Путін хоче продовження війни, а Трамп може піти з переговорів: в США дали свій прогноз щодо України

Ще до офіційного вступу на посаду президент США Дональд Трамп повсякчас заявляв, що в його силах завершити війну в Україні. Та здається, очільник Білого дому усе більше усвідомлює, що ця задача є надзвичайно складною для виконання, особливо у близькій перспективі.

У яку пастку Трамп самотужки себе загнав, якої стратегії нині дотримується російський диктатор Путін, та коли розпочнуться предметні переговори про гарантії безпеки для України?

Про це та інше в інтерв’ю "Телеграфу" розповів Джим Таунсенд — провідний експерт Центру нової американської безпеки (CNAS), заступник помічника міністра оборони США з питань Європи та НАТО у 2009-2017 роках.

Путін щоразу висуває нові вимоги Трампу

— Пане Таунсенде, ми бачили повідомлення, наприклад, від Reuters, що Путін фактично відкинув ідеї Трампа щодо припинення вогню та досягнення мирної угоди. На вашу думку, як ситуація складатиметься надалі?

— Ситуація дуже складна, і, здається, постійно змінюється. Особливо важко зрозуміти тактику, яку використовують США у цих переговорах. Особисто я вважаю, що Путін не обов'язково відкидає, а радше виставляє ціну за все.

Він хоче підтримувати ілюзію, що готовий до переговорів, але водночас заявляє Трампу, що не робитиме цього просто так і спершу вимагає певних поступок. І він уже отримав чимало поступок від США.

Коли відбувалися перемовини щодо тимчасового припинення вогню в Чорному морі та "енергетичного перемир’я", Путін їх не відхилив. Але сказав: "Гаразд, але перш ніж я погоджуся, мені потрібні поступки фінансові, в аграрному експорті й подібних питаннях". У цих поступках приховується зняття обмежень на використання Росією системи SWIFT для переказу грошей між банками та клієнтами, що наразі їй недоступно і значно послаблює її економіку.

Тож його перша вимога є дуже суттєвою. Це поступка, яку мають схвалити і Сполучені Штати, і Європа. Через це реалізація навіть тимчасової угоди [про припинення вогню] є надзвичайно складною, оскільки Росія постійно підіймає ставки. Вона щоразу висуває Трампу нові вимоги.

Це дійсно викликає у президента США роздратування. Це було особливо помітно минулими вихідними, коли він відкрито почав погрожувати Росії новими санкціями, якщо вона не буде більш поступливою.

Я думаю, що це створює дилему для Путіна. По-перше, навряд чи він сильно боїться санкцій. Але, по-друге, він хоче й далі "грати" Трампом, бо знає, що той прагне досягти угоди — як для власного задоволення, так і для того, що він вважає взаємовигідною співпрацею з Росією. Путін це розуміє.

Тож він не хоче втрачати цей важіль впливу, занадто роздратувавши Трампа і змусивши його відійти від процесу. Це можна порівняти з риболовлею: якщо натягнути волосінь надто сильно, риба зірветься. Тепер Путін має вирішити, як діяти далі. Чи погодиться він знизити ціну своєї участі [у переговорному процесі]? Побачимо.

Але це означає, що переговори затягнуться. На мій погляд, Путін не бачить для себе вигоди в мирі. Він нічого не отримає від мирної угоди, і радше прагне продовжувати війну.

— Буквально днями Путін оголосив наймасовіший за останні 14 років призов строковиків до армії. Це яскраво свідчить про його справжні наміри.

— Абсолютно так. Здається, близько тижня тому Путін видав указ, за яким українці, які перебувають на окупованих територіях, повинні їх залишити. Іншими словами, він "чистить" ці області від людей, які не є лояльними, які не є росіянами або проросійськими.

Для мене подібні речі — це не поведінка людини, яка прагне миру і хоче досягти угоди. Так не чинять ті, хто дійсно цього потребує.

— Та чи має американська адміністрація і сам Трамп справжнє розуміння природи Росії? Він справді вірить, що має хороші відносини з Путіним, чи це лише риторика, щоб улестити останнього і якось залучити до переговорів?

— Якщо послухати Трампа, то він уже давно говорить, що у нього дуже хороші відносини з Путіним, що є багато речей, які вони можуть робити разом, і що він хоче покращити ці стосунки, щоб співпрацювати у різних сферах. Але важко сказати, чи він насправді в це вірить. Можливо, частково так, а можливо, він просто намагається лестити Путіну, щоб змусити того повірити у це.

Зрештою, це ніби два шахраї чи крадії, які намагаються маніпулювати один одним.

Чи Трамп справді захоплюється Путіним? Чи лише удає, щоб схилити Путіна до чогось? Невідомо. Але очевидно, що вони обидва намагаються використати один одного для досягнення своїх цілей.

Трамп не хоче виглядати лузером

— Як ви сказали, Трампу потрібна швидка угода. Є інформація, що Великдень, 20 квітня, є певним дедлайном для досягнень у цьому напрямку. Чи буде президент США якимось чином прискорювати переговорні процеси найближчими тижнями?

— Встановлювати для себе дедлайн у переговорах — це завжди помилка. Бо ваш опонент використовує це проти вас.

Трамп раніше казав, що може укласти угоду за один день, але відступив від цих слів. Він намагається переконати всіх, що зробить це швидко, але, мабуть, уже зрозумів, що це був не надто розумний крок.

Знаєте, раніше Трамп говорив подібні речі через внутрішні передвиборчі причини в США. Уже на посаді він опинився в куту, в який сам себе загнав, давши Путіну можливість затягувати переговори, вимагати поступок і тиснути на Трампа, якщо той хоче швидкого результату.

