Три назви України, нова столиця і гетьман-монарх: головне з Конституції Пилипа Орлика

Конституція Пилипа Орлика була ухвалена 315 років тому, 5 квітня 1710 року поблизу молдовського містечка Бендери.

Наразі оригінал конституції Орлика зберігається у Національному архіві Швеції. Український варіант документа переклали з латинського оригіналу ще за часів козацтва: він зберігався у Запорозькій Січі понад півстоліття.

Після того, як у 1775 році російські війська за наказом Катерини II зруйнували Січ, конституція потрапила до Москви. Наразі вона зберігається у Російському державному архіві давніх актів.

Зараз дивляться

Оригінал Конституції Пилипа Орлика з нагоди 30-річчя Незалежності вперше привезли до України у 2021 році. Тоді документ можна було побачити у Софійському соборі у Києві.

Пов’язуючи з місцем укладання, у багатьох джерелах конституцію Орлика називають Бендерською Конституцією. Історичний документ складається з преамбули та 16 статтей.

Про що йдеться в Конституції Пилипа Орлика – розповідають Факти ICTV.

Держава і чиновники

Шоста стаття конституції Пилипа Орлика постановляє, що взірцем управління державою є монархія.

Гетьман, тобто монарх, управляв Вищою радою посадовців, з якими обов’язково радився перед ухваленням важливих державницьких рішень.

Згідно з Конституцією, до складу ради входили:

Генеральний обозний;
Генеральний суддя;
Генеральний писар;
Генеральний підскарбій;
Генеральний хорунжий;
Генеральний бунчужний;
Два генеральні осавули;
Полковники;
Генеральні радники (обиралися за згодою гетьмана).

Генеральна рада скликалася тричі на рік: на Різдво, Великдень та Покрову.

Судовій владі в Гетьманщині присвячена сьома стаття конституції: згідно з нею, гетьман позбавлявся права судити людей на власний розсуд.

Як зауважує кандидат історичних наук Олександр Алфьоров, в документі три гілки влади в державі вже були розділені.

– Розподіл на законодавчу, виконавчу та судову гілки влади був унікальним у світовій практиці початку XVIII століття. В наш час такий розподіл є обов’язковим правилом для існування всіх цивілізованих країн.

Восьма стаття документа постановляла, що кожен посадовець повинен виконувати свої обов’язки і жодним чином не вплутувати у свою роботу, наприклад, родичів або хороших знайомих.

– Йдеться про те, що не могло бути жодного “кумівства”. Відповідно, вирішувати свої фінансові проблеми через батьків, синів та інших родичів на посадах ставало неможливим, – уточнює Олександр Алфьоров.

Питання корупції і зловживання владою в Гетьманщині окремо згадується і в десятій статті Конституції: вона стосувалася не лише чиновників, а й самого гетьмана.

Дванадцята стаття документа запроваджувала поняття ревізії маєтностей. Таким чином планувалося завершити тоді широко поширені суперечки за землі і майно в Гетьманщині.

– На той час це було достатньо мудре рішення, аби перезавантажити порядок в державі, – додає Олександр Алфьоров.

Чотирнадцята стаття Конституції Пилипа Орлика скасовувала системи безкоштовного обслуговування представників влади, зокрема і гетьмана.

Йшлося про заміну коней під час важливої поїздки, отримання провіанту тощо. Стаття пояснює, що на той час багато чиновників відверто зловживали такою вседозволеністю, прикриваючись державними справами.

Столиця і три України

Цікаво, що у Конституції Пилипа Орлика згадується відразу три назви України.

Військо Запорозьке – це офіційна назва Гетьманщини, Україна – правобережна частина українських земель, яка станом на XVIII століття входила до складу Речі Посполитої та Мала Русь – Лівобережна Україна.

Водночас тринадцята стаття Конституції Орлика постановляла, що столицею держави Війська Запорозького проголошувався Київ.

Зазначимо, що до цього статус столиці Гетьманщини мали такі міста, як Чигирин, Гадяч, Батурин, Глухів та інші.

Конституція діяла

На думку деяких експертів, Конституція Пилипа Орлика не мала законної сили і залишилася лише на папері.

Однак насправді Конституція діяла три роки як документ, який регламентував стосунки гетьмана, козацької старшини та Запорозької Січі.

– Вже в 1711 році Пилип Орлик зібрав війська і рушив на Правобережжя, де почав відновлювати свою владу як гетьман України. Звісно, зважаючи на історичні обставини, керував він недовго, але з впевненістю, що за ним стояв закон, – наголошує Олександр Алфьоров.

У наші дні юристи визначають Конституцію Пилипа Орлика як конституційний акт, водночас документ містить чимало моментів, які не дозволяють повною мірою вважати його конституцією.