Гальмо розвитку українського ОПК — чинна система оподаткування

Чинний податковий режим не заохочує національних виробників комплектуючих до озброєння та робить їхню продукцію дорожчою порівняно з імпортованими аналогами. Здається, податкові стимули мають працювати якось інакше…

Виробник та імпортер товарів військового призначення хоче нарощувати виробництво та розвиватися. Для цього йому потрібен режим сприяння, який включає й податкові пільги також. Однак їхній дизайн може бути різним і, не повірите, далеко не завжди стимулюючим.

Обмеження рентабельності за державним замовленням для БПЛА (25%), проблеми з бронюванням працівників, застарілі норми стандартизації, неринкові умови державних контрактів, податковий прес — це далеко не повний перелік проблем, з якими зіштовхується вітчизняний оборонний бізнес. Про це та інші проблеми, з якими стикаються компанії, що виконують оборонні замовлення, йдеться в розслідуванні на тему «Податкові стимули: як українцям не втратити свій ринок ОПК?», проведеному Радою бізнес-омбудсмена.

Автори звіту визнають, що більша частина пільг із ПДВ, запроваджених у період дії воєнного стану, зокрема щодо товарів для потреб оборони, не відповідає положенням Директиви ЄС про загальну систему податку на додану вартість. Однак положеннями Угоди про асоціацію між Україною і ЄС передбачається, що сторона угоди має право здійснювати будь-які кроки, які вона вважає необхідними для забезпечення власної безпеки, зокрема, під час війни або для виконання взятих на себе зобов'язань із підтримки миру та міжнародної безпеки.

Одна з таких пільг — звільнення від сплати ПДВ. Так, вона спрямована на здешевлення оборонних товарів, однак її наслідки для бізнесу не такі вже й однозначні. Отже, якщо для покупця це очевидна вигода, то для постачальника ситуація складніша: якщо товар імпортований зі сплатою ПДВ або виготовлений з комплектуючих, придбаних із ПДВ, то постачальник уже сплатив податок і включив його суму до податкового кредиту. Після застосування пільги цей кредит коригується, що фактично нівелює можливість компенсувати раніше сплачений податок, створюючи касові розриви та знижуючи рентабельність операцій.

Податкове законодавство дозволяє не коригувати податкового кредиту в частині поставок товарів за держконтрактами у рамках оборонних закупівель. Однак в операціях із пільговими оборонними товарами поза державними замовленнями, наприклад, які поставляються за рахунок волонтерських фондів, становище постачальника менш вигідне. Зволікання держави з вирішенням проблем, що хвилюють оборонний бізнес, каталізують ризики, пов'язані, наприклад, з еміграцією (релокацією) цього бізнесу за кордон.

Чинний податковий режим не сприяє національним виробникам комплектуючих до озброєнь і військової техніки та робить їхню продукцію дорожчою порівняно з імпортованими аналогами. Для довідки: 2024 року Міноборони допустило до експлуатації понад 1300 зразків (400 зразків 2023 року) озброєння та військової техніки, причому майже 75% (60% 2023 року) із них вітчизняного виробництва, а українські дрони становили 96,2% від усіх БПЛА, що поставлялися для Сил оборони.

Так, зміни до Податкового і Митного кодексів України, прийняті наприкінці 2024 року, розширили податкові та митні пільги на імпорт сировини й комплектуючих виробникам низки готових виробів, серед яких БПЛА та системи РЕБ. Однак ці пільги не поширюються на вітчизняних виробників комплектуючих. Тому ті і надалі платять ввізне мито й ПДВ при імпорті сировини. У результаті імпорт готових компонентів стає вигіднішим, ніж їхнє локальне виробництво. Така ситуація є явним гальмом для розвитку українського ринку комплектуючих і посилює залежність від іноземних постачальників.

У Раді бізнес-омбудсмена вважають, що необхідно розробити механізм, який дасть змогу уникнути ситуацій, коли готові вироби підпадають під пільговий режим, але ключові матеріали та комплектуючі для їхнього виробництва залишаються за межами податкових стимулів. Щоб мінімізувати залежність від імпорту та створити рівні умови для вітчизняних виробників, Мінекономіки, Мінстратегпрому й Міноборони необхідно:

• дослідити потенціал локального виробництва комплектуючих, визначити обсяг ринку та позначити пул українських підприємств, спроможних виробляти важливі комплектуючі;
• оцінити, які виробничі потужності вже є, а які потрібно створювати з нуля;
• дослідити інвестиційну привабливість такого виду виробництва.

