Пам’яті розвідника, Героя України Олега Зайцева

Народився воїном і завжди знав, що ним стане

З першого дня повномасштабного вторгнення РФ без участі молодшого лейтенанта Олега Зайцева фактично не відбувалася жодна операція спецпідрозділу ГУР МО України «Шаман». Досвідчений воїн із позивним «Найф», який з 2014 року здолав шлях від солдата до офіцера, був одним з тих, хто формував цей спецпідрозділ української розвідки.

У складі зведених підрозділів 7 травня 2022 року Олег разом із побратимом Віталієм Ігнатенком здійснив першу висадку на острів Зміїний, яка стала початком успішних операцій ГУР у Чорному морі. Під час запеклого бою з російськими окупантами обидва воїни залишилися прикривати відхід побратимів і загинули, врятувавши життя багатьох українських захисників. Саме з того бою почалося повернення Зміїного, на якому прапор України знову замайорів 4 липня 2022 року.

Олег родом з Жашкова Черкаської області. У 21 рік переїхав до Києва. В цивільному житті разом з друзями керував підприємством, що виготовляє і постачає продукцію ветеринарним та аграрним підприємствам. Усе життя чоловік мріяв стати військовим медиком, закінчив медичне училище після 8-го класу, розповідають у ГУР. Із вступом у медичний виш у 1990-х роках не склалося. У військо не взяли за станом здоров’я. Тож Олег вирішив бути хіміком. У 2001 році закінчив університет і навіть створив з друзями профільний бізнес.

Ні медицину, ні любов до військової справи не полишав. У студентські роки взяв батькову аптечку і лікував однокурсників, а потім - поранених у штурмах під час Революції Гідності.

Колекціонував зброю та навчався з нею вправлятися. А ще - організував команду КВК і філософський гурток.

Чоловік 5 років був актором київського театру «Дах». Там познайомився з майбутньою дружиною Наталею.

Із 2014 року Олег воював на сході у складі кількох добровольчих формувань, серед яких був і «Правий сектор». Брав участь у боях за село Піски. У складі підрозділу «Санта» відбивав авдіївську «Промку».

У 2016 році «Найф» навчався у снайперській школі «Дике поле» та почав системну співпрацю з ГУР.

Наталія розповідає, що чоловік з 2014 року знав, що буде повномасштабна війна, якщо більшість у суспільстві ігноруватиме її початок на сході України і в Криму. В результаті прогнози, на жаль, збулися. Знаючи підступність та жорстокість ворога, Олег наполіг, щоб дружина разом із двома доньками виїхали за кордон.

«Коли почалося широкомасштабне вторгнення Росії, Олег Зайцев захищав Київщину у складі батальйону «Шаман» ГУР МОУ. Брав участь у битвах за село Мощун, за Ірпінь, які вплинули на те, що росіяни відійшли від Києва. Він був одним з тих, хто штурмував острів Зміїний, намагаючись визволити його від окупантів. Це дало змогу налагодити цивільне судноплавство і розблокувати зерновий коридор», – розповіла авторка проєкту ГУР МО України «Видатні розвідники» Ольга Мосьондз на презентації книги-буклета про Олега Зайцева в Укрінформі.

За оборону Києва розвідник нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Воював на різних ділянках фронту, виконував спеціальні бойові завдання в тилу ворога.

Дружина Наталія розповідає, що під час вторгнення обговорювали з чоловіком багато світоглядних речей. Олег казав: «Здається, ніби летиш на шаленій швидкості, але в правильному напрямку. Багато руйнувань, апокаліптичний пейзаж, але в мене відчуття, що ми все робимо правильно. Все це – задля великого блага України».

За словами жінки, Олег народився воїном і завжди знав, що ним стане: «Це людина великої честі та гідності. Був запальним, але водночас умів приймати». Казав, що не може бути осторонь, проспати все і передати проблеми новому поколінню. Просив за будь-яких обставин не впадати у відчай.

«Олег був багатогранною особистістю. На шляху до себе військового він зібрав великий багаж знань і умінь, а коли постала необхідність захищати країну, його участь в українському війську стала неоціненною, – ділиться Наталія спогадами про чоловіка. - Це була людина-діамант, яка не боялася робити складні речі, бути креативним і виконувати завдання без застережень. Олега можна порівняти зі стрілою, він був людиною, яка бачить ціль і буде до неї йти з холодним розумом, але гарячим серцем».

Вранці 7 травня 2022 року Наталія пропустила дзвінок від Олега. Передзвонила, але відповіді не дочекалася. «Зазвичай він попереджав про те, що зв’язку може не бути, а тут не зробив цього. Я почала хвилюватися, з’ясовувати у знайомих, що трапилося. Спочатку хлопці не казали мені, бо не могли забрати тіло, а потім таки зізналися: Олега не стало», – розповідає дружина.

Мати Олега, пані Людмила, згадує, що син не хотів потрапити у полон, волів загинути у бою. Так і сталося. Молодший лейтенант, як розповідають побратими, за секунди пішов у вічність, рятуючи побратимів.

За видатні досягнення, виявлені під час виконання бойових завдань зі стримування та відсічі збройної агресії Росії, молодшого лейтенанта Олега Зайцева та його побратима Віталія Ігнатенка удостоєно найвищого звання держави – Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» Їхні імена та подвиг закарбовані на сторінках Книги Слави ГУР МО України та в історії боротьби за свободу українського народу.

Наталія згадує 2022 рік: «Олега привезли в Київ у липні. Пережити очікування допомогли друзі, які постійно були поруч: побратими з підрозділу дуже про нас дбали».

Родина значну частину матеріальної допомоги держави, яку отримала наприкінці вересня, задонатила на потреби Української армії. Наталія одного дня прийшла і сказала донькам: «Дівчата, тут у нас така дивна цифра на рахунку. Така, що аж треба рахувати нулі». Старша тоді 14-літня Лада запропонувала зробити великий донат.

Розглядали багато варіантів. Врешті-решт, дружина загиблого воїна відгукнулася на емоційний пост волонтерки та військової Лесі Литвинової. «Вона не могла розкрити усі деталі, але було зрозуміло, що це важлива програма, покликана допомогти хлопцям і дівчатам на передовій, щоб у них були більші шанси повернутися додому. Там не вистачало мільйона гривень. Мене це зачепило і я перерахувала 999 999 гривень – саме стільки пропустив банк», – розповіла жінка для Платформи пам’яті Меморіал.

Наталія відверто зізнається, що переказ коштів на благодійність не полегшив болю втрати. Але вона відчувала сильну потребу зробити такий крок.

Історія боротьби Олега Зайцева за Україну увійде у велику книгу розповідей про видатних розвідників, які своїми подвигами змінили хід російсько-української війни. У воїна залишилися дружина, дві доньки, мама і тато.

«Олег завжди казав мені, що Україна нарешті отримала шанс перемогти російських окупантів. І нам треба завершити цю боротьбу, щоб не залишати її нашим дітям», – каже мама захисника пані Людмила.