Магазини завалені кролями. Що відомо про символ Великодня, який підхопила Україна

З наближенням Великодня столичні торгові центри, ринки та невеликі крамнички буквально потонули у різноманітті товарів, об'єднаних головним символом свята – кроликом. Іграшкові кролики всіх розмірів та кольорів, керамічні та пластикові статуетки, м'які плюшеві зайчики, оригінальні прикраси для дому та, звісно ж, невід'ємні елементи декору великодніх кошиків – все це заполонило прилавки столиці. Про це повідомляє кореспондент «Главкому». 

Зображення кролика можна зустріти на святковому посуді, серветках, подарункових упаковках, свічках та навіть на кондитерських виробах. Різноманіття матеріалів та стилів вражає: від милих дитячих іграшок до елегантних порцелянових фігурок до святкового інтер'єру.

Як кролик став символом Великодня

Кролик став одним із найпопулярніших символів Великодня, особливо в західній культурі, завдяки поєднанню кількох факторів, що сягають своїм корінням у давні вірування та традиції.

У дохристиянських віруваннях багато культур пов'язували кролика (або зайця) з богинями родючості та весни, такими як германська богиня Остара, від імені якої, як вважається, походить англійське слово Easter – Великдень.

Кролики відомі своєю високою плодючістю, що природно асоціювало їх з весняним відродженням природи, новим життям та плодовитістю землі після зимової сплячки.

Давньогрецька ідея, що заєць міг розмножуватись, не гублячи цноти, вела до асоціації з дівою Марією. Тож зайці час від часу з´являлися в ілюстрованих рукописах та північно-європейських картинах Діви й дитини Христа. Поширене зображення трьох зайців, які символізують Трійцю. Вони розташовуються так, що заячі вуха формують трикутник, а кожне вухо належить одночасно двом тваринам.

З поширенням християнства багато язичницьких символів та святкових традицій були адаптовані та інтегровані у нову релігійну канву. Хоча кролик не має прямого біблійного зв'язку з Воскресінням Христовим, його асоціація з весною та новим життям перегукувалася з ідеєю відродження та воскресіння, що є головною для Великодня.

Вважається, що традиція великоднього зайця Osterhase зародилася в Німеччині приблизно в XVII столітті. Згідно з легендою, великодній заєць ховає різнокольорові яйця для дітей. У Швабії – місцевості на південному заході Німеччини, вірили, що діти з'являються із заячих гнізд. Великодня традиція знаходити яйця, які залишив заєць, також пов’язана і з мотивом нового життя.

За однією з версій відомий теолог та перекладач Біблії Ієронім, який перекладав святе писання на латину з грецької та гебрейської, шукав відповідник слову «шафан». Це гризун даман капський, який мешкає в Африці й на Близькому Сході і справді трохи подібний до кролика чи зайця. Дарма, що немає довгих вух. Але в перекладі Ієроніма «шафан» став зайчиком. Згодом цей уривок із «Книги приказок Соломонових» трактували так: заєць (символ слабкої людини) шукає прихистку у скелі (Христі).

У добу пізнього Середньовіччя і епоху Відродження зайця і кролика час від часу навіть зображали на іконах та полотнах з біблійними сюжетами поруч з Богородицею. Найвідоміше з цих зображень – полотно Тіциана «Мадонна з немовлям та Святою Катериною» зберігається у Луврі. Діва Марія вельми тримає милого білого кролика. На думку мистецтвознавців, кролик тут уособлює цноту, а впевнений жест Богородиці демонструє силу духу та рішучість. Хоча не виключено, що дружина Тіциана, яку він і зобразив у образі Мадонни, просто любила кроликів.

Тіциан написав картину на замовлення вельможної венеційської родини Гонзаго саме до свята Великодня 1530-го року. Сто років потому нащадки продали частину родинної колекції кардиналу Рішельє у Францію, а його нащадок картину програв королю Франції. Так «Мадонна з кроликом» опинилася у Луврі.

У 18-тому сторіччі вихідці з Німеччини оселилися у штаті Пенсильванія. Саме вони привезли на американський континент звичай великоднього полювання на яйця, які ховає у траві великодній заєць.

Малюки у великодній р­­анок мають гарно вбратися і піти на пошуки крашанок. Щоправда, яйця розкладають не курячі, а марципанові або шоколадні. Заєць же давно перетворився на великоднього кролика Easter bunny, а  полювання на яйця може виглядати як справжнє змагання. 

Існує безліч народних казок та легенд, які намагаються пояснити, чому саме заєць приносить яйця. Одна з версій стверджує, що заєць, будучи нічною твариною, рідко траплявся на очі, що робило його появу з яйцями таємничою та чарівною для дітей.   

Кролик та українські традиції

Незважаючи на те, що образ зайця чи кролика міцно асоціюється з Великоднем у багатьох західних культурах, його зв'язок з традиційними українськими звичаями не є таким глибоким і давнім, як, наприклад, символіка писанки, верби чи великоднього кошика. Хоч заєць і став символом одного з найбільших християнських свят, він  не згадується у Святому Письмі.

У деяких українських народних казках та веснянках заєць згадується як представник фауни, часто у контексті весни та пробудження природи. Однак, він не наділяється особливою символічною роллю, пов'язаною саме з великоднім святом. У веснянках заєць може символізувати плідність, що перегукується з його західною інтерпретацією, але це не є домінуючим образом.

В Україну великодній кролик почав проникати відносно недавно під впливом глобалізації та поширення західної масової культури. Він стає все більш популярним, особливо у сфері дитячих святкувань, декору та сувенірної продукції. 

Це зрозуміло, адже образ милого та пухнастого кролика легко використовувати для створення різноманітних великодніх товарів, іграшок, прикрас та солодощів, які користуються попитом серед дітей та дорослих.

Таким чином, кролик став символом Великодня завдяки складному переплетінню давніх язичницьких вірувань, їхньої адаптації християнською культурою, німецької народної традиції та його привабливого образу, який міцно тримає свої позиції  укомерції.