Жінки в арміях: у Данії - перший призов, у Швеції - конкурс на місце, а у КНДР служать усі

Данія стала третьою країною НАТО та другою країною Євросоюзу (після Норвегії), де запроваджується обов'язковий військовий призов для жінок. Неважко здогадатися, що стало приводом для спокійної та нейтральної у багатьох відносинах держави піти на такий крок разом із Норвегією та Швецією. Там жінки служать «строчку» з 2015 і 2017 років відповідно. Данія відправить своїх жінок на курс молодого бійця та подальшу службу з січня 2026-го, а з 1 липня цього року усі дівчата, яким виповнилося 18 років, отримають відповідні повідомлення. Коротко про - про те, як у різних країнах жінки йдуть на військову службу.

Данія: історичний крок

За даними збройних сил Данії, наразі жінки становлять 25% серед усіх новобранців-добровольців. Спочатку уряд хотів запровадити обов'язкову військову службу для жінок з 2026 року, але згодом вирішив прискоритися. З 1998 року жінки в Данії могли вступати в армію за бажанням, а чоловіки ж призиваються з 18 років за системою лотереї, яка визначала, хто з них служитиме, а хто зарахований до резерву. Для всіх термінова служба продовжується – була чотири місяці, буде 11.

Для Данії поява жінок-новобранців – історичний крок. Країна має намір збільшити чисельність збройних сил на тлі потенційної загрози Росії. Та й заради дотримання гендерної рівності у військовій службі, куди ж нині без неї…

Ізраїль: національний обов'язок

Коли заходить розмова про призов до армії жіночої статі, звичайно, насамперед згадується Ізраїль. Це одна із перших країн, де жінки підлягають обов'язковому призову. Їхня служба триває 24 місяці (у чоловіків – 32), жінки можуть служити в бойових частинах, але частіше займають небойові ролі (зв'язок, медицина, розвідка). Близько третини жінок призовного віку звільняються від служби з релігійних, сімейних (заміжжя, вагітність) або медичних причин. Тобто, якщо дівчина до 18 років встигає вийти заміж, ніхто її в армію вже не покличе.

Щоб служити в ізраїльській армії, дівчатам має виповнитись 18, вони мають пройти медичний огляд та психологічне тестування. Ті, хто хоче служити в бойових частинах, повинні відповідати суворішим фізичним стандартам.

Багато ізраїльтянок підтримують призов як національний обов'язок, особливо в умовах постійної загрози безпеці. Однак релігійні групи (наприклад, ультраортодоксальні євреї) часто виступають проти, і близько третини жінок одержують звільнення з релігійних мотивів.

Ті, хто пішов служити, отримують невеликі привілеї, наприклад їх рідше відправляють на польові операції. При цьому з початку 2000 років в Ізраїлі діє бойовий підрозділ - батальйон «Каракал», що на 70% складається з жінок.

Норвегія: лише мотивовані

У 2014 році Норвегія стала першою країною НАТО, де обов'язковий призов поширився на жінок. Їхня служба триває від 6 до 19 місяців залежно від роду військ. Наразі жінки становлять близько 33% призовників, але відбираються лише найкращі кандидати.

Призовний вік у Норвегії – від 19 до 44 років, але реально беруть до армії переважно 19-річних. Відбір суворий і строгий, за високими фізичними та інтелектуальними стандартами, на конкурсній основі. Враховується не лише стан здоров'я та здібності призовника/призовниці, а й мотивація для служби. Причому останнє – чи не важливіше за здоров'я.

Загалом норвежки позитивно сприймають призов як символ ґендерної рівності. Опитування показують високу підтримку призову – близько 60–70% серед молоді. Оскільки на службу йдуть лише мотивовані, тож і проблем немає.

Північна Корея: здорова - і добре

Тут жінки повинні служити з 1995 року, причому «строчка» може тривати до 7 років (у чоловіків – до 10). Жінки часто займаються тиловим забезпеченням, але за умов жорсткої мілітаризації можуть залучатися і до бойових завдань. Відбирають на призов дівчат від 17 до 23 років, вимоги до них мінімальні: в принципі здорова - і добре.

Як насправді ставляться кореянки до обов'язкової мобілізації – сказати складно. На людях вони щасливі та вдячні своєму лідерові за щастя бути корисною. Просто вони знають, що мають служити і відмовитися неможливо. Можна припустити, що внутрішнє невдоволення викликає 7-річний термін служби, але хто про це скаже вголос?

Швеція: чекає на жіночу «снарягу»

З 2017 року Швеція повернула обов'язковий призов для обох статей після його скасування у 2010 році. Служба триває від 9 до 12 місяців. Жінки становлять близько 20% призовників і можуть бути призвані до всіх видів військ, включаючи бойові, з 18 років. Щоб потрапити до армії, жінки проходять конкурентний відбір (так, тут є таке поняття, як конкурс) плюс тести на фізичну підготовку та психологічну стійкість.

Як і в Норвегії, шведський призов сприймається громадянками добре, як крок до рівності. Вони підтримують систему, але часто критикують її через недостатню адаптацію умов (наприклад, спорядження) для жінок. Влада традиційно обіцяє ось-ось зайнятися цією проблемою, але поки що особливих зрушень не видно.

Еритрея: не армія, а бордель

У цій африканській країні жінки підлягають обов'язковому призову в рамках національної служби, яка поєднує військову та цивільну роботу. Термін їм встановлений у 18 місяців, але він може бути продовжений, якщо в країні розпочався черговий конфлікт. Відмовитися від служби за станом здоров'я практично неможливо – на багато проблем зі здоров'ям у призовниць не звертають уваги.

Умови служби в еритрейській армії суворі, часто повідомляється про порушення прав, і не лише призовників жіночої статі через сексуальне насильство. З Еритреї молодь біжить табунами, і ця причина - одна з головних.

Де було, але вже ні, і де поки що ні, але буде

У деяких країнах обов'язковий призов жінок до армії існував, але вже немає. Так, у Великій Британії у 1941–1945 роках жінок брали до тилових служб (Auxiliary Territorial Service, ATS), але у 1948 році призов скасували через перехід на добровільну армію. До речі, саме в ATS служила британська принцеса Єлизавета, яка згодом стала королевою Єлизаветою II. Вона вступила в ATS у віці 18 років, пройшла навчання як механік і водій, освоївши управління та ремонт військових вантажівок.

У Малайзії обов'язкова Національна служба (включаючи жінок) діяла з 2003 по 2015 рік, але була скасована через високу вартість та громадське невдоволення через численні випадки смертей на тренуваннях. Відбилися від обов'язкового призову у Перу, скасувавши його у 2000-х. А Китай хоч і призивав жінок у 1940-ті роки, але зараз зробив службу добровільною – і так народу в армії достатньо.

Про обов'язковий призов жінок замислились у Латвії. Міністр оборони Андріс Спрудс у 2023 році висловився за обговорення жіночого призову, але рішення поки що не ухвалене. Ну і в Україні з 2022 року жінки певних професій (медики, інженери) мають стати на військовий облік для призову на службу у разі загострення військових дій. Поки що жінки можуть вступати до ЗСУ за контрактом або добровільно брати участь в обороні країни у воєнний час.

За даними Міноборони України, на кінець 2024 року в армії налічувалося близько 68 тисяч жінок, що становить понад 7% загальної чисельності. Більшість із них обіймають тилові посади (медики, адміністратори), хоча є й ті, хто виконує бойові завдання.