Між службою та зрадою: коли патріотизм перетворюється на фарс чи ще одна історія з життя Ольги Миколюк

Про це пише портал Акценти.

Уявіть собі: країна у вогні війни, військові віддають життя на фронті, волонтери жертвують останнім, а тим часом дехто бачить у війні виключно прибутковий бізнес: купує квартири вартістю у сотні тисяч доларів та веде бізнес постачаючи низькоякісні миючі засоби для держпідприємств по завищеним цінам. При чому самі миючі засоби виробляється ледь не в гаражних умовах із залученням дитячої праці, а героїня цієї статті ще й отримує вирок суду за шахрайство та підробку документів. Волонтерська діяльність цієї особи викликає неймовірну кількість питань, адже з картки на яку збираються гроші йдуть витрати на ресторани. Але і це ще й не все! Знаходячись у ЗСУ, вона активно розгортає інформаційну кампанію проти Президента України. Звучить дико? Проте саме так працює військовослужбовець - Ольга Миколюк.

Війна як можливість заробити

На фоні інформаційної боротьби, коли наша держава перебуває під тиском ворога, де кожне слово може стати зброєю, ми стикаємося з прикрим феноменом професійної деградації. Військовослужбовець, який має бути щитом держави, перетворюється на інформаційного диверсанта власної країни. Мова йде про військовослужбовця 71 окремої єгерської бригади десантно-штурмових військ України Ольги Миколюк.

Вивчаючи минуле Ольги в інформаційному просторі редакція звернули увагу на дуже неоднозначну репутацію останньої. Комерційне минуле Миколюк неодноразово згадувались у вітчизняних та зарубіжних ЗМІ: то у розрізі розкрадання грошових коштів під час постачання неякісної продукції державним підприємствам у період пандемії, то про причетність до осіб, що здійснювали волонтерські збори на банківську карту останньої та розкрадали кошти для власних потреб, то про «свіжу» судимість за підробку документів.

Зокрема, редакція звернула увагу на велику кількість дописів Миколюк на своїй сторінці у Facebook, в тому числі і впродовж робочого часу на абсолютно різні аспекти суспільного життя. Там є все: від роздумів про вічне до особистих вподобань її родини.

Миколюк під час служби систематично публікує дописи з критикою керівництва країни, відкрито називаючи президента «соціопатом», «кокаїністом» та вимагаючи примусового лікування голови держави. Проте, зневага до інституту Президентства в Україні це активна гра на боці ворога України – Російської Федерації і цим має зайнятися СБУ. Подібна публічна риторика під час війни має ознаки інформаційної диверсії, спрямованої на деморалізацію суспільства та військових. Ймовірно тут може прослідковуватися російський слід.

Армія як шоу-бізнес: ризики майбутнього

Найгірший наслідок таких дій – трансформація самої ідеї служіння у ЗСУ. Якщо правоохоронні органи і командування не реагуватимуть, армія може перетворитися на платформу для блогерів, які будуть заробляти не подвигами на фронті, а лайками в соцмережах.

Особливо цинічним виглядає публічне позиціонування себе, як військовослужбовця на передовій і це на фоні відвертого імітування службової діяльності. Жінки на передовій ризикують життям, а хтось перетворює військову службу на особистий медіа проект.

Варто наголосити – це не просто порушення службової етики. Це свідомий вибір інформаційної війни проти власної держави, маніпулятивна стратегія, яка деструктивна впливає на суспільну свідомість та формує у свідомості суспільства негативне відношення до української армії.

Більше того Миколюк дозволяє собі давати оцінку діям Президента України - Головнокомандувача ЗСУ. Саме у її відео, виставлене 22 лютого цього року, яке розташоване на її сторінці у Facebook вона говорить (пряма мова) про постріл актора, що виконує роль Президента у власний народ.

Все це вже не просто особиста позиція Миколюк – це її свідомий вибір, що межує з державною зрадою. Одна справа, коли блогер Миколюк збільшує собі аудиторію розміщуючи пости для охочих її «полайкати» і зовсім інша коли військовослужбовець Миколюк, отримуючи бюджетні кошти, використовує службове становище для просування своєї сторінки у Facebook.

Кожен, хто носить форму, має бути не блогером, а у першу чергу ЗАХИСНИКОМ, оскільки Служба Батьківщині – це не шоу, не можливість заробити лайки та гроші. Це честь, гідність та відповідальність своїх дій.

Але аналізуючи контент вказаної військовослужбовці виникає питання, а чим саме вона займається на військовій службі та за що держава платить їй заробітну плату. Доказом є декларування нею у своїх дописах власної заробітної плати - 55 тисяч гривень на фоні щоденної інформаційної активності. Тобто, замість виконання бойових завдань на передовій, де кожна секунда користування мобільним телефоном може коштувати життя, маємо неперервний потік самопіару, рілсів та дописів про все, що завгодно.

Урок суспільству: кому ми довіряємо?

Ситуація з Миколюк – яскравий приклад того, наскільки важливо критично оцінювати діяльність волонтерів та військових, які активно публікують пости про свої заслуги. Суспільство повинне навчитися відрізняти реальну допомогу фронту від псевдоволонтерства, яке має на меті особисте збагачення. Тільки так можна зупинити шахраїв, що паразитують на війні.

Сьогодні правоохоронні органи та командування ЗСУ повинні терміново перевірити факти, наведені щодо діяльності військовослужбовця 71 окремої єгерської бригади десантно-штурмових військ України Ольги Миколюк. Безкарність таких осіб загрожує національній безпеці та ставить під сумнів довіру до всього волонтерського руху. Тільки швидка й жорстка реакція влади може повернути довіру громадян і припинити ганебні схеми, побудовані на війні.