Рецензія на фільм «Виживші. Вихід у пітьму» / Arcadian

З третього квітня в кіно стартував прокат постапокаліптичного фільму жахів з воістину фантастичною українською локалізацією «Виживші. Вихід у пітьму». У ньому блищатиме вже добряче змарніла, однак й досі незгасна зірка Ніколаса Кейджа. А там де він — можна очікувати чого завгодно — від низькобюджетних кривавих веселощів до абсолютно невпізнаваних перевтілень, як, наприклад, у торішньому нашумілому горорі «Довгоніг». На жаль, творці нової стрічки (хоча, будемо відвертими, не такої вже й нової) з великим і жахливим племінником Френсіса Форда Копполи зовсім відмовилися від будь-яких шалених витівок і грають в серйозне кіно. Що з цього вийшло — читайте в нашому огляді.

«Виживші. Вихід у пітьму» / Arcadian 

Жанр постапокаліптичні жахи, бойовик
Режисер Бенджамін Брівер
У ролях Ніколас Кейдж, Джейден Мартелл, Максвелл Дженкінс, Седі Совералл, Джо Діксон, Саманта Кофлін
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2025
Сайт IMDb

На тлі раптового апокаліпсиса кудись впевнено прямує суворий чоловік з рюкзаком на спині. Його звати Пол. Поки камера ув’язалася за ним по п’ятах, немов приклеєна, ми дізнаємося, що в Пола двоє маленьких дітей на руках. Попри незавидне становище, він обіцяє малечі, що все буде добре.

15 років потому головний герой разом з синами-підлітками, Джозефом і Томасом, знайшли притулок на віддаленій фермі. Вдень вони укріплюють своє укриття, а вночі слідкують за тим, щоб у хату не проникли кровожерливі монстри, які вилазять назовні й щосили намагаються потрапити в житло.

Одного разу Томас, після чергового візиту на сусідську ферму, де живе симпатична дівчина, не повертається додому до заходу сонця. Тож Полу нічого не лишається, окрім як вийти на пошуки сина, поки Джозеф лишається наодинці доглядати за будинком. Неважко здогадатися, що прийдешні нічки не пройдуть тихо і гладенько для батька й синів.

«Вихід у пітьму» рівняється на постапокаліптичну фантастику про монстрів у дусі «Тихого місця», однак треба розуміти, що це дуже, дуже, дуже бюджетне кіно. Тут навіть не хіт Джона Красінські доречно згадувати, адже завдяки якісному талановитому виконанню тамтешній, теж доволі скромний, бюджет точно не був проблемою, а стрічки менш помітні, наближені за рівнем реалізації до героя нашого огляду.

Наприклад, на початках фільм нагадує «Хижий ліс» з Геллі Беррі, де мати-одиначка також жила у самотній хижі разом з двома обмеженими у свободі синами, адже десь там, в занепалому світі, чатує смертельна небезпека. Втім, це порівняння згодом сходить нанівець, тому що сценарист Майкл Найлон та режисер Бенджамін Брівер, які добре знайомі з Кейджем і не вперше роблять разом з ним кіно, воліють йти іншим шляхом і далекі від натяків і загадок ш’ямаланівського штибу. Натомість вони пропонують старе добре протистояння з монстрами, щоправда, навіть у сильно прохідних «Мертвих землях» воно виглядало принаймні візуально пристойніше.

Коли ж на перший план виходять підлітки, а тут у нас, як виявляється, ще й історія дорослішання присутня — гасіть й без того ледь помітне світло. Спостерігати за взаємодією юних братів, а також сусідської дівчини — ще те випробування. При цьому 22-річний Джейден Мартелл грає підлітка — на екрані він дорослішає, здається, з часів «Воно» (2017), але за всі ці роки, бідолашний, подорослішати все так і не може.

На певному етапі глядачам розкривають зовнішній вигляд гарчащих порушників нічного спокою, і як ставитися до них — питання відкрите. З одного боку це не типові глянцеві монстрики родом з голлівудських блокбастерів, які вивітрюються з голови через 5 хвилин після фінальних титрів. Та з іншого — повний крінж — плід явно нездорової фантазії, помножений на жалюгідні спецефекти. Не можна, однак, заперечувати той факт, що найефектніші сцени, а такі тут справді є, пов’язані саме з цими кудлатими чупакабрами — чого вартує та, де одна з потвор пальчиком демонструє навички робота Т-1000.

Мабуть, тільки Ніколасу Кейджу після занурення у прірву усілякого низькобюджетного трешу до снаги не те що не зникнути з радарів, а буквально перевинайти себе — оце-то справді суперменська здібність. Разом з тим вже й у цій ніші актор проявив себе з усіх боків, тож дивувати свою авдиторію йому стає все важче.

Хтозна, можливо, щоб претендувати на щось більше, ніж дешева посередність з елементами крінжу, режисеру вартувало додати в оповідання кривавого божевілля і трохи стилю, а тутешній головній зірці вручити бензопилу замість бейсбольної бити. А так «Виходу у пітьму», і на сьогодні це вже очевидний, доконаний факт, була уготована доля загубитися серед купи іншого подібного мотлоху в рясній фільмографії того, хто змушений нести нестерпний тягар величезного таланту.