Держава війни: як Кремль перебудовує Росію для протистояння із Заходом

Наразі немає жодних свідчень того, що Путін хоче закінчити війну проти України.

Затягуючи переговори з американцями, він, як і раніше, хоче знищити українську державність і стерти українську ідентичність. Якщо ж не вдасться, то хоча б домогтися капітуляції України, міжнародного визнання окупованих українських територій у складі Росії, демілітаризації нашої країни та фіксації її нейтрального статусу, а також установлення в Києві проросійського режиму. Путін вважає, що час на його боці й урешті-решт його голову увінчають лаври переможця України.

Упевненості Путіну додає не тільки повільне продавлювання української оборони на полі бою й опортуністичні дії адміністрації Трампа, а й те, що протягом останніх трьох років він не стикався з масштабними протестами істеблішменту й народу всередині Росії. Навіть наростання економічних проблем не тривожить Путіна: хоч економіка й перегрівається, зростає інфляція (нині вона становить 10,1%), накопичений довоєнний «жирок» дає змогу Росії протриматися ще якийсь час.

Зважаючи на все, з внутрішньополітичним курсом російське керівництво визначилося на довгі роки. Припинення гарячої фази російсько-української війни й установлення якоїсь подоби миру не означає, що Кремль зменшить оборонні замовлення або відмовиться від мілітаризації російського суспільства, репресій і антизахідної риторики. Усе залишиться таким, як зараз: відлиги й повернення до «нормальності» не буде. Та й навіщо? Адже істеблішмент і російський народ усе влаштовує.

За даними Росстату, за два останні роки різко зросла кількість росіян, задоволених своєю зарплатою: 2024 року таких виявилося 61,3%, тоді як 2022-го їх було 50,6%. На 18,3% зросла середньомісячна номінальна нарахована заробітна плата — до 87,952 тис. руб. Причина — через дефіцит кадрів роботодавці змушені підвищувати зарплати, щоб утримати співробітників і залучити нових. Одночасно знижується рівень безробіття: якщо 2021 року воно становило 4,3%, то до кінця 2024-го — 2,3%.

Як зазначає The Financial Times, військова економіка відроджує «іржавий пояс» Росії, вливаючи колосальні суми грошей в історично бідні регіони. Держзамовлення на постачання зброї й одягу для армії дають росіянам добре оплачувану роботу. Тим, хто підписав контракт на військову службу, виплачують мільйонні премії, а сім’ї одержують виплати в разі їхньої загибелі. Війна стала ключовим чинником зростання російської економіки: приблизно 40% зростання ВВП 2024 року забезпечили саме військові замовлення.

Ба більше, мир навіть загрожує економіці Росії: як пише The Wall Street Journal, можливе мирне врегулювання може призвести до скорочення військових витрат, залишивши в російському бюджеті значну фінансову діру, яку важко буде компенсувати. Це одна з причин, чому не варто очікувати скорочення військового виробництва в Росії. Крім того, можливе мирне врегулювання використають для відновлення військового потенціалу Росії.

Наразі немає жодних зовнішніх ознак загрози для влади Путіна й від істеблішменту. Представники російської еліти так само консолідовані навколо президента РФ, бо вбачають у ньому гаранта не тільки власного добробуту, а й життя. Втім, кремлівські вежі й далі воюють одна з одною. Зокрема через банківську ставку: на сьогодні вона становить 21%. Однак стосовно «спеціальної військової операції» розбіжностей немає: Україну потрібно дотиснути, Європу — поставити на коліна, а весь світ — поділити зі США й Китаєм.

Підтримуючи війну з Україною та курс на конфронтацію із Заходом, різні групи впливу в оточенні Путіна продовжують боротися за доступ до ресурсів. Ця гризня не загрожує режиму. Її навіть вітають у Кремлі, оскільки вона дає змогу контролювати істеблішмент і не допустити появи нового Пріґожина. Арешти генералів у російському Міноборони якраз і є наслідком боротьби за доступ до ресурсів і грошових потоків. Водночас репресії не зачіпають представників вищого ешелону влади.

 Зважаючи на все, в оточенні Путіна не залишилося «голубів». Там тільки «яструби» з різним ступенем войовничості. Відмінності між ними не ідеологічні, а тактичні. Якщо перший заступник голови АП Сєрґєй Кірієнко, мільярдер Юрій Ковальчук, глава «Ростеху» Сєрґєй Чємєзов виступають за війну до перемоги (хоч і допускають паузу у бойових діях на три-шість років для концентрації, переозброєння й захоплення вже всієї України), то заступник голови АП Дмітрій Козак ратує за використання гібридних, а не військових методів досягнення мети. Але коли Кірієнко, Ковальчук, Чємєзов виступають за більшу агресивність у зовнішній політиці, інші з цим погоджуються.

