Освітня революція чи катастрофа? Що буде з українськими школами, якщо Рада ухвалить гучні законопроєкти

Значні зміни в організації шкільної системи та фінансуванні, передбачені новими законодавчими ініціативами, викликали неабияке хвилювання в освітньому середовищі протягом останніх днів. Адже вже скоро старші та молодші школярі матимуть окремі освітні заклади, а деяким вчителям, можливо, доведеться змінити місце роботи.

Які переваги обіцяє нова система? Що чекає на українських школярів, учителів та батьків у майбутньому? І чи справедливі побоювання тих, хто виступає проти? Аби знайти відповіді на ці питання "Телеграф" поспілкувався з ініціатором законопроєктів та освітянами.

Що пропонують змінити?

Ще в березні на сайті Верховної Ради з'явилися два законопроєкти №13120 та №13120-1, ключовою новацією яких стало скасування звичної системи шкіл I-III ступенів. Натомість пропонується поділ освіти на три окремі ланки:

• Початкова школа (1-4 класи)
• Гімназії (5-9 класи)
• Ліцеї (5-9 та 10-12 класи)

Найбільш контроверсійною частиною реформи є заборона для ліцеїв набирати учнів початкових класів. Це означає, що популярна в Україні модель "школа повного циклу", де діти можуть навчатися з першого по випускний клас, може зникнути.

Крім того, законодавці пропонували підкріпити зміни фінансовими важелями: школи, які не відповідатимуть новим вимогам, не зможуть отримувати кошти з державного бюджету. Встановлювали й нові нормативи — мінімум 24 учні в класі в ліцеях та потенційно 20 у дистанційних класах.

Батьки та вчителі б'ють на сполох

Насправді про можливість цих нововведень в освітніх колах говорили вже давно. Їх передбачає реформа Нової української школи, яка закріплена ще законом "Про освіту" 2017 року та деталізована законом "Про повну загальну середню освіту" 2020 року. Йдеться про те, аби початкова, середня та старша [профільна] школи були розділені на різні будівлі, а шкільна програма стала 12-річною.

Окремі положення вже давно тестуються в різних регіонах України. Зокрема, в деяких гімназіях навчальний рік для учнів 10-11 класів почався в нових приміщеннях ще з 2020-2021 років, а самі гімназії залишилися для учнів 1-9 класів.

Після реєстрації вищезгаданих законопроєктів дискусії попросту поновилися, оскільки реалізація реформи наблизилася. Ба більше, в українських школах відбуваються термінові збори педагогів та батьків. Деякі освітяни вважають, що чимало навчальних закладів і так ледве тримаються на плаву, тому така докорінна реформа може спричинити закриття шкіл.

Одна з проблем, на думку противників реформи, полягає в тому, що в багатьох ліцеях молодші школярі становлять більшість учнів. Отже, якщо початкові класи виводять зі складу ліцеїв, заклади втрачають свій основний контингент.

Як говорить в розмові з "Телеграфом" голова батьківського комітету одного з ліцеїв Солом'янського району Києва, до 1 вересня їхня школа має визначитись із формуванням початкових класів.

— Якщо ми зберігаємо статус ліцею, то з нашого закладу потрібно прибрати 12 класів для малюків. Куди їх перевести? А ще треба набрати 98 дітей на паралель в 11 клас — це також непроста задача, — говорить вона.

За її словами, сьогодні у 11 класах навчається небагато підлітків. Першою причиною є те, що значна кількість юнаків виїжджає за кордон після закінчення 9 класу через побоювання батьків щодо можливого зниження віку мобілізації до 18 років. Батьки намагаються вивезти своїх синів якомога раніше. Лише невелика частина учнів продовжує навчання у 10-11 класах, переважно ті, хто планує виїхати влітку перед досягненням повноліття.

Зрештою, ще торік міністр освіти і науки України Оксен Лісовий підтвердив, що багато учнів старших класів виїжджають за кордон, і особливо ця тенденція стосується хлопчиків.

— Ще одна ситуація: уявіть, у родині три дитини. Одна в старшій школі, інша в середній, третя — у молодшій. Чи має мама сидіти вдома і тільки возити дітей до різних закладів освіти? Або сподіватися на автобус? Потрібно забезпечити автобуси не лише для дітей, а й для супроводжуючих осіб та вчителів. Вони також хочуть працювати у школі, які знаходяться у рідному районі, а не їздити далеко, — вважає наша співрозмовниця.

Наразі ж українська система шкільних автобусів не розгалужена. Хоча уряд України в цьому напрямку рухається та виділяє на це значні кошти. Наприклад, у 2024 році було придбано 219 автобусів для тринадцяти областей на загальну суму 760 млн грн. У 2025 році планується придбати близько 460 автобусів за 1,6 млрд грн.

Крім того, голова батьківського комітету Солом'янського ліцею висловлює серйозне занепокоєння щодо безпеки дітей, які змушені будуть їздити в автобусах під час повітряних тривог. На її думку, вкрай нелогічним є запровадження таких змін саме зараз, та ще й з настільки стислими термінами – підготувати плани до 1 вересня. Вона сумнівається, що за такий короткий період можливо налагодити ефективну та безпечну транспортну систему для учнів.

