Штраф за російську музику – копійки. В Раді лежить новий закон, але з ним є проблеми

Сутичка у Києві між ветераном війни та групою цивільних через російську музику вкотре загострила питання заборони культурного продукту країни-агресора. Попри чинний закон, що обмежує публічне використання російської музики, такі випадки трапляються регулярно.

"Телеграф" вирішив з'ясувати, як закон захищає (чи не захищає) національний інформаційний простір України. Чи достатній штраф за прослуховування музики країни-агресора в умовах війни? Чому законопроєкт про збільшення покарання вже рік припадає пилом у комітетах Верховної Ради? І що робити, коли поруч лунає "рускій мір" з колонок?

Конфлікти стають жорстокішими

У суботу, 29 березня, компанія дівчат відпочивала в альтанках Голосіївського парку. Поруч – ветеран війни (з бойової бригади пізніше переведений до Київського обласного ТЦК та СП) та його друзі. З колонок лунає російська музика, а ветеран нібито прохає вимкнути її. А за якийсь час тут відбувається вже справжній галас та бійка.

— Мене — волонтера ЗСУ, мого друга захисника після важкого поранення і його дружину ледь не забили до смерті за зауваження стосовно російської музики в публічному місці, — емоційно описує ситуацію Мар'яна Чікало, волонтерка та учасниця конфлікту з боку ветерана.

А компанія, що відпочивала під російську музику, розповідає дещо іншу версію.

— Група дівчат стала жертвою нападу під час відпочинку на природі. Двоє чоловіків спочатку вимагали вимкнути російську музику, на що дівчата погодились. Потім один із них почав словесно принижувати присутніх, а потім схопив одну з дівчат за волосся і почав бити головою об стіл. Від ударів вона знепритомніла, — стверджує Єлизавета Омельченко, додаючи відео інциденту.

До слова, днем пізніше, у місті Снятин, що на Франківщині, також стався подібний конфлікт. Жінку побили за зауваження вимкнути музику країни-агресорки у місцевому закладі харчування.

Дискусії про те, хто першим спровокував сварку чи застосував силу, можуть тривати вічно, але "Телеграф" вирішив нагадати інше: штраф за відтворення російської музики в громадських місцях становить від 17 до 170 гривень — іноді менше вартості чашки кави.

Йдеться про частину 1 статті 155 КУпАП, яка до того ж не поширюється на цивільних громадян, які просто слухають російську музику в парку.

Вона регулює діяльність працівників торгівлі, громадського харчування, сфери послуг та підприємців, які порушують правила торгівлі чи надання послуг.

Також в Україні діє закон № 2310-IX, який забороняє публічне використання російської музики в закладах, громадському транспорті та інших подібних місцях. Проте відповідальність за це також несуть заклади та перевізники, а не пересічні громадяни, які слухають музику у парку через колонки чи навушники.

Тобто питання щодо притягнення до відповідальності осіб, які гучно слухають музику російських виконавців, на даний час чинним законодавством повністю не врегульовано. Тому і конкретної кількості звернень щодо порушення закону у використанні музики російських виконавців в громадських місцях у відкритих джерелах немає. До прикладу, уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь часто отримує такі скарги, але вони виходять за межі його компетенції. Річ у тім, що музика сама по собі не є інформаційною послугою, тому норми щодо використання державної мови тут не застосовуються.

Як додатково пояснив Тарас Кремінь у коментарі "Телеграфу", музична царина регулюється законом "Про культуру" частиною 15, тому це сфера компетенцій Міністерства культури та Міністерства внутрішніх справ.

Тим часом на стрімінгових сервісах російська музика наступає на п'яти українській: 26% проти 39%. Кожна четверта пісня, яку слухають українці — російська.

Порушив? Проведемо бесіду

Отже, формально російська музика в громадських місцях заборонена, але як карати порушника, якщо це умовний громадянин з колонкою у парку — незрозуміло. На практиці покарання за відтворення російської музики у громадських місцях працює так само як і заборона на куріння: закон начебто є, але реальні штрафи виписують рідко, та й то лише в окремих випадках.

