Ситуація на фронті. Мета окупантів №1

На фронті з початку доби відбулося 152 бойових зіткнення. За інформацією Генштабу ЗСУ, найгарячіша ситуація на Покровському, Лиманському, Торецькому напрямках.

Росіяни будуть намагатися до початку мирних переговорів вийти на адмінкордони Донецької області і взяти під контроль ключові промислові міста, які залишаються під контролем ЗСУ.

Метою тиску з Часового яру, фактично вже захопленого ворогом, є вихід на Костянтинівку.

Часів Яр має ключове значення для обох сторін війни. Місто знаходиться на панівних висотах. Контроль за панівними висотами дає можливість тримати під вогневим ураженням значні території Донецької області, як окуповані, так і контрольовані Україною.

Часів Яр також прикриває подальше просування росіян у глиб українських територій. Місто – фактично ключ до Костянтинівки, Дружківки, Слов’янська, Краматорська. До того ж, Часів Яр стоїть на роздоріжжі основних магістралей.

Водночас у разі тиску на Торецькому напрямку (траса Торецьк-Костянтинівка) фактично йдеться про флангове охоплення позицій ЗСУ.

Активізація росіян на Торецькому напрямку не випадкова. Торецьк розташований приблизно за 10 км від окупованої Горлівки.

Торецьк – на панівних висотах, так само як і Часів Яр. Це означає, що контроль над Торецьком дозволяє ЗСУ тримати під вогневим контролем Горлівську агломерацію, що є оперативними тилами ЗС Росії.

Також місто є важливим, бо є логістичним центром для українських захисників. Саме тому бої на цьому напрямку і можлива окупація міста дадуть певні переваги - такі як можливість флангового удару по позиціях ЗСУ на Краматорському напрямку. Це також дасть змогу контролювати логістичні маршрути, що з’єднують оперативні тили ЗСУ із зоною бойових дій.

Бої за Торецьк ведуться вже 8 місяців, що дозволяє скувати значні угруповання російських військ і відтягнути їх від інших напрямків російського наступу. Це стратегічна витрата часу для Росії, адже їхні сили змушені проводити зайву концентрацію в цьому районі, тим самим знижуючи тиск на інші фронти.

Різка активізація загарбників на Куп'янському напрямку спрямована не так на окупацію міста, як на просування вздовж Оскола до Слов'янсько-Краматорської агломерації. Крім того, буквально два дні тому ЗС РФ активізувалася і на Лиманському напрямі, де мають ударний кулак, щоб вийти до тієї ж таки агломерації.

Слов'янськ цікавить РФ не лише у військовому сенсі, а й економічному, адже йдеться про найбільші в Європі поклади сланцевого газу. До війни з Росією вони мали розроблятися американськими компаніями, але потім стався напад.

Ви думаєте, випадковість? Ні! Блокували питання енергетичної незалежності України. Відповідно, зараз окупанти будуть докладати максимум зусиль, щоб ці поклади сланцевого газу не перейшли під контроль США.

На Лиманському напрямі зараз найбільш важка ситуація через передислокацію оперативних резервів російських військ. Зокрема, йдеться про перекидання підрозділів 3-ї та 144-ї мотострілельних дивізій ЗС РФ. Крім цього, тут зосереджені підрозділи 90-ї танкової дивізії ворога. Їх основне завдання - вийти. окупантів залишилося близько 10 кілометрів.

Тяжкі бої ведуться в районі селища Білогорівка Луганської області. Росіяни контролюють панівні висоти в районі населеного пункту, що дозволяє їм впливати на характер наступальних дій у Серебрянського лісництва.

На Лиманському напрямку протягом останньої доби ворог 20 разів атакував у районах Новоєгорівки, Новолюбівки, Греківки, Нового, Катеринівки та в напрямку Зеленої Долини. Українські воїни зупинили 15 атак загарбників, ще п’ять боїв тривають.

У Харківській області відбулося різке загострення ситуації на Куп'янському напрямку, зокрема в районі селища Дворічне. Зафіксовано різку активізацію бойових дій російських окупантів за рахунок передислокації оперативних резервів з Курського напряму. На Вовчанському напрямку противник намагається використати комбінований характер атак позицій Збройних сил України (ЗСУ).

Росіяни прагнуть захопити на Харківщині залізничну станцію Куп'янськ-Вузлової з метою подальшого наступу з півночі на міста Слов'янськ та Краматорськ Донецької області.

Покровський напрямок залишається найскладнішим для ЗСУ через найінтенсивніші дії російських військ.

На даний момент окупанти намагаються прориватися до траси Покровськ-Костянтинівка і взяти її під контроль, але успіхів не мають. Загрози оточення Покровська зараз немає. Немає і загрози прориву до адмінкордонів Дніпропетровської області.

За даними Головного управління розвідки (ГУР) Міністерства оборони України, щоденні втрати окупаційних військ на Покровському напрямку становлять від 300 до 500 осіб. За місяць просування на 1,5 км окупанти втратили щонайменше від 10 до 15 тисяч осіб. Причому за весь період боїв на цій ділянці фронту, за даними ГУР, втрати окупантів становили 150 тисяч осіб, втрати бронетехніки – 1800 одиниць.

За наявною інформацією, втрати окупантів на напрямку за останню добу складають 292 особи убитими та пораненими; до того ж знищено один тягач МТЛБ, чотири автомобілі, чотири мотоцикли, два термінали супутникового зв'язку та чотири пункти управління БпЛА.

Покровськ є стратегічно важливим містом через його роль як вузла постачання, воно стоїть на перехресті багатьох транспортних магістралей, одна з яких веде до ключових міст Донецької області, включаючи Часів Яр та Костянтинівку, і містить залізничну станцію регіонального значення. Завдяки стратегічному розташуванню таке захоплення дозволило б просуватися до Дніпра та Запоріжжя.

Росія має як військову, так і економічну ціль у захопленні міста. Річ у тому, що Покровськ – це великий транспортний вузол, який дає можливість повного контролю над локаціями Сил оборони України, крім того, захоплення міста фактично вирішує питання окупації західних районів Донецької області. Після захоплення Вугледара тиск окупантів не випадково посилився на Курахівський та Покровський напрямки, оскільки основне завдання окупантів – вихід на адмінкордон Донеччини, відповідно, й до Дніпропетровської області.

Наразі окупанти використовують сталу практику – це флангові охоплення позицій Збройних сил України з метою взяти під або вогневий, або безпосередній контроль локації ЗСУ, що дасть можливість унеможливити, знизити до мінімуму проведення ротації, підвезення БК, вивезення поранених.

Ця практика застосовується з 2022 року.  Це – стала їх тактика, так звана тактика малих котлів, флангових охоплень. Подібна тактика дає можливість окупантам уникнути боїв у міській забудові, чого вони панічно бояться, бо відповідно коефіцієнт втрат 1 до 5 у порівнянні зі стороною, яка веде активну оборону.

За інформацією ГУР МОУ, наразі головна загроза зосереджена в Донецькій області. Зокрема, в районі Краматорська та Слов’янська та Покровська.

«Навіть після того, як плани Російської Федерації стають відомими і вони розуміють, що вже не зможуть провести ту чи іншу операцію – це не означає, що вони відмовляються від проведення такої операції. Вони здійснюють перегрупування, інші підготовчі заходи, війська починають займатися бойовою підготовкою, підготовкою саме до виконання тих планів, які були напрацьовані. Тож викриття планів противника - це ще не означає повну відмову Російської федерації від їхньої реалізації», - зауважив представник української розвідки.