Уточнимо, що Кабінет міністрів України планує 2025 року інвестувати у виробництво озброєнь 35 млрд дол., з яких 17 млрд профінансує уряд, а решта коштів можуть надійти від союзників.

Необхідно також силами Мінекономіки, Мінстратегпрому, Державної податкової та Державної митної служб провести аудит ефективності чинної пільгової номенклатури. Потрібно оцінити, наскільки розширений у грудні 2024 року перелік кодів УКТ ЗЕД є достатнім для забезпечення виробництва основних комплектуючих до військової техніки в Україні, а також пропрацювати в співробітництві з представниками бізнесу потребу в розширенні списку кодів, зокрема, на частини двигунів внутрішнього згоряння, на турбореактивні двигуни, на скловолокно.

На відміну від поставок одиниць нової військової техніки та деяких її запчастин, послуги з їхнього ремонту та модернізації обкладаються ПДВ. Це створює фінансовий тиск на основних замовників ремонту — військові частини та державні установи, які не є платниками ПДВ і змушені сплачувати його в складі ціни ремонту. Через це за виділені державою кошти можливо відремонтувати меншу кількість одиниць техніки, а підприємства-ремонтники втрачають частину замовлень.

Серед рішень, які не передбачають зміни ставки ПДВ або звільнення від сплати ПДВ, можна розглянути запровадження спеціального режиму обкладання ПДВ для, зокрема, послуг ремонту озброєнь і військової техніки. Основна мета спецрежиму — зберегти чинну ставку ПДВ (20%), але дозволити замовнику сплачувати вартість ремонту без ПДВ, а ремонтному підприємству — виставляти рахунок без ПДВ, зберігаючи при цьому податковий кредит за закуплені матеріали.

Рада бізнес-омбудсмена пропонує такі подальші кроки.

1. Дослідити вплив поточної системи оподаткування ПДВ на ефективність оборонного фінансування (Мінфін, Рахункова палата, Міноборони, Мінекономіки):

• провести комплексний аналіз фінансового ефекту сплати ПДВ ремонтними підприємствами;
• оцінити, чи доцільно переспрямувати частину цих коштів безпосередньо на ремонт додаткової військової техніки замість їхнього повернення до бюджету;
• провести аудит касових розривів, з якими зіштовхуються підприємства через замороження коштів у податковому кредиті та затримки бюджетних виплат;
• визначити, який відсоток від усіх оборонних витрат витрачається на ПДВ у сфері ремонту й модернізації техніки та обладнання.

2. Пропрацювати можливості впровадження на період дії режиму воєнного стану нульової ставки ПДВ або спеціальних режимів оподаткування на послуги ремонту та/або модернізації військової техніки (Мінфін, ДПС, комітет ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики, Міноборони):

• підготувати законодавчі зміни до статті 195 ПКУ для запровадження нульової ставки ПДВ для операцій із ремонту та модернізації військової техніки за державними контрактами;
• провести юридичну оцінку такого рішення в контексті угод України з міжнародними партнерами (зокрема, з ЄС і МВФ);
• визначити чіткі критерії для підприємств, які можуть скористатися нульовою ставкою ПДВ, щоб уникнути можливих податкових схем.

Очікується, що 2025 року на пільгове оподаткування операцій з поставок продукції оборонного призначення припадатиме основна частка серед усіх податкових пільг, і, відповідно до прогнозу, це призведе до втрат бюджету в розмірі 82,2 млрд грн порівняно з 75 млрд грн 2024 року. А пільги, установлені для постачальників РЕБ, БПЛА та бронеавтомобілів, знизять надходження до державного бюджету на суму 3 млрд грн проти 2,8 млрд грн 2024 року.

***

У 2022–2024 роках фактичні витрати на оборонну галузь у розрізі років становили: 1,53 трлн грн (31% від ВВП) 2022-го, 2,65 трлн грн (41% від ВВП) 2023-го і 2,1 трлн грн 2024-го. Прогнозовані витрати на оборону 2025 року становлять 2,22 трлн грн (26% від ВВП), але варто зазначити, що за попередні «воєнні» роки фактичні витрати вдвічі перевищували прогнозовані.