Переорієнтація США на Східну Азію: як зміниться НАТО за Трампа і чи вистоїть Європа

Сьогодні, 4 квітня, виповнюється 76 років від дня заснування Північноатлантичного альянсу, більш відомого як НАТО, що є головним військово-політичним союзом у світі.

І хоча НАТО з 1949 року є основою і головною системою євроатлантичної безпеки від Північної Америки до країн Балтії, сьогодні Альянс переживає не найкращі часи.

Перш за все це пов’язано із політикою головної країни блоку – Сполучених Штатів Америки – які невдовзі після повернення до Білого дому Дональда Трампа оголосили про те, що будуть зменшувати свій вплив у Європі. Хоча саме на європейському континенті триває найбільший конфлікт з часів Другої світової між Росією та Україною, і куди прикута увага усіх військових з країн НАТО протягом останніх трьох років.

Про те, як може змінитись Організація північноатлантичного договору за умов, коли США змінюють свою зовнішню політику, та чи зможе Європа самотужки впоратись із тими викликами, які зустрічає на власному континенті – читайте на Фактах ICTV.

Чи справді США Трампа підриває НАТО і кидає Європу

Заяви Дональда Трампа щодо того, що європейські союзники Альянса мають значно збільшити видатки на оборону, на кшталт того, як це робить Польща, вже мають свій відгук в Європі. Так, нещодавно генсек НАТО Марк Рютте оголосив, що на найближчому саміті Альянсу країни будуть обговорювати підвищення обов’язкового оборонного внеску, що, як очікується, буде значно вище, ніж 3% від національного ВВП країн-членів. Протягом останніх років цей показник становив лише 2%, втім навіть і його виконували далеко не всі держави-учасники.

За словами політолога Володимира Фесенка, навряд чи сьогодні у Трампа є якийсь довготривалий проєкт щодо НАТО, а, скоріш, “є тенденція”.

– Тенденція більш прохолодного і критичного ставлення до Європи, як такої. І це, безумовно, підриває ту саму євроатлантичну солідарність, на якій тримається НАТО. Отут і є проблема. Плюс переорієнтація безпекових пріоритетів США з Європи на Східну Азію та Тихоокеанський регіон, про що свідчить і нещодавно опублікована нова зовнішня політична і безпекова стратегія США, – пояснює він.

Як пояснює експерт, такий розворот Сполучених Штатів був майже неминучим і міг статись за будь-якого президента США, про що казали й інші аналітики та оглядачі. Втім особливістю Дональда Трампа стало те, що американський лідер має скептичне і негативне ставлення до НАТО та його ефективності.

– Безумовно, це може певною мірою девальвувати, знизити значення НАТО як безпекового союзу. Це не відбудеться одномоментно і відразу. Показовим, я думаю, буде саміт НАТО, який відбудеться влітку.

Втім я думаю, до цього моменту і на цьому саміті буде якось більш зрозуміло, яким буде ставлення США до Альянсу. Можливо, поступово США при Трампі почнуть занижати свої зобов’язання в НАТО, можливо, виведуть частину військ. Тобто, можуть бути певні зміни всередині НАТО, – вважає аналітик.

У такому випадку, безумовно, виникне проблема із тим, а чи залишаться США реальною силою, яка може гарантувати безпеку європейських країн в разі виникнення якихось військових конфліктів, особливо з боку Росії. Втім враховуючи непередбачуваність Трампа та його загравання з Москвою, наразі чіткої відповіді на питання щодо ролі США у Альянсі немає, каже Фесенко.

Разом з тим, переконаний експерт, трансформація НАТО буде відбуватись в будь-якому випадку, враховуючи виклики у світі, які виникли протягом останніх років – з боку Росії, з боку Китаю та з боку поточної політики США.

– Якісь трансформації, можливо навіть деформації всередині НАТО можуть відбутися. Проте паралельно цим процесам з високою вірогідністю будуть відбуватися і зворотні процеси. Як ми вже бачимо, європейські країни НАТО будуть посилювати власну взаємодію і посилювати обороноздатність європейських країн, – вважає політолог.

На його думку, у блоці може розпочатись формування так званої безпекової автономії європейського сегменту НАТО, внаслідок чого ті коаліції, які вже зараз формуються навколо підтримки України, можуть стати таким форматом, який дозволить зміцнювати єдність, кооперацію та взаємодії європейських країн всередині Альянсу. І це дозволить їм співпрацювати навіть за умов, навіть якщо роль США буде менша.

