Київ має козир у переговорах із Росією. Однак Трамп може нас його позбавити

«У вас немає карт на руках».

Вимовлена Дональдом Трампом в Овальному кабінеті фраза ілюструє його сприйняття становища України у війні — як програної партії. Це не просто оцінка поточної ситуації, а його підхід: Україна позбавлена важелів впливу та, на його думку, не здатна диктувати умови Росії. Американський президент у своєму прагненні швидкого миру явно готовий на будь-які поступки, до яких примушуватиме Україну, віддаючи навіть наявні в Києва козирі для якнайшвидшого «перезавантаження» відносин із Росією.

Одним із результатів березневої телефонної розмови Трампа з Путіним стало рішення провести «технічні переговори про припинення вогню в Чорному морі». Наприкінці березня в Ер-Ріяді відбулися переговори американської делегації як із росіянами, так і з українцями. Пізніше представники Білого дому повідомили, що США домовилися з Україною та Росією забезпечити безпечне судноплавство, виключити застосування сили та використання комерційних суден у військових цілях.

Сили оборони України кардинально зменшили потенціал російського Чорноморського флоту: знищено третину його військових кораблів і ракетних катерів. Задля збереження інших кораблів значна частина ЧФ РФ перебазувалась із Севастополя та Феодосії до Новоросійська й Очамчири. Успішні дії ЗСУ дали змогу Києву прокласти власний морський шлях територіальними водами прибережних держав після того, як у липні 2023 року Москва вийшла із «зернової угоди».

Тепер без жодних угод із Росією з чорноморських портів України відправляються балкери, завантажені пшеницею. До повномасштабного вторгнення морем експортувалося 95,6% зернових. Згідно з даними Адміністрації морських портів, 2024 року українські порти на Дунаї та Чорному морі обробили 60,3 млн т зернових, що можна порівняти з довоєнними обсягами морської перевалки. Водночас 2024 року загальний вантажообіг морського коридору становив 79,9 млн т, а експорт — 76,4 млн т.

Звісно, Москва зацікавлена змінити програшну для себе ситуацію та вибити козир із рук Києва. Кремль намагається перетворити процес переговорів на інструмент шантажу, нав’язуючи Україні, США та Заходу загалом гру за власними правилами, поступово розмиваючи міжнародну підтримку нашої країни. Москва прагне виграти час і виторгувати поступки від Вашингтона, Брюсселя та Києва, водночас не взявши на себе реальних зобов’язань. Це — гра на виснаження, у якій кожен компроміс наближає поразку України.

Попри це все Володимир Зеленський, прагнучи зберегти американську допомогу та залучити Трампа на свій бік у дипломатичному протистоянні Путіну, заявив, що Україна погодилася не застосовувати військової сили в Чорному морі. Але навіть після згоди Києва на припинення вогню формальної домовленості про тимчасове та часткове припинення вогню в регіоні так і не було досягнуто. І невідомо, чи буде колись підписано такий документ.

Одна з причин — список із «п’яти-шести умов», виставлених Кремлем як передумова для реалізації угоди про тимчасове перемир’я в Чорному морі.

Серед вимог росіян:

• скасування санкцій проти російського «Россельхозбанка» та його повторне підключення до системи SWIFT;
• зняття санкційних обмежень із компаній-виробників і експортерів продовольства та добрив, а також зняття обмежень на роботу страхових компаній із вантажами продовольства й добрив;
• скасування заборони на відвідування портів, обмежень на сервіс суден у портах і санкцій, накладених на кораблі під російським прапором;
• зняття санкцій на постачання до Росії сільськогосподарської техніки, а також інших товарів, що використовуються у виробництві продовольства й добрив.

Як бачимо, в Москві через припинення вогню в Чорному морі намагаються зруйнувати систему санкцій Заходу проти Росії. Крім того, висуваючи вимоги щодо зняття санкцій із «Россельхозбанка», компаній і суден, росіяни зондують, на які поступки Путіну готовий піти Трамп задля якнайшвидшого підписання мирної угоди між Україною та Росією. Успіх із перепідключенням «Россельхозбанка» до SWIFT означатиме, що можливе й подальше послаблення обмежень Заходу.

