Америку ніхто не почує․ Як Трамп руйнує світовий порядок і віддає "м'яку силу" в руки Китаю

Америка покидає світову арену під оплески радикальних прихильників Дональда Трампа. З першого дня на посаді президента США Трамп завдав нищівного удару по американських державних фондах і медіа. Білий дім звинуватив USAID у неефективності, а "Голос Америки" – у найстрашнішому, на думку чинної адміністрації, гріху: підтримці Демократичної партії США.

Поки Дональд Трамп зайнятий боротьбою із так званими грантоїдами, Америка ризикує зруйнувати левову частку свого впливу у світі. Адже "м’яка сила" Штатів, її сприйняття іншими державами та роль головної країни на планеті частково, а інколи повністю, забезпечувалась через діяльність цих фондів та ЗМІ.

24 Канал пояснює, для чого Дональд Трамп б’є по американському впливу та як Китай готовий заполонити собою весь звільнений простір.

Дональд Трамп поховав Pax Americana?

Першим ділом після інавгурації у свій другий термін Дональд Трамп одразу почав тиснути на союзників США. Американський президент висловив бажання приєднати Канаду як новий штат, анексувати або купити Гренландію в Данії, а також ввів нову митну політику проти майже всіх країн світу, обклавши новими тарифами навіть найближчих союзників США в Євросоюзі.

Політичні лідери Європи та Канади переживають жорсткий стрес, намагаючись розшифрувати, де саме Трамп говорить про свої реальні наміри, а де просто нагнітає смуту в інформаційному просторі. Однак це не йде в жодне порівняння з панікою найбідніших країн світу, яких американський президент одним розчерком пера відрізав від життєво важливої допомоги Сполучених Штатів.

Мовиться про USAID – американське агентство з міжнародного розвитку. Основними реципієнтами такої допомоги є дуже бідні держави або ж ті, які розвиваються. Функції організації вирішили перекласти на Державний департамент США, що призвело до скорочення абсолютної більшості працівників організації в самих Штатах та за кордоном.

Таке рішення призведе до суттєвого зменшення ефективності та повністю унеможливлює незалежність організації в ухваленні рішень.

Попри заяву Держсекретаря США Марко Рубіо, що деякі гуманітарні програми залишаться, західні аналітики стурбовані тим, що в спробі зекономити бюджетні кошти (а USAID витрачала близько 60 мільярдів доларів на рік) Трамп поховає увесь американський вплив у світі, підірве національну безпеку США та завдасть реальної шкоди мільйонам людей по всьому світу.

Жителі північних районів Кенії несуть пакунки з продовольством, виданим USAID / фото посольства США

Основна проблема полягає в тому, що бездіяльність США у віддалених регіонах світу може спровокувати ланцюгову реакцію, що погіршить стабільність у бідних країнах та зрештою нашкодить безпеці самих Штатів.

До прикладу, деякі країни мають дуже обмежений доступ до ліків або питної води. Якщо США припиняють підтримку своїх гуманітарних програм, у цих країнах можуть розпочатися внутрішні збройні конфлікти за контроль над такими важливими ресурсами, від чого найбільше постраждають незахищені верстви населення.

Наслідки цих конфліктів стануть публічними, що, зокрема, завдасть серйозної шкоди репутації США на міжнародній арені, а вільне місце можуть зайняти противники Штатів – Китай або Росія.

• Адже USAID та подібні програми завжди є запорукою підтримки США в світі. Коли напіврозвалену школу у віддаленому регіоні Африки ремонтують, а коло дверей вішають табличку, яка говорить, що це зроблено коштом USAID, – це очевидний win-win для обох сторін. Місцеві жителі відчувають підтримку США тут і зараз, отже, якщо тамтешній уряд почне марити антиамериканізмом, у населення можуть виникнути питання щодо доцільності такої політики.
• Зокрема, Сполучені Штати отримують також певний вплив на уряди таких країн, що дає змогу заручитися їхньою підтримкою під час просування власних пропозицій у міжнародних організаціях або ж отримати згоду на співробітництво в питаннях безпеки та торгівлі.

"Пояс і Шлях": як Китай захоплює ринок

Поки Дональд Трамп поки що разом з Ілоном Маском так активно борються за "оптимізацію" витрат американського бюджету, Китай, навпаки, намагається подібні витрати збільшити. Водночас із тим, як із Білого дому пролунали перші слова про припинення роботи USAID, китайські чиновники почали активно просувати власні міжнародні програми підтримки та розвитку в тих країнах, звідки йдуть американці.

Китай тривалий час боровся за збільшення свого впливу у світі, але станом на сьогодні це завдання суттєво полегшується, адже головний опонент просто пішов з рингу.

