Менше грошей — менше фактчекінгу. Після призупинення американського фінансування українських фактчекерів у медіа стали цитувати менше

Фактчекінгом в Україні займаються як національні організації, так і ініціативи при медіа. Спростуванням брехні й маніпуляцій займаються спеціалізовані та державні установи, зокрема при Міністерстві культури й інформаційної політики України працюють «Центр стратегічних комунікацій» і національний проєкт із медіаграмотності «Фільтр». А при Раді національної безпеки й оборони України працює «Центр протидії дезінформації». Спростуванням брехні та маніпуляцій у тих сферах, які належать до їх компетенцій, займаються також інші державні підприємства і відомства.

У частини українських недержавних фактчекерських проєктів виникли проблеми з фінансуванням після того, як президент США Дональд Трамп видав указ призупинити на 90 днів усі програми іноземної допомоги США. Зокрема різні аспекти роботи проєкту «Детектора медіа» «Хроніка дезінформації» підтримували три американські донори: National Endowment for Democracy, Internews і IREX. Що призвело до зупинення або зміни умов співпраці з частиною колег і зменшення кількості опублікованих матеріалів і можливості їх просувати у соцмережах.

Ми вирішили з’ясувати, як вплинуло зупинення фінансування США на роботу інших фактчекерських організацій України та доступність її результатів для аудиторії українських інтернет-медіа. Для цього ми проаналізували 3 696 публікацій від 21 березня 2024 до 20 березня 2025 українською мовою у 713 українських національних і місцевих інтернет-медіа із коренем «фактчек». Первинне опрацювання відбувалося за допомогою великої мовної моделі «open-mixtral-8x22b» від Mistral. Розрізи для обробки даних були такими: чи містить повідомлення спростування брехні чи маніпуляції та хто брехню чи маніпуляцію спростовує.

Далі результати роботи великої мовної моделі валідували вручну. Повідомлення, які не містили спростування, ділили на такі, які містять згадки про іншу роботу організацій, які працюють із перекручуванням інформації. Наприклад, про тренінги з медіаграмотності, які вони проводять.

Решта публікацій були марковані як такі, де згадки фактчекінгу є побіжними. Такими публікаціями, зокрема, були новини зі звинуваченнями адміністрації США часів президента Джо Байдена у цензуруванні фейсбуку, коментарі фактчекерів із приводу актуальних подій, звинувачення медіаплатформ і їхніх власників у сприянні поширенню неправдивої інформації. Чи публікації про пов’язану не з фактчекінгом, а з захистом прав людини чи іншою роботою організацій. Адже, скажімо, «Детектор медіа» чи Інститут масової інформації поряд із фактчекінгом стежать за медіаринком і дотриманням медіа професійних стандартів.

Далі у публікаціях, які містили спростування дезінформації чи згадки іншої роботи фактчекерських організацій їх групували за такими категоріями: «державні організації», «закордонні фактчекерські організації», «місцеві фактчекери», «національні медіа», «всеукраїнські фактчекерські організації».

Якщо організацію було неможливо встановити, тоді повідомлення маркували як «інше». До повідомлень, де було неможливо встановити тип організації, яка щось спростовує, належать згадки фактчекерів без назв організацій чи публікації зі згадками організацій, які не займаються фактчекінгом систематично, а, наприклад, розвідкою з відкритих джерел чи аналізом медіа та стратегічними комунікаціями. Такі організації медіа інколи теж назвали фактчекерами через публікацію кількох спростувань чи іншу роботу, пов’язану з боротьбою з перекручування інформації та брехнею.

Динаміка матеріалів зі згадками слова «фактчекінг», які містять спростування дезінформації, не містять чи мають інші згадки роботи фактчекерів

Аналізовані публікації демонструють сталу увагу українських інтернет-медіа до фактчекінгу. За період від 21 березня 2024 року до 20 березня 2025 середня кількість публікацій за тиждень була 71, а мінімальна — 20.

Однак не завжди у публікаціях, де згадують про фактчекерів і фактчекінг, говорять про спростування неправдивої інформації та маніпуляцій. У аналізованому масиві таких публікацій 1 654, тобто 44,5% від 3 696 аналізованих. Ще 37,1% публікацій стосується іншої роботи фактчекерських організацій.