Дехто також вважає, що вищезгадані законопроєкти можуть знищити шкільну освіту на прикордонних і прифронтових територіях, де зараз діти навчаються переважно дистанційно. Річ у тім, що законопроєкт №13120 передає право регулювання кількості учнів у дистанційних класах від закону до положень і наказів Міністерства освіти і науки. Це дозволить МОН запровадити наказ №1112, який вимагає щонайменше 20 учнів у дистанційному класі. Сьогодні цей наказ не діє, бо суперечить чинному закону, який дозволяє створювати дистанційні класи вже при наявності 5 дітей.

Педагоги рішуче виступають проти цього наказу, оскільки вже зараз надзвичайно важко зібрати достатню кількість учнів. Суворіші вимоги можуть спричинити безробіття серед педагогів. Опонентів реформи також непокоїть, що розділення шкіл розформує ефективні вчительські команди, які довгий час успішно готували випускників.

— Якщо в нашому закладі лишиться старша школа, то наші 12 вчителів мають кудись дітися. Чи візьмуть нас в інші школи? В них же є свої вчителі, — ділиться переживаннями з "Телеграфом" одна з вчительок столиці.

Крім того, на її думку, при розробці цього закону ніхто не провів належного дослідження щодо реальної потреби конкретного закладу мати статус ліцею. Не було також вивчено, чи дійсно потрібно мати три ліцеї в одному мікрорайоні, чи можливо двох було б достатньо тощо.

Профспілка працівників освіти та науки України вже навіть звернулася до профільного комітету Верховної Ради з вимогою скасувати запропоновані зміни. Вони вважають, що законопроєкт №13120 суперечить Конституції України, яка гарантує доступність та безоплатність освіти для всіх громадян.

Хай там як, та уряд, здається, готується до реформи вже давно і непохитно. Згідно з проєктами законів, до 1 вересня 2025 року місцеві громади повинні розробити та подати в Міністерство освіти і науки плани щодо створення мережі комунальних ліцеїв за новими правилами.

"Ми передусім дбаємо про потреби школярів"

Попри всю хвилю критики та занепокоєння, запропонована реформа української освіти має й чимало переваг. І, зрештою, не дарма ж уряд так серйозно налаштований на її впровадження.

Щоб краще зрозуміти ситуацію, "Телеграф" поспілкувався з ініціатором законопроєктів, народним депутатом та заступником голови Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій Сергієм Колебошиним. За словами нардепа, він не дивується хвилі критики, адже реформи завжди є складними і не можуть бути бездоганними.

Тим більше, що це питання знаходиться на перетині інтересів освіти та громад. Ідеальний законопроєкт для освіти може бути поганим для громад, і навпаки — ідеальний для громад може не підійти для освіти.

Але депутати передусім дбали про потреби школярів. Одним із ключових аспектів реформи стане посилення профільного навчання у старшій школі. Старшокласники зможуть самі обирати спеціалізовані предмети, що покращить їхню підготовку до майбутньої професії. Завдяки цьому вони матимуть змогу детальніше вивчати галузі, які їх захоплюють, замість проходження стандартної програми, яка, як загальновідомо, не завжди збігається з їхніми інтересами.

— Логіка наших пропозицій очевидна. Ми прагнемо підвищити якість освіти. В Україні вже є академічні ліцеї, де навчаються лише учні 10-12 класів, і там рівень навчання вищий. — пояснює він. — Я розумію побоювання щодо закриття шкіл та інших навчальних закладів, але можу запевнити: цього не станеться. Жодна норма законопроєкту не порушує конституційного права на доступність освіти. Закон про освіту гарантує територіальну доступність для початкової та базової освіти, і це не зміниться.

За словами Колебошина, він готовий спростувати всі побоювання аргументовано.

— Саме щоб уникнути зайвих інсинуацій та не створювати додаткового збурення в професійних колах і громадах, ми з колегами зареєстрували альтернативний законопроєкт №13120-1, де ця норма була прибрана. Тобто він дозволяє початкову школу у складі ліцеїв. Також ми прибрали іншу норму, яка викликала багато критики — про неможливість фінансування закладів, які не відповідають вимогам законодавства. Хоча насправді дивно, як можна фінансувати заклад, який не відповідає нормам чинного законодавства, — вважає політик.

Один з кроків інтеграції до ЄС?

Нардеп також зауважив, що закони не створюються просто з бажання щось змінити — вони мають чітко визначену стратегічну мету. Трансформація освітньої системи не лише відповідає сучасним вимогам, але й наближає Україну до європейських стандартів. Мова про розподілення навчання на три основні етапи: початкова школа, гімназія та ліцей.

— Цей законопроєкт розроблений для того, щоб старша школа нарешті працювала ефективно. На сьогодні вона тільки декларативно є профільною, адже реально лише 80% учнів обирають один із трьох гуманітарних профілів — українську філологію, іноземну філологію чи історію. Є також дуже дивна конструкція "універсального профілю", що насправді не є профілем, адже "універсальний" — це про все, а профіль — це конкретний напрямок. Що таке універсальний профіль, ніхто точно не може пояснити, — говорить він.