Варто зауважити, що Китай ще у 2013 році запустив ініціативу "Пояс і Шлях", яка є ключовим елементом китайського впливу у світі.

"Пояс і Шлях" — це глобальна програма з розвитку інфраструктурних проєктів більш ніж у 140 країнах світу, наприклад із будівництва доріг, портів тощо. Ініціатива поглиблює економічні зв’язки та культурний обмін Китаю з іншими країнами і є основною в посиленні "м'якої сили" Пекіна.

Ініціатива "Один пояс, один шлях" охоплює 1/3 світової торгівлі та ВВП і понад 60% населення світу / інфографіка World Bank Group

Проблема для країн-реципієнтів такої китайської щедрості полягає в тому, що Китай часто кредитує проєкти через пільгові позики для іноземних урядів, зазделегідь знаючи, що вони не здатні розплатитися. Зрештою, Китай набуває повних прав власності на користування зведеними об’єктами та отримує з них майже повний обсяг доходів. Часто Китай таким чином фінансує будівництво стратегічних об'єктів на кшталт портів, які згодом використовує на власний розсуд, зокрема для розміщення військових баз та техніки.

Камбоджийські солдати розвантажують гуманітарну допомогу від Китаю під час пандемії COVID-19 / Фото Getty Images

Водночас Китай у 2018 році створив власне агентство міжнародного розвитку – CIDCA за аналогією з похованим Трампом USAID. Однак, на відміну від американської організації, яка, крім іншого, просувала ідеї демократії через різноманітні програми з навчання чиновників та політиків у інших країнах, CIDCA зосереджена суто на економічному співробітництві.

І більшість преференцій можуть отримати лише максимально наближені до Китаю держави. Це створює додаткову залежність та дає змогу Пекіну на власний розсуд маніпулювати урядами держав-союзниць для просування власних інтересів.

Станом на сьогодні відомо, що відразу після обмеження USAID уряди Непалу, Камбоджі та Колумбії отримали повідомлення від китайських чиновників, що вони зацікавлені в подальшому фінансуванні міжнародних програм підтримки та готові заповнити порожнечу, яку по собі залишили США.

Такою ситуацією стурбовані політики та аналітики з обох політичних таборів Сполучених Штатів. Як республіканці, так і демократи впевнені, що через подібні рішення Штати можуть підірвати глобальну конкуренцію з Китаєм у довгостроковій перспективі.

Занепокоєння аналітиків також підкріплюється останніми новинами. Грузія, яка була надійним союзником США та прагнула до євроінтеграції та НАТО, станом на сьогодні має проросійський уряд та починає розбудову стратегічного порту Анаклія за участі китайських компаній, залишивши за бортом американських підрядників.

Фактично, поки Дональд Трамп веде публічну боротьбу з Китаєм у власному Truth Social та впроваджує мита на китайську продукцію, сам Китай абсолютно непублічно, поза радарами набуває суттєвого впливу на Чорному морі. Разом із залишками чорноморського флоту Росії це може становити серйозну загрозу для сил НАТО на Чорному морі.

Утім, навіть публічну та медійну боротьбу, на яку Трамп, очевидно, покладає максимум сподівань і яку використовує за будь-якої нагоди, він ризикує програти більш стриманим і виваженим китайцям.

Голосу Америки більше ніхто не почує

У немилість до адміністрації Трампа також потрапили державні американські медіа, зокрема "Голос Америки". Трамп уже атакував це ЗМІ за своєї першої каденції, однак після інавгурації на другий строк розійшовся на повну силу.

Своїм указом американський президент ліквідував Агентство США з глобальних медіа – USAGM, чим завдав серйозного удару по фінансуванню та роботі "Голосу Америки", що призвело до скорочення понад 1300 працівників видання. Попри те що основний удар Трамп хотів завдати саме по "Голосу Америки", постраждали також і "Радіо Свобода" та кілька мовників на Близькому Сході та Кубі, які також фінансувалися коштом USAGM.

Боротьба з "Голосом Америки" є частиною ширшої кампанії Трампа проти "ворожих" ЗМІ, які він звинувачує в упередженості до власної персони. Опоненти Трампа вже закидають йому атаку на свободу слова не лише в Сполучених Штатах, а й у країнах, де ця свобода слова суттєво обмежена тамтешніми політичними режимами.

Адже сама ідея існування цих медіа полягає в тому, щоб відкрити доступ до чесної інформації громадянам тих країн, де панують тиранія та диктатура, а держава відкриває людям доступ лише до власної пропаганди.

