Україні потрібно бути святішою за Папу Римського: Іванна Климпуш-Цинцадзе - про шлях вступу до ЄС

В Україні оголосили про запуск програми Ukraine2EU для підтримки євроінтеграції України. Програма розрахована на три роки та реалізується Литовським центральним агентством управління проєктами (CPVA). Це одна з ключових програм Європейського Союзу, покликана допомогти Україні успішно підготуватися до членства та завершити процес вступу до ЄС.

В інтервʼю Главреду народний депутат України, Голова Комітету Верховної Ради з питань інтеграції України до Європейського Союзу Іванна Климпуш-Цинцадзе розповіла, яку "домашню роботу" потрібно зробити Україні до вступу до ЄС та як працювати зі скептично налаштованими до майбутнього вступу європейськими країнами.

Премʼєр-міністр Денис Шмигаль заявив, що Україна може стати членом Євросоюзу одразу після завершення війни. Як ви оцінюєте такі перспективи?

Я вважаю, що дуже небезпечно гратися з датами і підвищувати очікування зболеного війною українського суспільства. І саме тому я би дуже обережно ставилася до того, особливо з точки зору українських можновладців, щоб називати визначені дати, озвучувати зобов’язання та давати обіцянки.

Мені прикро, що я, напевно, одна з небагатьох, хто пам’ятає, що у вересні 2022 року пан Шмигаль сказав, що за два роки ми будемо членами Європейського Союзу. А 10 вересня 2024 року ми повністю виконаємо все, що потрібно для готовності до членства. Ну перестаньте годувати українців порожніми гаслами — просто робіть.

І тому мені здається, що зараз ідеться саме про реальні зміни, які люди можуть відчути на собі. Це можуть бути точкові зміни, які дадуть можливість тримати зацікавленість суспільства стосовно членства в ЄС. Пояснюючи, що певний крок "А" призвів до ситуації "Б" і "В", що вже впливає на життя людей. Наприклад, завдяки євроінтеграційним змінам люди зможуть їздити в умовних безпечніших маршрутках, водії яких проходять обов’язковий медичний огляд, а транспорт буде застрахований відповідно до законодавства Європейського Союзу. Але при цьому, на жаль, вартість проїзду може зрости. Ми маємо вміти пояснювати такі речі людям. Мені здається, що саме через такі щоденні маленькі сходинки ми можемо утримати підтримку громадян України.

Щодо термінів, нам потрібно скористатися вікном політичних можливостей та позитивних налаштувань переважної більшості країн-членів і політиків у Європі до того, щоб Україна просувалася до членства. Але це не означає, що ми маємо "між крапельками", весь час щось недоробляти – ухвалювати законопроєкти, залишаючи найскладніші 5% "на колись". Давайте не будемо себе дурити — це мій головний посил.

До речі, щодо законопроєктів. Перший заступник Голови Верховної Ради Олександр Корнієнко заявив про те, що до 2029 року (а саме така дата вступу раніше називалася Єврокомісаром), потрібно ухвалити близько 700 законопроєктів. Чи є якісь критично важливі законопроєкти, які потрібно ухвалити найближчим часом?

Я не можу погодитися, що це 700 законопроєктів. Поточна практика законотворчості в українському парламенті показує, що замість того, щоб ухвалити один системний законопроєкт, ми ухвалюємо зміни 15 актами, які, очевидно, вимагають проходження через всі комітети, всю повну процедуру. У результаті це може бути не 700, не 500, а й 2000 актів, наприклад, або й більше.

І тому це питання планування та передбачуваності: що саме ми будемо робити? Сьогодні ми, на жаль, рухаємося досить спорадично. Єдине більш-менш передбачуване планування — це все, що відбувається в рамках Ukraine Facility, плану України. Але навіть це ми примудряємося реалізовувати в останній тиждень перед завершенням строку виконання тієї чи іншої умови.

