Торгова війна США – Китай: хто протримається довше?

Багато економістів зараз оцінюють перспективи торгівельної війни США проти Китаю на основі макроекономічних параметрів. І в цьому є сенс.

Якщо так оцінювати, то Китаю торба. Без варіантів. Обсяг накопичених проблем у Китаї набагато більший за США. Ну принаймні на даний момент.

Як там далі глобалізація буде вигрібати це ще питання. І як там вигрібати США буде також питання. Може і вигребе. Варіанти є. А от у Китаю варіантів, ну суто економічних, не дуже багато.

Потрібні ринки збуту, а їх небагато. А далі нарощувати внутрішній не дуже і можливо. У сенсі будуть, але не врятує. Або капітуляція з втратою обличчя, або упиратися рогом до талого.

Є ще геополітичні варіанти. Наприклад союз країн у регіоні. І Китай відповідно каже всім, що поки Сі живий, Китай згодний бути найбільшим, але не першим. А майже рівним. Експансія у морі закінчується. На Тайвань закривають очі. Кімів на підсос, у Китаю є можливості і Росія не сильно врятує.

Ну і далі йти до Філіппін (ну це можливо), Японії (дуже складно), Південної Кореї (якщо Кімів залякати, то легко), Вʼєтнаму (дуже образливо для Китаю) та інших і казати, хлопці, я всьо поняв, простітє, давайте якось вигрібати тут в Азії самостійно. Кроки у цьому напрямку є, але чогось вірю слабо.

Інший геополітичний варіант йти до Європи. І бонусом у кошику мати арабів, Середню Азію та Латинську Америку. Європі треба казати – давайте ми прикинемося нормальними і будемо вести себе якось інакше. Якось. Короче, ми у ваш бізнес входимо як люди, а не як завжди. А ви у наш як бажаєте входити, все одно не дуже вийде. Міняємо ваш ринок на щось.

Бонусом чули у вас проблеми з Путіним? Будемо проводити маневри та навчання на російському кордоні кожен рік, а у випадку чого біля країн Балтії, висунемо на російський кордон тисяч 500 війська. З натяком, що дійдемо до Якутська за три дні. Точніше за три місяці, бо доріг там нема, але то таке. Ну і з Україною якось допоможемо. Якось.

Можемо відновлення розполовинити, але підрядники наші. А на Тайвань вам доведеться закрити очі, але з нас гарантія, що чіпи у вас будуть. І тільки у вас. І у нас, але то вже вторинне, бо все у нас буде спільне на той момент.

Віриться також не дуже, хоча простіше ніж варіант з союзом у регіоні. Повірте мені, це дійсно простіше. Китай там у регіоні всіх задовбав.

Ну і здається, що варіантів у Китаю нема? Ну якщо упертися рогом? Ну не так щоб.

Проблема у тому, що США все ще демократія, а Китай нею ніколи не був. А це впливає. Подивіться на Росію хоча б. Ронін нормас написав, що за часів Єльцина прорив з вокзалу Майкопської бригади це менше трупів, ніж зараз за день війни. І нічого. Всім пофіг. А тоді був скандал. Величезний. А зараз нігугу.

І про це всі якось забувають. Не будемо про соціальний кредит та тотальне слідкування. Не дуже воно поки ще працює. Давайте про те, що працює.

У Великому Китайському Файерволі, який контролює китайській чєбурнєт, працює 50 тис. людей. І там весь інтернет навколо цього файерволу вибудований. Тобто вони не самі все роблять, там і ШІ, і контролі, і все. Контроль такий, що евфемізми вже на третю ступінь абстракції поїхали, якщо хочеш компартію посварити. Анонімні акаунти? Не смішить. Їх нема.

Ви просто не напишете пост зі словом, яке заборонено у китайській соцмережі. Воно просто не запоститься. І у листуванні не відправиться. І проти цього є методи, звісно, мунспік китайців ще той геморой. Для некитайців. Але ці 50 тис. біороботів там не дарма свою пайку мають. Вони за півдня тренди хавають і все. Бан. Виїзд перевірки по адресу. Допит. Результат.

До них додайте ще трете управління військової розвідки НВАК. Там по кіберу ще пару десятків тисяч працює. Вони звісно по світу працюють, але їх завжди можна переключити на внутрішні проблеми. Пам’ятаю одного китайського письменника, який книгу дописував у Канаді (здається), фізично відключившись від інтернету. Бо ламали та стирали все.

Бонусом МГБ та МДБ. Це громадська безпека та державна відповідно. Спецполіція та чекісти. До них партія. Вона також величезна і досить організована. Чогось створити не може, а от контролювати та забаганки керівництва виконувати може. Китай без проблем, під час ковіду, тримав десятки мільйонів своїх громадян по домівках.

Проблеми тільки через пару років почалися. І то, ну як проблеми. Бунтів не було. Жодного. Ну у сенсі повстань не було. Через пару років почали виходити на акції з білими аркушами. І, о боже, хтось з протестуючих навіть насмілився критикувати компартію. Ви уявіть собі. Страшне за мірками Китаю.

І такій традиції багато років. Китай примусово стерилізував сотні мільйонів жінок. Тепер хекають від того звісно, але тоді змогли. І стерилізували аж до 2015 року. Не те щоб сива давнина. Вже у сучасності.

Буде Китаю важко? Без сумнівів. Може він завалитися? Та може, ніхто там насправді не знає, яка міцність системи.

Але от мене, як скептика Китаю, спитати хто протримається пару років, рейтинг Трампа (а ми ж про рейтинги в США ще говоримо) чи режим Сі? Ну так я поставлю на Сі. Економіка у Китаї полетить у прірву. Так відбалансує, що народ ще у села побіжить. А от про режим я такого сказати не можу.

Якщо б Китай перший почав, тоді ще можливо. А так як зараз, ну завжди можна буде пояснити. Навіть як Путіну придумувати нічого не треба буде. Послідовно воювали з підступним ворогом, ну він підступно і завдав удару. Що ми не вміємо тримати удар (не вмієте, але хто ж то визнає)?

Так що при оцінці параметрів торгівельної війни треба розуміти, що карти зараз викладає не Китай. Вони лише відповідають.

Яка там міцність компартійної системи не знає і компартія. Але здається на пару років їх вистачить. Якщо піти на перемовини, то обличчя втрачає не тільки Сі, а і всі китайці. І вони це дуже добре розуміють.

А Сі дуже добре розуміє, як контролювати китайців. Вміє відчувати. Ковід це довів. Перспективам Китаю стати першою країною світу торба. Цю війну вони, здається програють. А от битву з Трампом можуть і виграти. Десь Китаю доведеться піти на поступки. Або у союзах, або всередині країни. Якщо піде, то я б на Трампа не ставив.

А якщо не піде, то також би не ставив. Там 50 на 50, але в американців я вірю.

А у китайців ні. Саме у народ. Знаєте чому? Бо для вас фото з Тяньаньменю чоловіка перед танком це символ.

А китайська молодь навіть не знає, що це за фото і чому воно символ.

Просто не знає і все.