Щось дивне відбувається із зірками: вони не можуть позбутися "настирливих пісень"

Про це пише Science Alert.

Автори нового дослідження, опублікованого в журналі Nature, проаналізували частотні сигнатури зоретрусів серед зірок у зоряному скупченні M67. Воно розташоване майже за 3 тис. світлових років від Землі.

За допомогою даних від космічного телескопа Kepler, вчені простежили еволюцію зірок протягом більшої частини їхнього життя. Дослідники з'ясували, що зірки застрягають на одній і тій самій мелодії, коли їхній турбулентний зовнішній шар починає простягатися глибоко всередину зірки.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Зоретруси спостерігаються у більшості зірок, зокрема й у Сонця. Їх викликає бульбашковий шар зірок, який схожий на каструлю з киплячою водою. У цьому місці бульбашки гарячого газу піднімаються і лопаються на поверхні, запускаючи брижі по всій зірці.

Вчені можуть виявляти ці вібрації, які відбуваються на певних "резонансних частотах", шляхом пошуку тонких змін у яскравості зірки. Вивчивши частоти кожної зірки в скупченні, дослідники можуть почути унікальну "пісню" цілої групи.

Астрономи давно намагалися зрозуміти, як зірки, подібні до нашого Сонця, розвиваються з плином часу.

Один із найкращих способів зробити це — вивчити скупчення — групи зірок, які утворилися разом і мають однаковий вік та склад. Скупчення під назвою M67 привернуло багато уваги, оскільки містить багато зірок із хімічним складом, схожим на склад Сонця.

Так само, як землетруси допомагають нам вивчати надра Землі, зоретруси показують, що знаходиться під поверхнею зірки. Кожна зірка "співає" мелодію з частотами, які визначаються її внутрішньою структурою і фізичними властивостями.

Більші зірки виробляють глибші, повільніші вібрації, в той час як дрібніші зірки вібрують на більш високих частотах. І жодна зірка не грає тільки одну ноту — кожна з них резонує з повним спектром звуку зі своїх надр.

Серед ключових частотних сигнатур є так званий малий інтервал — група резонансних частот, розташованих досить близько одна до одної. У молодших зірок, таких як Сонце, ця сигнатура може дати підказки про те, скільки водню ще залишилося у зірки для згоряння в її ядрі.

У червоних гігантів ситуація інша. Ці старі зірки витратили весь водень у своїх ядрах, які тепер інертні. Однак термоядерний синтез водню триває в оболонці, що оточує ядро. Довгий час вважалося, що невеликі відстані в таких зірках не дають нової інформації.

Нагадаємо, астрономи виявили зірку з найшвидшим обертанням у Всесвіті. Виявлена нейтронна зірка має ту саму швидкість обертання навколо своєї осі, що і ще один подібний об'єкт. Таким чином, тепер відомі одразу дві найшвидші зірки.