— Поліція приїхала, а музику вже вимкнули — якщо доказів та інших свідків немає, то справу грубо кажучи закрито. Для таких більше нічого не світить, окрім як профілактичних бесід. Якщо ж вони ще й напідпитку, то можуть виписати статтю 178 КУпАП "Розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява в громадських місцях у п'яному вигляді", — розповідає "Телеграфу" правоохоронець на умовах анонімності.

В окремих випадках патрульна поліція може також скласти адміністративні протоколи за такими статтями, як-от "дрібне хуліганство" за порушення правил громадського порядку (Ст. 173 КУпАП). Йдеться про випадки, коли людина вмикає музику занадто голосно, ігнорує зауваження, конфліктує, провокує.

На питання журналістки про те, що робити, коли поруч голосно звучить "русское", працівник поліції радить спершу зробити зауваження спокійно, без агресії. Якщо ж людина не зробила висновки, то переконати її буде складно, але можна зафіксувати ситуацію на відео та звернутися до поліції. Співробітники патрульної поліції своєю чергою можуть провести з порушником профілактичну бесіду. Головне НЕ застосовувати фізичну силу — це вже точно може призвести до кримінальної відповідальності.

— Кожен випадок насправді розглядається індивідуально. На жаль, положення про заборону російської музики в громадських місцях дуже "мутні" і потребують доопрацювання. Звісно, якщо громадянин вдома або в автомобілі голосно слухає московські пісеньки, то притягнути його до відповідальності не вийде. Наприклад, заклади громадського харчування більш вразливі до санкцій, але штрафи за такі порушення для власників маленькі. До того ж є російська музика, яка не підпадає під обмеження, — говорить він.

Закон № 2310-IX дійсно забороняє публічне відтворення, трансляцію та концертну діяльність виконавців із Росії, якщо вони мають чи мали громадянство РФ після 1991 року. Однак це означає, що класична музика як-от Чайковського, Прокоф'єва, Рахманінова може бути дозволена. Також у "білий" список потрапляють російські виконавці, які офіційно відмовилися від російського громадянства та підтримують Україну тощо. Для цього музиканти чи їхні законні представники мають подати офіційний запит до Служби безпеки України. Проте у відкритому доступі такого списку немає.

Закон, що "заснув у шухляді"

У липні 2023 року депутати намагалися змінити ситуацію. На сайті Верховної Ради був розміщений законопроєкт № 9547, який пропонував збільшити розмір штрафів до 300–500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5 100–8 500 гривень). Якщо злочин повториться, довелося б заплатити вже від 1 700 до 25 500 гривень.

Згідно з ініціативою, за дотриманням правил стежитимуть керівники закладів торгівлі, громадського харчування та сфери послуг. Вони будуть зобов'язані контролювати, щоб у їхніх приміщеннях не звучала музика країни-агресора. Відповідно, в разі порушення штрафуватимуть їх, а не окремих громадян.

Зокрема, у пояснювальній записці до законопроєкту згадують про конфлікт, що стався минулого літа в селі Погреби на Київщині. Тоді відвідувачка караоке зробила зауваження щодо російської музики, яка лунала у закладі, за що її силоміць вигнали.

Після цього поліція склала адміністративний протокол за вище згаданою статтею 155 КУпАП. Однак парламенті вважають таке покарання недостатнім.

Серед 16 авторів законопроєкту — відомий історик і депутат Володимир В'ятрович, але його авторитету також виявилося недостатньо, щоб просунути ініціативу. Вже майже два роки документ "припадає пилом" у комітетах Верховної Ради.

Ніхто не зацікавлений?

Причин, чому посилення відповідальності за російську музику не потрапляє до сесійної зали, може бути багато. "Не на часі" — класична відмовка для непопулярних рішень.

Як зізнається в розмові з "Телеграфом" одна з ініціаторок проєкту нардепка Наталія Піпа, принаймні найближчим часом цей законопроєкт не має перспективи ухвалення.

Зазвичай законопроєкти асоціюють із першим автором документа. У цьому випадку ініціатором законопроєкту є нардеп Віктор Балога, проте, за словами народної депутатки, він зареєстрував його швидше з популістською та рекламною метою, аніж для реального ухвалення, оскільки сам не займається його просуванням.