Ми постійно працюємо під тиском того, що все потрібно негайно. Причому часто ухвалюємо законопроєкти, які в результаті потребуватимуть додаткового доопрацювання. Тому мені хотілося б, щоб ми нарешті припинили цю практику та діяли не як студенти в останній день перед іспитом, а ставилися до процесу серйозно. Нам потрібно системно відпрацьовувати великі законопроєкти, ламали списи, але залучалии всіх, хто має бути долучений до процесу обговорення, і виходили на найкращі з можливих варіантів.

На даний момент я цього процесу не бачу. Зокрема, через закритість парламенту під час дії воєнного стану, яка є необґрунтованою, зокрема щодо журналістів. Ми не оприлюднюємо порядки денні заздалегідь, що унеможливлює залучення громадськості з відповідною експертизою для аналізу тих чи інших рішень.

Це потрібно терміново змінювати, незважаючи на дію воєнного стану. Без відкритості ми постійно пробуксовуватимемо в питанні якості законодавчих ініціатив, які ухвалюємо.

Чи є у керівництва парламенту спроможність до таких змін?

Це питання суб'єктності і політичної волі. Немає.

На вашу думку, як працювати з тими країнами ЄС, які, як ми знаємо, проти вступу України до ЄС і суттєво вставляють палки в колеса?

Проблема в тому, що нам потрібно бути святішими, ніж Папа Римський. І це досить складно. Коли ми виконували свої завдання в рамках семи умов на рівні кандидатства, які потім розширилися додатковими вимогами, багато наших найкращих друзів у Європейському Союзі постійно наголошували: ви маєте зробити це не на 99%, а на 110%.

І ось це, напевно, найголовніше завдання. Коли ти виконав усе на 110%, твої аргументи стає дуже важко спростувати. Нам потрібно досягти такого рівня, щоб, дивлячись у дзеркало, ми пишалися тим, що бачимо, а не заплющували очі на власні вади. Це принципово важливо.

Щойно ми усвідомимо, що маємо максимально якісно відпрацювати кожен елемент нашого руху, нам стане легше заручитися підтримкою всіх 26 країн (у кожному випадку), навіть якщо одна з них виступить проти. Бо сьогодні це Угорщина, а завтра це може бути хтось інший з іншої причини. Саме для цього нам потрібні залізні аргументи.

Я переконана, що ми здатні зробити все необхідне, щоб мати ці аргументи. Ми не другосортні. Ми не гірші за будь-яку країну, яка вступила до Європейського Союзу. Але Європейський Союз зараз буде дмухати на холодне в тому числі і тому, щоб не взяти до свого складу "кульгавих качок". Тим більше, що багато хто всередині зловживає своїми правами як члена Європейського Союзу. Україна має увійти до ЄС із високо піднятою головою, щоб на нас дивилися з повагою, а не зверхньо.

Нам потрібна буде допомога ЄС у відбудові, відновленні, але це іншого типу допомога, ніж коли ми й далі говоритимемо про продовження корупційної історії, політичних переслідувань, обмежень прав і свобод, проблем з верховенством права та свободою медіа.

Раніше зʼявлялася інформація, що Угорщина розіслала листи своїм громадянам щодо ризиків вступу України до ЄС. Як побороти цей страх конкуренції деяких європейських країн відносно України?

Це системна й масштабна робота. Її не можуть виконувати лише двоє людей з уряду, одна людина з Офісу Президента чи навіть 15 парламентарів. Йдеться про той самий "оркестр" – щоб досягти успіху в будь-якому напрямку, потрібно зрозуміти, хто може закрити ту чи іншу лакуну, де в нас потенційно можуть виникнути проблеми. Хотілося б, щоб ми не працювали в режимі пожежників.

Зараз – саме той час, щоб пояснити європейцям, у чому наша перевага і яку додану вартість ми принесемо Європейському Союзу, а не будемо країною, яка створюватиме додаткові проблеми. Це стосується, зокрема, й сільського господарства та інших сфер.

Паралельно, навіть попри те, що ми ще не є членами Європейського Союзу, ми маємо активно співпрацювати з багатьма країнами-членами. Це потрібно для того, щоб ЄС протягом цього часу, поки ми вступаємо до його складу, переглянув частину своїх політик для забезпечення нашої майбутньої конкурентоспроможності та геополітичної ваги.