Або масштабна підтримка, або нічого: якими мають бути "сили заспокоєння" в Україні

Європейська коаліція розглядає відправлення до України контингенту «сил заспокоєння» у кількості 25 тис.

Але така кількість навряд чи стримає Росію або буде життєздатною без значної допомоги від США.

Що менш рішучими будуть американські гарантії, то далі від лінії фронту буде розташована ця сила.

Тоді постає запитання: навіщо взагалі тримати європейську бригаду десь у Львові, що ближче до Берліна, ніж до Донбасу?.

Про це у колонці для Bloomberg написав колумніст з питань Європи, Росії та Близького Сходу, колишній керівник бюро The Wall Street Journal у Стамбулі Марк Чемпіон.

У статті зазначається, що межа між стримуванням і провокацією може бути дуже тонкою.

Поки Франція та Велика Британія формують «коаліцію охочих» для розгортання «сил заспокоєння» в Україні, їм потрібно бути обережними, щоб не опинитися по інший бік цієї межі.

Це критичний момент для Європи.

Чемпіон акцентував, що повністю поділяє погляди тих, як-от генерал-лейтенант армії США у відставці Бен Годжес, хто вважає, що присутність європейських військ в Україні є терміново необхідною, якщо Європа хоче захищати себе в цій країні, а не від Росії, що вже діє з території України.

Питання лише в тому, чи здатна Європа на це без США.

Годжес переконаний, що Європа таки здатна на це.

«Робіть без США, зменшуйте ризики або створюйте ресурси самі.

Не можу повірити, що Європа, Канада, Норвегія та інші не мають цієї спроможності.

Росія не може перемогти Україну, тож Європа має перестати боятися власної тіні», — висловився американський генерал.

25 тис.

військових недостатньо для забезпечення припиненням вогню.

Годжес наголосив, що слід починати з чіткого завдання, а не з цифр.

Важливо надати командуванню ресурси та чіткі правила дій.

Якщо місія полягає в забезпеченні припинення вогню вздовж понад 1 600 км лінії фронту, то цього не досягнути лише 25 тис.

«Що б не сталося, треба мати можливість завдати удару крилатою ракетою Storm Shadow прямо в „пащу“ — чи то по аеродрому в Росії, чи в Криму», — пояснив генерал.

Аналітичний центр International Institute for Strategic Studies (IISS) зіставив обмежені ресурси Європи з різними гіпотетичними розмірами сил для України.

Між рядками звіту читається головна дилема: те, що Європа реально може зробити — не буде ефективним; а те, що було б ефективним — Європа, ймовірно, не потягне.

Старший експерт IISS з військової авіації Дуглас Баррі зазначив: якщо відправити до України малий контингент, наприклад, 10 тис.

осіб, то це може стати лише спокусою для Росії перевірити його на міцність.

Якщо ж великий — від 60 тис.

до 100 тис.

осіб, то ефект стримування буде кращий, але утримати такий контингент буде важко.

«Москва просто сидітиме й чекатиме, поки ви не вичерпаєтеся», — зазначив Баррі.

Європейська коаліція, схоже, розглядає проміжний варіант у 25 тис.

Але, зазначається у статті, такий розмір навряд чи стримає Росію або буде життєздатним без значної допомоги від США — у галузі розвідки, бойової інженерії, придушення протиповітряної оборони.

«Що менш рішучими будуть американські гарантії, то далі від лінії фронту буде розташована ця сила — і тоді постає запитання: навіщо взагалі тримати європейську бригаду десь у Львові, що ближче до Берліна, ніж до Донбасу?» — вказує авто колонки.

Дилема для Європи.

Провідний дослідник з питань сухопутної війни в Королівському інституті об’єднаних служб Великої Британії (RUSI) Джек Вотлінґ вважає, що Європа не повинна братися за це.

Адже Росія нещодавно вивільнила 70 тис.

своїх військових лише з Курської області.

Це більше, ніж весь Британський експедиційний корпус, і це лише частина російських сил, що вже воюють в Україні.

На додаток до цього без упину працює російська військова промисловість.

І немає жодних підстав вважати, що вона зупиниться у разі припинення вогню.

Так само автор вважає малоймовірним, що президент РФ Володимир Путін раптом змінить курс і почне шукати компроміси з Європою.

Його мета лишається незмінною — зламати закріплений у п’ятій статті принцип колективної безпеки НАТО, як це було від початку війни.

Якщо Україні доведеться покладатися саме на Європу, а не на віддалених США, то Європа має зосередитися на галузі, де вона справді має перевагу — на повітрі.

Автор колонки пояснив, що необхідно розвивати спроможності до придушення російської ППО та контролю повітряного простору над Україною.

Якщо сила не здатна стримати Росію, вона має бути спрямована на навчання українських військ і захист аеродромів.

Європа має своєрідну «тягучу» силу, яка іноді буває дуже ефективною — і водночас дратівливо повільною для таких суперників, як Росія чи США.

Але коли йдеться про війну, європейська схильність до досягнення консенсусу за рахунок реальних можливостей — це вже небезпека.

«Я не знаю, яка відповідь на цю дилему правильна — чи правий Годжес, чи Вотлінґ.

Але Європа має життєво важливий інтерес у стримуванні російської експансії в Україні.

Тому вона повинна бути готова до ризику.

І водночас — тверезо оцінити, навіщо потрібне наземне військо і чи воно справді відповідає поставленій меті.

Можливо, найбільш ефективний внесок — це захист неба України та придушення здатності Росії запускати ракети й плануючі бомби», — резюмував Чемпіон.

До слова, заступник керівника Офісу президента Павло Паліса заявив, що участь у формуванні іноземного військового контингенту в Україні можуть взяти 10 країн.

Зараз із партнерами обговорюється питання контингенту та його формування: повноваження, порядок дій у різних доменах — сухопутному, морському, повітряному.