Це найбільша фортеця України: де вона знаходиться і чим особлива

Одещина, найбільша область України, здавна приваблювала різні культури, які будували своє життя на її солоних узбережжях, степах і в заплавах річок. Природні принади манили людей різних етносів з часів пізнього палеоліту. На щастя, тут збереглися сліди деяких епох, зокрема знаменитий форпост у Білгород-Дністровському.

Це унікальне місце, де на площі 9 гектарів переплелися історії античної Тіри та середньовічного Аккерману. Тут панували греки, даки, генуезці, литовці, молдавани та турки.

Від Тіри до Аккерману: сторінки історії

Давньогрецька Тіра та середньовічна фортеця Аккерман – це два крила однієї історії, що переплелися у віках. У V столітті до нашої ери тут вирувало життя типового античного міста: прямі вулиці, кам'яні будинки, численні майстерні. Знахідки археологів свідчать, що до берегів Тіри приставали кораблі з усього світу: Середземномор'я, Африки, Греції та навіть Азії. Після греків тут жили даки, анти, русичі Київської Русі. А шість століть тому настав час зведення неприступної фортеці.

Аккерманська фортеця: велич та міць

Нащадкам дістався у спадок справжній гігант площею 9 гектарів, який колись налічував 34 вежі. Сьогодні ми можемо побачити 26 мурів, товщина яких сягає п'яти метрів. Будівництво та перебудови тривали не одне століття, і саме завдяки цим модернізаціям фортеця змогла стояти на варті цього стратегічного мису понад 600 років.

Аккерман був автономним містом за високим муром, що простягнувся майже на два кілометри в довжину та сягав 15 метрів у висоту. Те, що ми бачимо сьогодні, – це лише відголос колишньої величі.

Важко уявити, як на такому невеличкому клаптику землі розміщувався цілий гарнізон, але цей камерний двір – серце фортеці, її прообраз. Цитадель – так називають це місце, з якого у XIV столітті розпочалася оборонна історія Аккерману. У ті часи внутрішній простір був обплетений дерев'яними переходами та галереями, що дозволяло швидко переміщатися між стінами та тримати оборону. Тут було все необхідне для життя та захисту: комендантська вежа, житлові кімнати, спостережні пункти, арсенал та церква.

Як і в кожній середньовічній фортеці, тут знайшлося місце для двох найжахливіших приміщень: в'язниці та катівні. Сучасні реконструкції відтворюють атмосферу тих часів, демонструючи знаряддя тортур та покарань.

Першими фортифікаторами цієї землі історики називають генуезців. Італійці вміло керували цим стратегічним місцем, попри те, що землі належали Золотій Орді. Згодом тут господарювали литовські та молдавські князі, але найбільший слід залишили османи. Турки володарювали тут понад 300 років, значно розбудували та зміцнили фортецю, давши їй назву Аккерман, що в перекладі означає "біла фортеця".

Аккерман сьогодні: подорож у минуле

Сучасна фортеця має форму неправильного багатокутника, кожен кут та кожна площа якого мають не лише естетичне, а й функціональне значення. Фортеця поділяється на чотири подвір'я, кожне з яких відігравало свою роль в обороні та житті міста. Спочатку було зведено цитадель, потім гарнізонний двір, згодом цивільний, а вже за часів турецького панування з'явився карантинний двір.

У середні віки Білгород-Дністровський був важливим торговим центром, через який проходив шлях зі Східної Європи до Західної. Тому Аккерманська фортеця не лише захищала місто, а й сприяла розвитку торгівлі.

Згодом карантинний двір, де мандрівники чекали дозволу на в'їзд до міста, став нагадувати сучасні курорти із розвагами та зручностями. Та все ж, як добре, що ми живемо не у середньовіччі! Адже сьогодні кожен охочий може вільно відвідати всі подвір'я та вежі фортеці, оцінити її велич та міць без дозволу султана чи коменданта.

Відвідати фортецю модна за адресою Одеськая область, м. Білгород–Дністровський, вул. Ушакова, 2В. Вона відкрита щодня без вихідних з 8:00 до 20:00.

Аккерманська фортеця і сьогодні, через 600 років, вражає своєю оборонною міццю. Вона вабить до себе не лише тих, хто шукає нових вражень, а й тих, хто прагне доторкнутися до історії.

Раніше "Телеграф" розповідав про фортецю, яка стала символом розквіту та занепаду Гетьманщини. Вона розташована на березі річки Сейм у місті Батурин Чернігівської області.