Причина такої єдності, ймовірно, в тому, що представники політичного істеблішменту та бізнес-еліти Росії за три роки війни адаптувалися до нової реальності й отримують від неї вигоду. За даними щорічного рейтингу Forbes, попри санкції та війну 2024 року в списку найбагатших людей світу опинилися 146 росіян, зокрема аж 15 нових імен. Та й навіщо протестувати, якщо Кремль має всі шанси завершити війну на прийнятних для себе умовах, створивши у світі хаос.

Антизахідництво залишається одним з основних трендів політики Кремля. Щоправда, на тлі потепління відносин зі США головними ворогами призначили Велику Британію та Францію, які виступають за розміщення в Україні європейських сил стримування. І навіть якщо досягнуть домовленості про припинення вогню, антизахідна й антиєвропейська риторика не зникне. Одночасно влада й далі насаджує в російському суспільстві патріархальні устої.

Останній тренд — боротьба з абортами та бездітністю. На тлі рекордного падіння народжуваності в Росії влада не обмежилася законодавчою забороною «пропаганди чайлдфрі». Тепер у російських регіонах розпочалася кампанія виплат вагітним школяркам: Путіну потрібні нові солдати для нових війн. Залежно від області дівчата, які навчаються в школах, коледжах і вишах, зможуть одержувати від 100 тис. до 150 тис. руб. після досягнення 22-го тижня вагітності.

 Можливо, на російському телебаченні поменшало «патріотичних» шоу та побільшало розважальних програм, але Кремль продовжує роботу з мілітаризації суспільства. І тут основну увагу приділяють дітям. Головну роль у військово-патріотичному вихованні дітей відведено проєкту «Рух перших». Серед його учасників і авторка пісні «Сигма бой» 12-річна Марія Янковська. «Рух перших» робить ставку на масовість і виховання молоді ветеранами «спеціальної військової операції».

Крім того, Кремль потихеньку замінює середній і нижчий управлінський апарат на тих, хто воював проти України або брав участь в управлінні «новими територіями». Наприкінці березня главу уряду «ДНР» Євґєнія Солнцева відправили до Оренбурзької області виконувати обов’язки губернатора, а колишню голову окупованої частини Запорізької області Іріну Ґєхт — до Ненецького автономного округу.

 Для підготовки кадрів государевої служби та «формування нової еліти» з учасників вторгнення Росії в Україну адміністрація російського президента створила спеціальну програму «Час героїв». Зокрема в листопаді 2024 року учасника «СВО» та програми «Час героїв» Євґєнія Пєрвишова призначили тимчасовим виконувачем обов’язків губернатора Тамбовської області.

Одночасно з мілітаризацією суспільства розкручується й маховик репресій. З одного боку, через репресії влада хоче тримати суспільство під контролем. Невипадково Росія переймає досвід Китаю щодо «цифрової» форми репресій, намагаючись контролювати кіберпростір. З іншого — в такий спосіб «нове дворянство» з ФСБ працює на зміцнення своєї влади. Як зауважує головний редактор сайту «Агентура.ru» Андрєй Солдатов, «часто репресії мають виховний характер. Є певний сектор, цей сектор необхідно поставити під жорсткий контроль, нагадати людям, хто в домі хазяїн».

Здійснюючи репресії, влада не обмежується оголошенням нових «іноагентів». Російські суди призначають реальні строки за коментарі в соцмережах і висловлювання, що їх влада розцінює як «фейки» про армію, «дискредитацію» або «виправдання тероризму», за грошові перекази в Україну, за «держзраду». Навіть у разі перемир’я не варто очікувати послаблення гайок. Найімовірніше, тоді першими жертвами репресій будуть не противники війни, а неконтрольовані владою військкори й непримиренні Z-патріоти.

Путінська Росія остаточно перетворилася на державу війни, де все заточене під протистояння із Заходом і придушення будь-якого інакодумства. Кремль успішно перетворює війну на рутину, мілітаризуючи економіку, суспільство й державне управління. Навіть можливе перемир’я не змінить суті режиму. Воно лише стане перепочинком перед новою ескалацією. Однак така модель не може існувати вічно, і її наслідки для самої Росії будуть катастрофічними.