Лютововк воскрес? Що не так з науковою сенсацією, яка потрясла світ

«Мало нам було Трампа», «краще клонуйте Бандеру», «нема чого розводити всяку погань»…

Український сегмент Фейсбуку відреагував на новину про клонування вимерлих вовків скептично-насмішливо. Те, про що повідомив журнал Time, прозвучало радше як фейк.

Але виявилося: новина про клонування – не є фейком, але водночас не є і правдою. Як таке можливо? 

Спойлер: вчені дійсно погралися у Бога, спробувавши відновити вид, який колись ходив по землі, але отримали трохи не те, на що сподівалися. Та, схоже, помилку (якщо це була помилка) визнавати ніхто не збирається. 

Хто наш герой?

Вовк жахливий, або лютововк (а по-науковому – аenocyon dirus) бігав собі просторами Північної Америки ще яких-небудь 10 тис. років тому. Це був цікавий час, хоча й не такий цікавий, як наш. Якраз закінчився льодовиковий період, температура повітря підвищилася на 6 градусів, а людина зуміла приручити пса. А ще – виготовляти з глини посуд. У цей час вимер homo floresiensis, і homo sapiens залишився єдиним людським видом, який взявся вирішувати долю цієї планети. Тоді ж вимер і вовк жахливий.

Залишки цього виду знайшов якийсь американський фермер на своєму ранчо під Лос-Анджелесом. Це було у 1858-му. Тоді ж вовк і отримав свою назву і свій епітет – жахливий. Але за що ж його так назвали? Аenocyon dirus, як встановили вчені, мав великі зуби і значну силу укусу, що відрізняє його від сучасних вовків. Харчувався він, зокрема, гігантськими лінивцями та мастодонтами, а коли вони вимерли, вимер і той, хто їх споживав. 

Лютововки стали першими тваринами, над клонуванням яких працювали вчені Colossal Biosciences. Можливо, тому, що ті є героями фентезійного серіалу «Гра престолів»? Чи тому, що братися відразу за динозаврів було надто великим викликом?

Що було зроблено?

До речі, про динозаврів. Якщо читач знайомий з сюжетом роману Майкла Крайтона «Парк Юрського періоду» (або, принаймні, бачив однойменний фільм), то він знає, там вчені також розважалися клонуванням. Закінчилося все трагічно: давні ящури вирвалися на волю і один недружелюбний динозавр з’їв половину персонажів. 

За версією Крайтона, динозаврів повернули до життя так: отримали ДНК останніх з крові комарів, які потрапили до бурштину і там збереглися. Але при спробі розшифрувати геном динозавра виявилося, що частина його втрачена, тож «дірки» довелося латати генами земноводних.

Але це – фантастика, а чи можливо таке насправді? Фахівці приватної компанії з амбітною назвою Colossal Biosciences стверджують: так, це можливо. До речі, компанія була заснована зовсім нещодавно – у 2021 році. Біля її витоків стоять 43-річний мільйонер Бен Ламм та 70-річний генетик Джордж Чорч. Книги Чорча, до речі, можна придбати в Україні. А загалом у цій структурі трудяться 130 вчених. 

Про роботу Colossal Biosciences багато й охоче розповідає Бен Ламм. В інтерв’ю американській пресі він сипле неймовірними обіцянками. Підприємець анонсує, що до 2028 року його команда воскресить нелітаючого птаха додо (або дронта), тасманійського тигра та мамонта. У 2024-му фахівці Colossal Biosciences вже воскресили лютововка, але повідомили про це тільки зараз.

Усю операцію тримали в суворій таємниці, в яку, однак, був посвячений письменник Джордж Мартін – автор «Гри престолів». «Я тримаю язик за зубами вже кілька місяців, присягаючись мовчати, але вмираючи від бажання розповісти про це світові», – написав він на своїй Facebook-сторінці. І виділив наступну фразу капслоком: «ЛЮТОВОВК ПОВЕРТАЄТЬСЯ». 

«Дозвольте мені подякувати Пітеру Джексону, який подзвонив мені з Нової Зеландії з загадковою пропозицією зателефонувати хлопцеві на ім’я Бен Ламм, у якого є щось неймовірне, чим він хоче зі мною поділитися. Пітер присягнувся мовчати, тож не міг поділитися зі мною таємницею, але я почув хвилювання в його голосі, тому подзвонив. І, чорт забирай, я радий, що це зробив», – поділився з читачами Мартін і опублікував своє фото з лютововком на руках. 

Як пише Time, команда Лемма змогла виділити ДНК зі скам'янілих фрагментів звіра та розшифрували геном. Для цього було використано два давніх зразки: зуб, якому 13 тис. років, та вушна кістка, якій 72 тис. років. Після цього отриману розшифровку порівняли з ДНК сучасного вовка. А далі, згідно з пресрелізом компанії, дослідники внесли 20 змін у 14 генів сучасного вовка. Потім отримані клітини помістили в яйцеклітини домашніх собак, які і виступили сурогатними мамами.

