Із Праги на два фронти. Нові подробиці роботи білоруської дисидентки на ГРУ і Кремль

2 квітня 2025 року чеський санкційний список поповнився двома іменами: білоруської журналістки Наталії Судленкової та її куратора з російської військової розвідки Олексія Шаврова. За даними місцевих спецслужб, вони маніпулювали суспільним порядком денним в інтересах Кремля. Спроби Росії втрутитися у внутрішні справи країн Європи не рідкість, але цей випадок все-таки особливий. Адже агентом ГРУ виявилася політична біженка, яка колись співпрацювала з “Радіо Свобода”. Але паралельно з роботою на американську медіакорпорацію Судленкова просувала інтереси російських держкомпаній. Серед її клієнтів були Торгово-промислова палата Росії, “Росатом”, РЖД і – як стверджує чеська розвідка – ГРУ. 

Центр “Досьє” з’ясував, що куратор Судленкової пов’язаний із підрозділами психологічної боротьби ГРУ, які втручалися в американські вибори. Сама Судленкова багато років працювала з піарником російських держкомпаній і олігархів Григорієм Левченком, а також отримувала фінансування від фондів при МЗС..

“Її втеча з Білорусі була фейком”, – каже “Досьє” джерело, знайоме з обставинами справи Наталії Судленкової. Покинути батьківщину їй довелося далекого 1999 року через кримінальні справи про розкрадання і відмивання кредитів на суму 4,5 млн доларів. ЗМІ на той час називали її відомою дисиденткою і одним із лідерів білоруської опозиції. Сама Судленкова запевняла, що її переслідування почалося через відмову фінансувати передвиборчу кампанію Олександра Лукашенка: .

“Сказати, що жодних економічних причин не було – це було б просто збрехати. Економічні причини, безумовно, були, інша річ, що ці проблеми були створені штучно. Мої проблеми з Олександром Григоровичем почалися ще задовго до того, як він став Президентом. Ці проблеми почалися ще з його виборчої кампанії”.

За її словами, перед виборами 1994 року якась людина сказала їй: “Ми великі бізнесмени, давай ми будемо мати свого президента”. Але Судленкова відмовилася і натомість “фінансово та організаційно” підтримала Станіслава Шушкевича, який програв.

Наталія Судленкова // YouTube

Бізнес у її житті йшов пліч-о-пліч із політикою: з 1988 року вона буласекретарем “Білоруського народного фронту”, а потім приєдналася до Об’єднаної громадянської партії Білорусі. Паралельно Судленковаочолила мінську фінансову компанію “Фіко” і “Білоруський фінансовий союз”..

Не дивлячись на економічне підґрунтя, у Чехії її справу вважали політично мотивованою, і вона отримала притулок. На новому місці проживання, як з’ясував Центр “Досьє”, політика і бізнес знову переплелися. У 2002 році Судленкова стала кореспондентом білоруської редакції “Радіо Свобода”, проте практично одночасно очолила газету “Празький телеграф”, яку заснувала Торгово-промислова палата Росії.

Друга людина, проти якої Чехія ввела санкції, – Олексій Шавров. За даними місцевих спецслужб, це співробітник ГРУ, який курирував Судленкову. Як з’ясував Центр “Досьє”, він був прописаний у Москві на вулиці Свободи, будинок 21/2. Цю адресу зв’язували з військовою частиною ГРУ 74455 – Центром оперативної координації органів військового управління. Також там розташовується Центр спеціальних розробок Міністерства оборони. Обидва ці підрозділи займаються операціями з втручання в політику інших країн і хакерськими атаками. Співробітників в/ч 74455 звинувачувалиу зломі серверів Демпартії США у 2016 році та у невдалій кібератаці на офіс ОЗХЗ у Нідерландах – тій самій, де невдалих хакерів впіймали з чеками на таксі від будівлі ГРУ до аеропорту. Центр спецрозробок – це одна з наукових рот Міноборони, куди також набирають хакерів.

Олексій Шавров // Соцмережі

Коли саме Судленкову завербувало ГРУ, влада Чехії не розкриває. Але її подвійна гра, судячи з усього, почалася понад десять років тому. У ролі журналістки “Свободи” Судленкова брала інтерв’ю у товариша по службі Володимира Путіна. У ролі підприємниці – співпрацювала з російськими держкомпаніями. Служба інформаційної безпеки Чехії вважає, що проживаючи майже 25 років у Чехії, Судленкова займалася маніпулюванням інформацією за гонорари: наприклад, організовувала публікацію позитивних статей про “Росатом” і підсанкційного олігарха Алішера Усманова в місцевих ЗМІ.

“Досьє” вдалося незалежно підтвердити факти її співпраці з держкомпаніями та організаціями, що поширюють вплив Кремля. Як показують наявні в розпорядженні “Досьє” документи, співпрацювати з “Росатомом” Судленкова почала не пізніше 2012 року з подачі тодішнього заступника директора департаменту комунікацій держкорпорації Владислава Бочкова який згодом , який згодом перейшов на роботу в адміністрацію президента слідом за главою “Росатому” Сергієм Кирієнком × , а її постійним контактом став піарник “Атоменергомашу” Григорій Левченко.

Як видно з документів, екс-дисидентка готувала для “Росатома” огляди чеської преси про атомну енергетику і допомагала розміщувати публікації в місцевих ЗМІ – як хвалебні про російську компанію, так і негативні про іноземних конкурентів (наприклад, про український “Енергоатом”). Найімовірніше, співпраця почалася набагато раніше: ще 2006 року журналістка публікувала розлогі написані казенною мовою статті про успіхи російської атомної енергетики. У 2015 році афілійоване із Судленковою піар-агентство Essential Communications навіть отримало премію за піар-кампанію для “Росатома” – для неї до Чехії привезли капітана атомного криголама з Олімпійським факелом.

Така увага до Чехії не дивна. До 2014 року країна була для “Росатома” перспективним ринком: першу чеську АЕС запустили ще за часів СРСР, за обслуговування другої Росія конкурувала з американськими компаніями, а запланований чеською владою проєкт із розширення реакторів обіцяв нові контракти. Анексія Криму і введені проти Кремля санкції знизили бажання чеської влади співпрацювати з російськими енергетичними компаніями. Але до цього часу Григорій Левченко перейшов на іншу роботу – в команду президента РЖД Володимира Якуніна. Разом із ним змінила сферу інтересів і Судленкова.

Григорій Левченко // Vk.com

Вона організувала серію піар-кампаній для Володимира Якуніна, домовлялася з чеськими ЗМІ про розміщення матеріалів про РЖД, готувала тези до його виступів і складала списки дружніх політиків, бізнесменів і журналістів у Чехії. Зокрема, у травні 2015 року завдяки її зусиллям великий чеський журнал Techmagazin випустив цілий номер про залізницю з розділом про РЖД та інтерв’ю з Володимиром Якуніним. Завданням цієї та інших схожих публікацій було відволікти чеську публіку від обговорень агресії Кремля в Україні та підкреслити переваги співпраці з російськими компаніями (для цього, звісно ж, треба було зняти санкції).

Як повідомляв телеграм-канал “ВЧК-ОГПУ”, у 2019 році у Григорія Левченка виникли проблеми через кримінальні справи щодо підрядників РЖД. Незабаром піарник розпрощався з Якуніним і перейшов на роботу в холдинг USM Алішера Усманова. Ймовірно, Судленкова знову пішла за ним – USM також присутній в її обвинуваченні;