"Радіо Свобода" та "Голос Америки" були створені ще на початку Холодної війни саме для розповсюдження американського впливу у ворожих Штатам країнах. Навіть такі закриті держави, як Радянський Союз, усе одно не могли повною мірою протистояти американським мовникам. Радянські громадяни, що цікавилися політикою, могли ввечері налаштувати свої радіоприймачі та послухати новини про події у світі без втручання в цей процес партійного цензора.

Головна диспетчерська "Радіо Свобода" в Мюхені часів Холодної війни / фото RFE

Саме тому абсолютно нелогічним і суто вередливим виглядає рішення Трампа обмежити діяльність американських державних мовників у той момент, коли він власноруч розв’язав нову холодну торговельну війну проти Китаю. Адже, на відміну від США, китайська державна машина розкручується на повну, особливо у транслюванні своїх наративів назовні через такі масштабні соціальні мережі, як TikTok або власні державні мовники на кшталт China Global Television Network.

Китайська пропаганда готова до нової для себе ролі / фото South China Morning Post

Зрештою, увесь простір, звільнений від "Голосу Америки" та "Радіо Свободи", Китай залюбки заповнить власними англомовними медіа – CGTN або China Daily, які формують позитивний, часто викривлений образ китайських досягнень. Сама можливість цих досягнень, наприклад у боротьбі з корупцією, часто пояснюється унікальним комуністичним режимом Китаю.

Ваги словам китайських пропагандистів додають тісні економічні зв’язки, які Китай активно розбудовує в Африці та Азії. Китайські державні медіа часто звинувачують у пропаганді та маніпуляціях інформацією, адже вони не зацікавлені у розвитку свободи слова чи демократії в інших країнах – їх цікавить лише вплив, той самий вплив, який з боку Америки Дональд Трамп сьогодні так активно руйнує своїми власними руками.

Не варто залишати осторонь також Росію та її медіахолдинг RT. Насправді це приклад доволі успішного проєкту з поширення російських наративів і пропаганди, який тривалий час отруював інфопростір європейських країн.

• Будь-яка криза, суперечка або скандал, який виникав в одній із держав Євросоюзу, миттєво розкручувався пропагандистами RT до рівня катастрофи. Увесь цей інформаційний шлак пересічний житель ЄС міг споживати зрозумілою йому мовою.
• Сьогодні RT зіткнулась із серйозними проблемами в роботі на Європу через санкційний тиск, але це не заважає їй розповсюджувати російську пропаганду на країни Африки, Азії та ті ж самі Сполучені Штати, де суто технічно, згідно з американським законодавством, важко заборонити або сильно обмежити роботу будь-якого ЗМІ. Крім тих, звісно, які фінансуються коштом бюджету США та є в реальності прямим інструментом американського уряду.

Трамп хоче тримати світ у кулаці, але сховав руки в кишені

Дональд Трамп, очевидно, вмотивований зруйнувати старі порядки та старі підходи в економіці, політиці та міжнародних відносинах. Проблема лише в тому, що в гонитві за гучними популістичними заголовками в ЗМІ та реалізації особистої вендети проти своїх же ворогів він натомість не пропонує нічого. Як відомо, руйнувати – не будувати, тут уже потрібно щось вигадувати.

Безумовно, існує безліч проблем, пов'язаних із діяльністю USAID. Організація спонсорує тисячі локальних благодійних фондів, деякі з яких мають доволі сумнівну репутацію. Чого варті лише випадки сексуального насильства над дітьми, пов’язані зі спонсорованими USAID благодійними організаціями в ЦАР та Кенії, або спонсорування молодіжного крила путінської партії "Єдіная Росія".

Недоцільне використання бюджетних коштів, навколо чого Трамп будує всі свої звинувачення, також присутнє. Проте це має бути мотиватором для внутрішнього розслідування та реформації USAID, а не повної її ліквідації.

Те ж саме стосується і американських державних ЗМІ, які довели свою ефективність і, попри всю упередженість тамтешніх журналістів персонально до Трампа, залишаються дуже зручним інструментом для поширення американської повістки у світі. Американський державний інтерес усе-таки є чимось більшим за персональну неприязнь або любов до Трампа, і відштовхуватися від особистих уподобань у таких питаннях дуже ризиковано.

Діяльність Дональда Трампа останніх місяців, та й загалом протягом його життя, чимось нагадує дії Чарльза Кейна з культового фільму 1940-х років. Той теж був народжений медійністю та зрештою через власний егоцентризм, абсолютну впевненість у своїх діях та повне ігнорування рекомендацій свого оточення прийшов до тотального краху.

І так само, як громадянин Кейн, який втратив усе та залишився сам у власному просторому маєтку, громадянин Трамп ризикує залишити Сполучені Штати відірваними від усього світу, у якому за їхньої відсутності пануватимуть китайські комуністи.