Оце й усе.

То це люто- чи просто вовк?

Із трьох ембріонів Colossal Biosciences вивела двох самців, які народилися восени минулого року, та самицю, яка з’явилася на світ нещодавно. Хлопчиків назвали Ромул і Рем – на честь міфічних близнюків, яких врятувала і вигодувала вовчиця, і які потім заснували Рим. А «дівчинка» отримала ім’я Кхалісі – на честь матері драконів, персонажки серії романів «Пісня льоду й полум'я».

Журналістам Time дозволили побачити весь виводок, і ті написали довгу захопливу статтю. У ній, наприклад, йдеться про те, «у Ромула та Рема біла шерсть, більший розмір, потужніші плечі, ширша голова, великі зуби та щелепи, м’язисті лапи та характерні вокалізації, зокрема, виття та скавуління».

До речі, Бет Шапіро, американська еволюційна молекулярна біологиня, заступниця директора з геноміки збереження в Інституті геноміки Каліфорнійського університету в Санта-Крузі, задається питанням: а чи будуть ці вовки щасливими? Нині вовченят тримають в ізоляції, хоча у дикій природі мисливська територія сірих вовків може становити від 50 до 1 000 квадратних миль (від 129 кв. км до 2,5 тис. кв. км). 

«На тлі цього троє вовків Colossal Biosciences, які проводять все своє життя в заповіднику площею 2 тис. акрів (8 кв. км), можуть бути жахливо самотніми і страждати від клаустрофобії – вони живуть зовсім не так, як живуть дикі сірі вовки», – пише Шапіро.

У публікації Time таким питанням ніхто не переймається. А загалом стаття містить безліч подробиць – про те, як минала вагітність у собачих сурогатних мам, як вони дбали про малечу, як харчуються вовченята, як вони поводяться і де живуть. 

Та щоб оцінити рівень журналістської експертизи, яка представлена у цій статті, наведемо іще лише один абзац: «Для того, аби виявити різницю між живим та вимерлим видом, потрібно небагато генетичних змін. У вовка, як і в інших видів псових, 19 тис. генів. Для відновлення гена лютововка довелось внести лише 20 правок у 14 генів звичайного сірого вовка, але ці зміни призвели до низки відмінностей».

Насправді «лише» 20 правок привели до виникнення нового виду сучасної тварини, але аж ніяк не відродили давно померлу.

BBC News опитала кількох генетиків, а ті поділилися думками щодо «продукту», отриманого Colossal Biosciences. «Це генетично модифіковані сірі вовки», – пояснює Філіп Седдон, зоолог з університету Отаго в Новій Зеландії. З ним погоджується і науковець Нік Роуленс, також з університету Отаго.

«Colossal не клонувала лютововка, – каже Роуленс. – ДНК прадавніх вовків, отримана зі скам'янілих решток, настільки пошкоджена, що її неможливо біологічно скопіювати або клонувати».

«Вимирання – це назавжди», – говорить вчений. І додає, що у цьому немає нічого трагічного, бо це один із законів природи. Тож замість того, аби ставити незрозумілі експерименти, краще подбати про сучасні види, котрі з вини людини опинилися під загрозою зникнення. 

Тим часом видання ScienceAlert наголошує: компанія Colossal Biosciences не опублікувала результатів своєї роботи у жодному рецензованому журналі, а тому науковці поки критично ставляться до цього здобутку.

Або, як говорить американський популяризатор науки Карл Саган, якого цитує ScienceAlert, «надзвичайні твердження вимагають надзвичайних доказів». Але все, що є в розпорядженні громадськості зараз, – це зображення та цитати, надані Colossal Biosciences.

ScienceAlert наводить слова Джеремі Остіна, директора Австралійського центру вивчення ДНК, який теж переконаний, що команда Лемма просто створила генно-модифікованого сірого вовка. Він має такий вигляд, який міг би мати, на думку фахівців компанії, лютововк. Але навіть це є предметом дискусії, бо здійснити перевірку точного вигляду вимерлого члена тваринної родини за викопними рештками досить складно.

Адам Бойко, генетик з Корнельського університету, також говорить New York Times про те, що й він не вважає Ромула, Рема і Кхалісі «воскреслими» жахливими вовками.

Загалом у вчених був успішний досвід клонування тварини з ДНК. Першим таким експериментом стало народження овечки Доллі – вона з’явилася на світ у 1996-му. Потім вчені взялися за тварин, що перебували на межі зникнення. Йдеться, приміром, про коня Пржевальського, лоша якого американські фахівці зуміли «народити» із заморожених у 1980 році клітин жеребця. Його ДНК зберігалася сорок років, аби зрештою дати життя нащадку. Про цей експеримент – цілковито відмінний від історії з лютововками – «Главком» писав ще у 2020-му. 

Наталія Лебідь, «Главком»