Структура динаміки матеріалів зі згадками слова «фактчекінг», які містять спростування брехні й маніпуляцій, не містять чи мають інші згадки роботи фактчекерів

В українських медіа про фактчекінг згадують, коли розповідають про роботу пресслужб чи державних органів зі спростування і заперечення інформації. Що ближче до кризових комунікацій, заперечення неправдивої інформації, а не фактчекінгу.

Українські інтернет-видання згадують про фактчекінг, коли розповідають про роботу фактчекерських проєктів чи ініціативи з медіаграмотності. Державні органи закликають людей теж перевіряти факти. Наприклад, у червні українські інтернет-медіа поширили заклик зі згадкою Кіберполіції України робити фактчекінг волонтерських і благодійних ініціатив перед тим, як перераховувати їм гроші. А у жовтні — ще один заклик від Національної поліції робити фактчекінг матеріалів про нібито поширення в Україні флешмобів, які призводять до загибелі дітей від отруєння токсичними речовинами. Також у жовтні медіа поширювали заклик від Національної ради з питань телебачення і радіомовлення до медіа робити фактчекінг матеріалів, адже він «є непорушною основою якісного інформування».

У частині випадків медіа й державні органи вживають слово «фактчекінг», замість інших слів. Наприклад у публікації про фактчекінг волонтерських і благодійних ініціатив замість слова «фактчекінг» можна було б вжити формулювання на зразок «перевірка надійності», «встановлення справжності». Тоді як у випадку формулювання про фактчекінг інформації про поширення шкідливого флешмобу формулювання вжили відносно коректно. Однак у цьому випадку фактчекінг означав би звернення якоїсь кількості людей до тієї ж Національної поліції чи органів прокуратури із запитами й питаннями про поширення смертей дітей від вдихання токсичних речовин. Що додало б відомству роботи з відповідями на звернення кожної стурбованої людини.

Для того, щоб органи влади могли займатися своєю роботою і виділяти відносно невелику частину персоналу на спілкування з суспільством, там існують посади фахівців із комунікацій. Представники медіа, які спілкуються з цими представниками державних органів, потім поширюють інформацію своїм аудиторіям. Першими контактами працівників медіа в органах влади якраз є працівники пресслужб. Тобто існують спеціалізації на ринку праці та на державній службі, які передбачають уміння працювати з інформацією та її джерелами й доносити результати до суспільства.

Фактчекінг може бути частиною роботи з перевірки інформації редакціями, як ішлося у повідомленні від Нацради з питань телебачення і радіомовлення. Однак і тут внутрішньоредакційна перевірка інформації є окремою частиною роботи, відмінною від цитувань спростувань, підготованих фактчекерськими організаціями.

Структура згадок типів організацій як джерел спростування брехні й маніпуляцій в українських інтернет-медіа від 21 березня 2024 до 20 березня 2025  року

У публікаціях в українських інтернет-медіа загальноукраїнські фактчекерські організації згадують найчастіше у матеріалах, які містять спростування брехні й перекручувань протягом аналізованого періоду. Їх було 31,1% від згадок усіх виділених типів авторів спростувань. У 21,2% випадків медіа цитували спростування, які публікували державні органи. Ще у 18,3% випадків в українських інтернет-медіа згадували закордонні фактчекерські ініціативи. Частка згадок локальних фактчекерських проєктів — 7,9%. Майже 2,9% згадок національних медіа як джерел поширення спростувань припадають на коментарі фактчекерів цим медіа з цитуваннями цих коментарів іншими інтернет-медіа України.

Динаміка публікацій зі спростуваннями за їх авторами

Така структура згадок організацій не є сталою. Залежно від інфоприводів, у медіа можуть більше згадувати різні джерела спростувань. З цих даних виокремлюються кілька трендів (таблиця з розрахунками структури публікацій і трендів доступна за посиланням).

