладала англійську, Вадим - фізкультуру. Паралельно проводив безліч спортивних гуртків, в тому числі туристичний. Він завжди багато читав, переважно це була історична література та книжки на військову тематику. У нас ці книжки були всюди, Вадим постійно їх скуповував", - згадує жінка.

Вадим дуже добре знав історію, вивчав багато матеріалів військової тематики. Із сином Денисом та небогою Катериною часто ходив до лісу, переправляючись через річки та навчаючи їх орієнтуванню на місцевості, приготуванню польових обідів.

Полишивши вчителювання, чоловік працював на заводі компанії PepsiСo.

Коли навесні 2014 року Росія анексувала Крим й розгорілася війна на Донбасі, він розпочав військову кар’єру. Спочатку служив у місцевому військкоматі, паралельно проходив курси інструкторів.

Завдяки вчительському досвіду, Вадим легко справлявся з інструкторською справою і вмів простими словами пояснити складні речі з найрізноманітніших напрямів військової сфери. Його "фішкою" була топографія: багатьох військових чоловік навчив орієнтуватися на місцевості. Крім того, він їздив у зону АТО, щоб набути бойового досвіду - про це рідні воїна дізналися лише за десять років.

У 2015 році чоловік повернувся до цивільного життя на умовах контракту резервіста - щороку мав призиватися на інструкторські курси. Вадим також став активним учасником Самооборони Фастівщини та Фастівського козацького куреня Українського козацтва.

Двічі брав участь у парадах до Дня Незалежності України - до 25-річчя та 30-річчя. За спогадами дружини, для нього це було як ковток свіжого повітря.

Контракт резервіста закінчився у грудні 2021 року. Тоді ж почали формувати місцевий батальйон ТрО. Вадим, хоч і мав проблеми із зором, пройшов військово-лікарську комісію із позитивним висновком та приєднався до цього батальйону як інструктор.

Контракт воїн підписав 11 січня 2022 року, а вже 24 лютого о 5:45 він отримав повідомлення про початок повномасштабної війни. Вадим вийшов з дому, щоб наступного разу повернутися туди аж за 40 днів. Він виконував різні завдання - від проведення інструктажів новобранцям до ремонту зброї.

Рідні згадують, що потім військові телефонували до свого інструктора та дякували за отримані знання, які часто допомагали їм врятуватися і врятувати життя побратимів.

У серпні 2022 року Вадим розпочав навчання за програмою підготовки інструктора базового рівня. Курс тривав місяць, після чого воїн отримав відповідне свідоцтво.

Командувач Сил територіальної оборони Ігор Танцюра перевів його до 150-го навчального центру Командування Сил ТрО ЗСУ, який тільки почали формувати.

Вадим продовжив навчатися у Польщі та Чехії, а після повернення додому передавав набутий досвід курсантам - майбутнім компандирам відділень. Однак, хотів повернутися до свого батальйону.

"Я казала: як ти можеш залишити справу усього свого життя? Стількох хлопців ти врятував, навчаючи їх, і стількох ще ти можеш врятувати. Стільки хлопців тобі дзвонили, дякували, коли виходили з оточення, коли проривалися на позиціях, бо саме ти їх навчив. Але не змогла переконати, бо Вадим хотів бути зі своїми хлопцями", - згадує Вікторія.

У березні 2024 року Вадим усе ж перевівся назад до 208-го батальйону ТрО. У травні він виїхав на бойові позиції у Харківській області. Виходи на завдання іноді тривали по 10-15 днів. Повертаючись та маючи вільний час, чоловік займався господарськими справами у будинку, де вони з побратимами облаштувалися. Крім того, ділився з бійцями знаннями та досвідом.

З дружиною Вадим востаннє спілкувався 30 вересня. У цей час готувалися документи про його переведення інструктором до нового навчального центру, який формувався в одній з бригад ТрО.

Вранці 1 жовтня Вікторія відправила чоловікові привітання із Днем захисників та захисниць. А вже увечері вона отримала звістку про загибель Вадима. Граната з російського дрона влучила саме туди, де він від того ж дрона ховався.

Два дні побратими намагалися під постійними обстрілами забрати тіло Вадима Горшкова. Згодом вони їздили разом з Вікторією на впізнання, привезли особисті речі воїна і зараз постійно підтримують його родину.

Представники навчальних центрів звернулися до дружини полеглого із проханням передати напрацьовані ним за десять років матеріали для підготовки військових. Вікторії спочатку важко було погодитися на це, адже кожна карта, компас, кожне напрацювання було пам’яттю про чоловіка. "Але вирішила, що все віддам. Хай служить хлопцям і їм допомагає, щоб не довелося воювати нашим дітям", - каже жінка.

За життя Вадим Горшков отримав безліч відзнак за професіоналізм та сумлінне виконання службових обов’язків. Він передавав знання, які рятують життя українських захисників.

Вдячність і пам’ять Герою!

За матеріалами Фастівської міської ради, ФастівNews.City