Можливо, президент США шукатиме привід сказати: "Гаразд, Росія не зацікавлена в мирі, вона не співпрацює, я виходжу з цього" — і звернеться до Європи зі словами: "Україна тепер повністю ваша справа".

Він може так вчинити, але це змусить його виглядати лузером, а, як ми знаємо, Трамп не любить цього. Він хоче виглядати переможцем.

Тож, навпаки, може вирішити подвоїти зусилля та почати тиснути на Путіна. І тоді постає проблема для Путіна: чи він ризикує втратити свою "рибу на гачку", чи просто каже: "Я не гратиму в цю гру" і теж відходить від [переговорів].

Якщо Трамп намагатиметься пришвидшити процес, це лише дасть Путіну більше важелів впливу, і збільшить для президента США ризик виглядати великим лузером.

Тож побачимо, як ці двоє будуть "перекидати м'яч" один одному, як у тенісі.

"Це буде дуже складний переговорний процес"

— Водночас європейські союзники працюють над гарантіями безпеки, які Україна може отримати у разі досягнутого припинення вогню. Як ви вважаєте, що реалістично Київ може отримати від Європи та США? Наприклад, італійська прем’єрка Мелоні згадувала про можливість поширення дії Статті 5 НАТО на територію України.

— Від самого початку Путін заявляв, що проти європейських чи натівських військ в Україні. Не погодиться він і на розповсюдження Статті 5 на українській території. Трамп казав, що США не відправлятимуть війська та не підтримають використання статті про колективну оборону для України.

Але Трамп не мав би робити цього так рано, тому що подібні речі потрібно обговорювати під час переговорів, а не виключати ще до їхнього початку. Тепер США дещо змінили свою риторику, заявивши, що це "все ще залишається на столі".

Але справжня відповідь на ваше запитання така: коли Путін буде дійсно зацікавлений у якійсь мирній угоді чи перемир’ї, тоді й вестимуться переговори щодо гарантій безпеки. Путін може почати розповідати про гарантії для Росії на кшталт "Україна має бути нейтральною, без армії, поза НАТО, і жодних європейських військ на землі".

Проте Захід повинен буде придумати щось, що буде відповіддю на це, гарантією безпеки певного типу. Це можуть бути європейські сили, про які ми зараз говоримо, якщо, звісно, справа дійде до тієї частини переговорів, коли про це можна буде домовитися.

Це буде дуже складний переговорний процес. Подібні переговори, які ми бачили раніше на прикладі Балкан, займали дуже багато часу. І цей випадок не стане винятком.

Для довідки: один із найважливіших прикладів прориву переговорного процесу на Балканах – Дейтонська мирна угода, яка завершила криваву Боснійську війну 1992–1995 років. Ініціаторами угоди були Велика Британія та США. Крім них, підписання засвідчили Франція, Німеччина, Росія та Європейський Союз.

Врегулювання було складним. Боснія і Герцеговина була розділена на дві одиниці: Федерацію Боснії і Герцеговини та Республіку Сербську. Кінцевий розподіл території не збігався з лініями фронту на момент припинення бойових дій, отже, сторонам треба було передавати територію одне одному.

Забезпечення виконання угоди та зміцнення миру покладалось на 60-тисячний контингент, котрий діяв під командуванням НАТО аж до грудня 2004 року.

Але ключове в тому, що для того, щоб обидві сторони щиро сіли за стіл переговорів, вони мають бути зацікавлені в мирі. Принаймні одна зі сторін повинна потребувати миру. А зараз, здається, росіяни не відчувають такої потреби.

Україна, своєю чергою, хоче миру, але він має бути досягнутий на певних умовах. Якщо ж не буде угоди, яка врахує інтереси України, то, як ви самі чудово знаєте, українці готові продовжувати боротьбу.

Гадаю, що всі ми на Заході хотіли б побачити кінець цієї війни заради України, зважаючи на всі страждання, яких ви зазнаєте. Але це має бути зроблено таким чином, щоб не здати Україну, не "кинути її під автобус" і не приректи на поглинання Росією в той чи інший спосіб.

Отже, питання в тому, як ми можемо зробити це швидко і справедливо, особливо коли Росія не демонструє бажання вести переговори. Ми маємо продовжувати допомагати Україні, щоб вона могла максимально ефективно захищатися за цих обставин, зводячи втрати для українського народу до мінімуму, доки ми не дійдемо до моменту, коли переговори стануть можливими.

Але не думаю, що ми зараз у цій точці.

Трамп не налаштований на тривалі переговори

— Мені здається, Трамп вірив, що йому буде набагато легше досягти бажаної мирної угоди, але зараз він стикається з реальністю й розуміє, що це затяжна гра з Путіним, який лише намагається ним маніпулювати.

— Гадаю, ви маєте рацію. Та наскільки Трамп сам розуміє, що ним маніпулюють, і що це займе багато часу. Він не налаштований на тривалі переговори. Це не в його стилі – він хоче швидких угод.

Якщо Трамп усвідомить, що швидкої угоди не буде, що він зробить? Можливо, саме зараз він стоїть перед цим питанням.

Трамп може не розбиратися у багатьох питаннях, але коли йдеться про переговори з іншими людьми, він дійсно має хист. Та він ніколи не мав справу з росіянами в такому контексті – це не те саме, що вести бізнес-угоди з нерухомістю на Мангеттені.

Але Трамп досить кмітливий, щоб зрозуміти, коли його використовують. Тим більше коли європейські лідери, такі як президент Фінляндії, постійно йому про це говорять. Він чує це раз за разом.

Також варто враховувати позицію його переговорної команди, яка складається не з професійних дипломатів, нагадаю. Їхня думка теж матиме значення.

Ми не знаємо, що зараз відбувається в голові Трампа. Зможемо судити лише з того, як він діятиме в найближчі тижні у відповідь на дії Путіна.