На його думку, це просто своєрідна угода з совістю, коли школа не може забезпечити якісну профільність, і тому ми називаємо це універсальним профілем. Проте 10% учнів обирають математичні та природничі напрямки, і в деяких сільських районах немає класів з профілем природничих наук. Це питання майбутньої економіки та траєкторій дітей, які в сільській місцевості навіть не мають можливості вибрати напрямок, наприклад, у сфері інженерії чи ІТ. Можливо вони й не знають, що такі профілі у школах існують.

— Ми хочемо створити академічні ліцеї, які працюватимуть нормально, з достатньою кількістю викладачів і учнів, і де буде внутрішня потужність для забезпечення якості навчання, — говорить Колебошин.

Нардеп визнає, що усвідомлює тривоги, які виникли в сільській місцевості стосовно нестачі учнів для створення подібних ліцеїв.

— Саме тому деякі громади хочуть зберегти маленькі школи, де зараз 35% вчителів викладають не за спеціальністю, просто через їх відсутність. Багато громад це влаштовує, аби тільки зберегти старшу школу. На мій погляд, це недалекоглядно, навіть не з освітянського, а з погляду майбутнього громади, — зазначає він.

У законопроєктах дійсно передбачено вимогу, що для функціонування академічного ліцею необхідно щонайменше 12 груп за трьома профілями. Зрозуміло, що в деяких громадах може не вистачити дітей для відкриття таких закладів, але це питання компромісу, говорить нардеп.

"Для певних шкіл зроблять винятки"

Як говорить в розмові з "Телеграфом" ініціатор законопроєктів, безумовно, будуть ситуації, які неминуче потребуватимуть винятків.

— Певні винятки будуть для гірських територій та прифронтових областей. Також особливі умови будуть для ліцеїв з поглибленим вивченням мов, де важливо мати початкову школу тощо. Потрібно лише трохи зачекати, поки законопроєкт просуватиметься, адже зараз ми на етапі збору відгуків і проведення складних дискусій. Інколи критика висловлюється не надто коректними способами, але це вже на совісті тих, хто вдається до таких методів, — повідомляє він.

За словами Колебошина, для нього було дивно почути основну критику від великих громад. Оскільки для таких міст як-от Київ максимально просто було б створити чудову мережу академічних ліцеїв. Бо в них достатньо контингенту і вчителів. Крім того перетворення комунальної школи на ліцей буде просто зміною вивіски, вважає нардеп.

— Я знову повторюся, що коли я починав працювати над законопроєктом, я був абсолютно свідомий того, що буде велика доза критики. Але не робити це? В такому разі, я не знаю навіщо нам наша професійна совість, якщо ми не хочемо змінювати систему, — говорить Сергій Колебошин.

Чи втратять вчителі роботу?

Ще у липні 2024 року, коли Міністерство освіти і науки запустило масштабну ініціативу "Школа офлайн", спрямовану на повернення учнів у класи, було заявлено про створення резерву для вчителів, якщо ті через зміни втратять роботу.

Як зазначає в розмові з "Телеграфом" заступник голови Комітету ВР з питань освіти і науки, йому складно коментувати це питання, оскільки це пропозиція МОН, і він не може точно сказати, як вони це бачать. Однак йому здається, що це більше стосується тих вчителів, які можуть постраждати через відтік дітей — внутрішню міграцію або виїзд за кордон.

— Школи дійсно можуть залишатися напівпорожніми, особливо в прифронтових областях, і в такому випадку МОН шукатиме рішення, якщо кількість учнів буде недостатня для забезпечення повного навантаження вчителів. З моєї думки, скорочень не буде, адже, як я говорив, в сільській місцевості близько 35% вчителів викладають одразу три предмети. Це нерівномірне розподілення, — ділиться думкою Колебошин.

За його словами, філологів зазвичай вистачає, а ось природничників, інформатиків та викладачів іноземних мов не вистачає. У початковій школі ж нічого не зміниться, незалежно від того, який закон приймуть парламентарів.

"Тут не про економію"

Як ділиться з "Телеграфом" Сергій Колебошин, реалізація законопроєкту потребуватиме значних інвестицій. До прикладу, якщо буде відбуватися перерозподіл вчителів — вони будуть працювати в інших закладах.

— Законопроєкт спрямований не на економію, а на збільшення витрат і інвестицій. Якщо законопроєкт стане законом, то це вимагатиме більше коштів, оскільки розподіл учнів на профільні групи збільшить фінансування, зокрема на освітню субвенцію. Ми будемо пропонувати це до проєкту бюджету на 2026-2027 роки. Я знаю, що й Кабмін усвідомлює це, — говорить він.

Крім того, держава має в рази збільшити кількість шкільних автобусів, адже без цього реформа не матиме сенсу. Дітям з сільських районів треба буде забезпечити зручний підвіз, а не змушувати їх жити в інтернатах чи долати великі відстані. Без серйозних інвестицій в транспорт це просто не спрацює, і реформа не буде сприйнята ні батьками, ні громадами, підсумовує нардеп.