— Я підтримала ідею цього законопроєкту й навіть є однією з його авторів. Якщо подивитися хронологію, то 1 серпня 2023 року Верховна Рада його отримала, а далі справа майже не зрушила. Документ лише надали для ознайомлення, після чого направили на розгляд комітету, який ним не займається, — говорить Піпа.

За її словами, варто також врахувати, що питання штрафів належить до компетенції Комітету з питань правоохоронної діяльності.

— Очолює його Сергій Іонушас, а серед членів – Максим Бужанський і Григорій Мамка, які, особливо останні двоє, роблять усе можливе, щоб подібні законопроєкти не ухвалювалися, — вважає вона.

Сам член Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності Максим Бужанський, в коментарі "Телеграфу" відверто сказав, що попросту не бачив той законопроєкт, а Віктор Балога не говорив з ним на цю тему.

— Зараз ми активно працюємо над законом, який визначає заробітні плати для поліцейських, а також над великими законопроєктами, зокрема щодо захисту бізнесу та інших важливих безпекових питань, — зазначає нардеп.

Отже, для того, щоб законопроєкт щодо російської музики мав шанс на ухвалення, його має подати депутат, який готовий працювати над ним і просувати його.

Як пояснює Наталія Піпа, аби їй почати просувати законопроєкт № 9547, спершу потрібно скасувати чинний, після чого вона або будь-хто інший із депутатів міг би подати новий, схожий документ.

— Хоча й не виключено, що окремі норми проєкту Балоги можуть бути включені до інших законодавчих ініціатив. Все ж таки зараз на порядку денному є й інші законопроєкти, зокрема про мову в закладах освіти, — говорить вона.

За словами нардепки, під час повномасштабного вторгнення пріоритети дійсно змінилися і мовні питання потребують більше уваги.

— Суспільство вимагає змін, і ми як законодавці звісно повинні реагувати. Але переконати правоохоронний комітет дуже складно, оскільки його члени зосереджуються на складніших правоохоронних питаннях, аніж штрафи, — ділиться політкиня. — І, чесно скажу, якби це був інший комітет, наприклад, гуманітарної політики, то вже давно, я думаю, він був би прийнятий.

Нагадаємо, Наталія Піпа, й сама втрапила у гучну історію з російською музикою. У червні 2023 року нардепка зробила зауваження юнакові, який виконував пісні Віктора Цоя на вулиці. У відповідь хлопець перейшов на нецензурну лексику, а Наталія викликала поліцію та написала заяву. Пізніше хлопець перепросив безпосередньо за ненормативну лексику на адресу Піпи, але не за пісні Цоя. Суд визнав підлітка винним у дрібному хуліганстві, а у якості покарання обмежився попередженням.

Водночас, як говорить Наталія Піпа, замість штрафів хотілося б шукати способи мотивувати людей до змін. Щодо самих конфліктів: якщо виникають суперечки через російську музику у громадських місцях, вона радить все ж таки звертатися до поліції.

— Дійсно, штрафи невеликі, але вони фіксуються, коли поліція складає протокол. Це створює певний правовий прецедент. З часом, коли накопичиться критична маса таких випадків, посилення санкцій та збільшення штрафів в Україні може стати реальним, — підсумовує вона.

Як додає в розмові з "Телеграфом", народний депутат Георгій Мазурашу, якщо буде політична воля, то ухвалити це рішення можна швидко та без зайвої політизації, яка зазвичай лише ускладнює процес.

Нагадаємо, що заборона стосується не тільки російської музики, а й інших медіапродуктів з Росії, а також концертів і публічних виступів. Штрафи за порушення в цих сферах значно більші.

Якщо йдеться про розповсюдження чи демонстрацію фільмів з російськими акторами, передбачена адміністративно-господарська відповідальність, і штраф може сягати від 80 000 грн до 400 000 грн (від 10 до 50 мінімальних зарплат. Така відповідальність стосується не тільки мас-медіа, а й фізичних та юридичних осіб, зокрема власників бізнесу та органів влади.

Щодо організації гастролей, концертів чи виступів російських артистів в Україні, організатору загрожує штраф від 400 000 грн до 800 000 грн (від 50 до 100 мінімальних зарплат).