Як лелеку називають у різних регіонах України – і що про це каже мова

З першими променями весняного сонця в небо повертаються вони — білі птахи з чорними крилами, що символізують тепло, пробудження й надію.

У когось це — лелека, у когось — чорногуз чи навіть гайстер.

Як у різних регіонах України називають одного з найвідоміших птахів нашої землі, розповів “Київ24”.

“Лелека” — класика літературної мови.

Найбільш звична для українського вуха назва — “лелека”.

Саме вона побутує на сході й півдні України: на Харківщині, Донеччині, Луганщині, Полтавщині, Кропивниччині, Дніпропетровщині, а також у Запорізькій, Херсонській, Миколаївській, Одеській областях і в Криму.

Імовірно, слово має тюркське коріння — схожі звукові форми є в арабській (“laklak”) і перській (“plaklak”).

Утворене воно за принципом звуконаслідування: люди просто повторили звук, що нагадував курликання птаха.

Висока поширеність зробила цю назву офіційною, літературною нормою.

“Чорногуз” — назва з натяком на зовнішність.

На Сумщині, Черкащині, Вінниччині, Хмельниччині, а також місцями в Київській та Чернігівській областях частіше кажуть “чорногуз”.

Слово поєднує “чорний” та “гузка” (тобто задня частина тулуба птаха) — назва явно пов’язана з характерним кольором пір’я.

“Бусол”, “буслик” та інші — північ України.

У північних регіонах, зокрема на Київщині, Житомирщині, Чернігівщині, подекуди на Рівненщині й Волині, побутують варіанти: “бусол”, “буслик”, “бусе”, “бусень”, “бушень”.

Точне походження слова неясне, але лінгвісти схиляються до версії про тюркське коріння: “boz” означає “сірий”.

“Бузько” і “бузьок” — на заході країни.

У західних областях — на Львівщині, Івано-Франківщині, Тернопільщині, Закарпатті та Чернівеччині — частіше лунає “бузько”, “бузьок” або “бузок”.

“Боцян” — польський слід.

У Хмельницькій, Рівненській і Волинській областях можна почути “боцюн”, “боцян” або “бойцюн”.

Ці слова запозичено з польської мови.

“Ґовля” — угорський відтінок.

На Закарпатті лелеку часто називають “ґовля” — це слово походить із угорської, де так іменують цього птаха.

“Гайстер” — німецький діалектизм.

На Київщині й Чернігівщині іноді вживають слово “гайстер”.

Його шлях до української пройшов через польське посередництво, а витоки — у німецькій мові.

Таке різноманіття слів свідчить про мовне багатство, історичні впливи та глибокий зв’язок народу з природою.

Бережімо ці слова — бо кожне з них несе в собі частинку культури та нашої спільної пам’яті.