Втім цей шлях ще довгий, оскільки на ньому доведеться запровадити чимало змін. Зокрема, вважає Фесенко, Європі доведеться посилити технологічний сегмент, супутниковий сегмент. Також потрібно буде думати про системи ракетної зброї і протиракетного озброєння, а також створення загальноєвропейської системи ППО, що має дати незалежність від сучасних систем протиповітряної оборони, провідну роль в чому посідають США.

– Подібних питань багато, але будуть розвиватись два поступових процеси: зменшення ролі США в забезпеченні безпеки Європи і водночас посилення ролі європейського сегменту НАТО. Хтось навіть говорить про те, що замість НАТО виникне ETO – European Treaty Organization. Але, думаю, поки що зарано робити такі прогнози. Втім те, що всередині НАТО Європа стане поступово більш автономною, це досить вірогідно, – вважає експерт.

За словами Фесенка, в межах створення подібних європейських оборонних альянсів і посилення цієї європейської безпекої співпраці може виникнути шанси і для України, яка має приєднатись до подібних союзів і посилити свою координацію у питаннях безпеки, насамперед, з європейськими країнами.

Яскравим прикладом сьогодні є Коаліція охочих, яка активно почала розбудовуватися у зв’язку з відходом США з провідних ролей у НАТО та Європі.

Подібний формат взаємодії може стати для України певною альтернативою членства в Альянсі.

Чи існують альтернативи НАТО

Альтернативою, про яку відновились розмови останнім часом, є Збройні сили Європи. Про них нещодавно згадував, зокрема, і президент Володимир Зеленський, який закликав європейських партнерів діяти активніше паралельно із тим, як США змінюють свій вплив в Європі.

Також існують міжнаціональні та регіональні союзи, всередині яких країни також підписують безпекові зобов’язання чи то договори про співпрацю у сфері оборони.

Втім політолог і голова Громадської ліги Україна – НАТО Сергій Джердж каже, що сьогодні немає повністю життєздатних альтернатив таким блокам, як Північноатлантичний альянс.

– Двустороннє, багатостороннє співробітництво, воно може бути і позитивно розглядається, якщо укладаються якісь угоди. Це все позитив, але річ у тім, що ці союзи не випробовані часом і невідомо, як вони будуть працювати (в разі серйозних викликів, – Ред.), – каже він.

Джердж нагадує, що раніше в Україні була популярною думка про те, що за умов, коли членство в НАТО для української держави не здобути, то альтернативою може стати Балто-Чорноморська вісь, що мало б стати альтернативною потужною структурою.

– Справа в тому, що всі ті країни, які входили б в Балто-Чорноморську вісь, або з якими ми потенційно хочемо створити там якісь альянси, вони всі члени НАТО. Вони там (в Альянсі, – Ред.) себе чудово почувають і накриті безпековою парасолькою, що дає їм можливість паралельно розвивати якісь двосторонні стосунки, – пояснює експерт.

Втім одним з найважливіших факторів є те, що НАТО, на відміну від інших потенційних альтернативних альянсі, має працьований механізм за понад 70 років існування, в рамках якого були розвинуті різноманітні протоколи взаємодії, плани, взаємосумісність, стандарти тощо. Все це надбання стало можливим не за один день, а формувались протягом десятків років.

– І цей військовий інструмент, дійсно, який напрацьований, який є, він існує, він може працювати, це очевидно. А буде створено якесь об’єднання з декількох країн, там навіть поважних. Наскільки воно буде працювати? Чи будуть ці країни вкладатися в безпеку, як вони будуть діяти? Чи, умовно, вийшлють нам гуманітарну підтримку і на цьому все закінчиться? Тут, здається мені, це не найбільш оптимальний шлях для нас, – каже експерт.

Чи здатна Європа самостійно постояти за себе

Іншим питанням, яке виникає в разі розгляду подібного територіального об’єднання в Європі, є те, чи спроможні будуть власне самі європейські країни постояти за себе в разі, наприклад, збройного конфлікту.

На думку політолога Фесенка, наразі Європа не може стати самостійною силою у випадку, якщо сам-на-сам зіштовхнеться із Росією.

– Якщо це звичайна війна, конвенційна війна, для допомоги України, то тут, думаю, ще зможуть.

Але все рівно буде потрібна певна допомога з боку Сполучених Штатів, тому що зараз навіть основа спільного європейського військового контингенту НАТО – це американські війська. І якщо вони будуть зменшуватись, треба буде тоді посилювати власний європейський контингент спільних військ НАТО, – пояснює він.

На сьогодні Європа не може самостійно замінити такі безпекові елементи як система ППО та супутниковий зв’язок, який безпосередньо залежить від провідного гравця – США.