Перший тренд — зростання частки спростувань від міжнародних фактчекерських організацій. За аналізований період ці організації згадали у 392 публікаціях. Згадки Дональда Трампа були у 82 заголовках матеріалів зі спростуваннями й у текстах — 152. Цей тренд зберігається і після 24 січня 2024 року, коли запрацювало обмеження фінансування США проєктів за кордоном. Така кількість матеріалів зі згадками закордонних фактчекерів ще раз ілюструє увагу українських медіа до поширення перевіреної інформації про президентську виборчу кампанію у США, на якій переміг Дональд Трамп. А також увагу до не завжди відповідального використання медіа Дональдом Трампом і його командою як засобу інформування про державну політику нової влади США.

Структура динаміки публікацій зі спростуваннями чи перевіркою інформації[5] 

Другим трендом за аналізований період є зменшення помітності публікацій від локальних фактчекерських проєктів і, дещо менше, — від національних. Після 24 січня 2024 року падіння кількості згадок всеукраїнських фактчекерських проєктів є більшим за падіння кількості згадок локальних фактчекерських проєктів.

Третім трендом протягом аналізованого періоду було падіння частки публікацій зі спростуваннями від державних організацій України. Проте після 24 січня 2025 року публікацій від державних організацій у структурі публікацій стало відносно більше. Роль державних інституцій як поширювачів спростувань брехні й маніпуляцій є контроверсійною, враховуючи весь перелік обов’язків держави. Включно з дипломатією, обороною і потребою формувати спільне розуміння реальності у людей. Що може призводити до колізій із вибаченнями та переглядами поглядів представники державних установ, які публікують спростування власного фактчекінгу, щоб не псувати стосунки з партнерами.

Наприклад, 13 лютого 2025 року на вебсайті Центру протидії дезінформації при РНБО опублікували допис під назвою «Центр у 2024 році провів перевірку щодо публікацій, присвячених Тулсі Габбард у минулі роки». Вона стала керівницею Національної розвідки США після сходження на посаду президента Дональда Трампа. У публікації українського Центру протидії дезінформації йшлося, що деякі «публікації щодо Тулсі Габбард не відповідали стандартам Центру, оскільки були опубліковані без відповідної перевірки інформації. Враховуючи розміщення публікацій у 2022 році та звільнення осіб, відповідальних за їх публікацію у 2023 — січні 2024 року, Центр позбавлений можливості притягнути осіб до відповідальності».

На 3 квітня 2025 року сайт Центру протидії дезінформації містить лише цю публікацію про Тулсі Габбард. Давніші публікації звідти видалили чи приховали.

Фактчекери ж публікують матеріали на основі того, що можна підтвердити, і уникають оцінок, не підтверджених доказами. Дотримання таких принципів є обмеженням і перевагою фактчекінгу, яка рятує від поширення пропаганди чи однобокої інформації. Фактчекери теж можуть виправляти й доповнювати матеріали, щоб надати повнішу інформацію, а не видаляти матеріали через зміну кон’юнктури чи тиск на фактчекерів.

Висновки

В українських інтернет-медіа поняття «фактчекінг» часто накладається на такі терміни, як «викриття», «спростування» та «заперечення». Це зближує фактчекінг із термінологією, яку використовують правоохоронні органи, аналітики, пресслужби та державні органи, що займаються стратегічними комунікаціями.

Призупинення фінансування з боку США вплинуло на видимість спростувань від фактчекерських проєктів. Водночас це привернуло більше уваги до їхньої роботи та підкреслило їхню роль у медійному просторі.

Після скорочення фінансування від США найбільше зменшилися частки у публікаціях в інтернет-медіа українських фактчекерських ініціатив — як локальних, так і загальнонаціональних. Натомість їхнє місце в інформаційному полі зайняли міжнародні фактчекерські організації та державні комунікаційні ініціативи. Останні не завжди роблять саме фактчекінг в енциклопедичному значенні «дослідження наявних фактів і даних для з’ясування їхньої повноти, достовірності й істинності», а комунікують поточну позицію держави.

Фактчекінг довів свою важливість як інструмент боротьби з брехнею та перекручуваннями інформації. В українських медіа зберігається запит на такі матеріали, що підтверджується підвищеною увагою до роботи міжнародних фактчекерів щодо України після скорочення фінансування місцевих проєктів. Локальні та загальноукраїнські фактчекерські проєкти продовжують бути видимими та цитованими в українських інтернет-медіа.