Так, у Європі є щонайменше дві країни, які мають ядерну зброю та можуть поширити свою безпекову парасольку на інші держави континенту. Втім ядерний арсенал тієї ж Франції неможливо порівнювати із тим, що має Росія, а дискусії про те, як Парижу поширити свою ядерну парасольку на інших союзників по НАТО, лише розпочались із заяви президента Еммануеля Макрона.

Водночас ядерний запас Великої Британії взагалі перебуває у підваженному стані, оскільки багато в чому британська ядерна зброя залежить від Сполучених Штатів – як у питанні носіїв, які обслуговують американські фахівці, так і у питанні навігації та координації ударів, що теж залежить від США.

– Я думаю, що повністю поки що замінити (США, – Ред.), на жаль, неможливо. Особливо це стосується ядерного щита НАТО. Є Франція, але не дай Бог, звичайно, якщо почнеться ядерна війна, то тут вже загальні обсяги ядерних арсеналів не так будуть критичні, і це може дуже швидко віийти з-під контролю.

Але тим не менш, навіть з точки зору стримування, то однієї ядерної зброї Франції недостатня для того, щоб стримувати Росію, а Велика Британія значно пов’язана з Сполученими Штатами, – каже він.

Втім якщо казати виключно про конвенційні війни, то протягом останніх років Європа значно посилила свою обороноздатність і наразі європейці разом із Україною здатні протистояти Росії, вважає Фесенко.

– Росії навіть важко буде вести війну одночасно проти європейських країн НАТО і проти України, якщо разом ця війна буде відбуватися. Але тоді виникне спокуса для росіян застосувати ядерну зброю. Тому потрібне посилення систем ППО, систем ПРО, систем раннього сповіщення для того, щоб стежити за балістичними ракетами тощо. Поки що, на великий жаль, повною мірою Європа себе самостійно захистити не може, – вважає політолог.

На думку експерта, сьогодні Європі “потрібен час час і більш активні, більш рішучі дії”, щоб самостійно забезпечити власну безпеку.

Територіальні конфлікти всередині НАТО

Після перемоги Дональда Трампа на виборах стало зрозуміло, що США тепер не просто будуть зменшувати свою роль в Європі. Ба більше, в очільника Білого дому з’явились територіальні претензії до країн, які перебувають в одному з Америкою військово-політичному блоці.

Чинний американський лідер після вступу на посаду регулярно зазіхав на територію Канади, яку оголошував 51 штатом США. Також він висував претензії щодо Гренландії, яка є автономною установчою державою в складі Данії, яка, як і Канада, є членом НАТО.

Територіальні конфлікти між країнами Альянсу не є чимось новим. Так, наприклад, Греція та Туреччина, які є членами союзу, є давніми противниками у питанні територій півночі Кіпру, що були окуповані турецькими військами з 1975 року. Або ж до таких конфліктих територій можна віднести Гібралтар, що є містом та британською заморською територією, щодо якої є суперечки з Іспанією.

Втім на думку українського політолога Володимира Фесенка такі розбіжності у територіях сьогодні не грають ключової ролі між членами Альянсу. І претензії Трампа до Канади чи Гренландії можуть так і залишитись на рівні риторики, не супроводжуючись якимись військовими діями.

Значно більші проблеми можуть створити такі члени НАТО, як Словаччина чи Угорщина, які хоч і входять до складу блоку, але регулярно підіграють Кремлю, який розв’язав війну з Україною і є офіційною загрозою для країн Альянсу.

– Більше небезпеки не в цих проблемних питаннях територій, а в тому, що є країни Європейського Союзу і НАТО, які зараз відверто орієнтуються на Росію і можуть підривати і євроатлантичну солідарність, і солідарність в середині Європи: Угорщина і Словаччина, – каже експерт.

За його словами, саме ці країни можуть заблокувати результативні дії 5 статті Статуту НАТО, якщо розпочнуться безпосередній військові дії проти однієї з країн союзу.

– Буде якийсь напад, наприклад, на країни Балтії. Там вже є війська НАТО і бойові дії почнуться самі собою. Але політично, щоб забезпечити роботу всієї машини НАТО, як цілісного блока, отут може виникнути проблема, оскільки навіть одна така країна, як Угорщина, може заблокувати якісь спільні рішення, – пояснює він.

Відповідно, дії таких країн можуть створювати нові виклики для функціонування військово-політичного блоку в екстренних ситуаціях, а тому в Брюсселі, де розташована штаб-квартира Альянсу, необхідно буде оперативно реагувати та ухвалювати рішення у випадку, коли одна з країн блокує 5 статтю НАТО.