У Вашингтоні кажуть, що готові розглянути російські вимоги, щоб установити припинення вогню в Чорному морі. Тільки от чи в інтересах України таке перемир’я?

В інтересах Києва — припинення ударів російських безпілотників і ракет не тільки по українських портах у Чорному морі, а й по містах загалом, оскільки руйнується портова інфраструктура, отримують пошкодження торговельні судна, гинуть люди. Але російські умови припинення вогню в Чорному морі для України вкрай невигідні. До того ж є й ризики, які не обмежуються тільки перспективою послаблення санкційного режиму проти Росії.

«Трамп і так уже послабив наші переговорні позиції, заявивши, що Україна може забути про вступ до НАТО, а повернення до кордонів 1991 року є нереалістичним. Чорне море — одна з небагатьох козирних карт Києва на переговорах із Москвою: ми знайшли способи позбавити Росію переваг у акваторії. І нині є загроза, що Кремль відновить свої позиції завдяки жестам «доброї волі» Трампа», — сказав у коментарі ZN.UA директор Центру оборонних стратегій Олександр Хара.

Навіть без зняття санкцій із «Россельхозбанка», по-перше, є ризики, що росіяни прагнутимуть нав’язувати невигідні нам параметри перемир’я в Чорному морі, зокрема, стосовно нової «зернової угоди». Наприклад, домагаючись права інспектувати кораблі, що йдуть до українських портів. Про це йшлося й у заяві Кремля за підсумками переговорів у Ер-Ріяді: під час існування «зернової угоди» росіяни штучно затягували перевірки, перешкоджаючи проходженню сухогрузів і застосовуючи тактику, добре відпрацьовану ще з 2015 року в Азовському морі.

По-друге, у разі зняття санкцій на постачання до Росії товарів, що використовуються у виробництві продовольства й добрив, є ймовірність, що частина хімічних речовин піде не тільки на виробництво фосфорного борошна чи калійної селітри, а й на виготовлення запалювальних снарядів і пороху.

По-третє, висловлюються побоювання, що росіяни не дотримуватимуться режиму припинення вогню в Чорному морі та продовжать обстрілювати портову інфраструктуру й цивільні судна, що перебувають у порту. Як зазначає Центр протидії дезінформації, «за 15 днів «енергетичного припинення вогню» російська армія вбила більше українців, ніж за аналогічний період до цього». Водночас із 18 березня до 9 квітня Росія завдала дев’ять ударів по енергетичних об’єктах України. Немає підстав вважати, що ситуація зміниться й у разі припинення вогню на Чорному морі.

Як зазначає Олександр Хара, оскільки Трамп зацікавлений у якнайшвидшому підписанні мирної угоди України з Росією, щоб переключитися на Китай, то «не помічатиме порушень із боку Москви, але різко реагуватиме на можливі порушення Києва».

Крім того, не слід забувати й про іншу особливість характеру Трампа — створення зручної для нього альтернативної реальності. Якщо під час установлення режиму припинення вогню в Чорному морі триватимуть обстріли українських прибережних міст і портів, якщо уявна картинка не збігатиметься з реальною, то 47-й президент США просто ігноруватиме незручну правду. Пам’ятаєте його фразу про те, що він не може повірити, буцімто назвав Зеленського диктатором: «Невже я так казав?».

По-четверте, є ризик, що за умов тривалого припинення вогню в Чорному морі Туреччина може відкрити Босфор і Дарданелли для входу російських військових кораблів до чорноморської акваторії. В такий спосіб Росія може істотно посилити військову міць Чорноморського флоту, збільшивши кількість «ракетних залпів». Нагадаємо, що після широкомасштабного вторгнення Росії до України Анкара відповідно до конвенції Монтрьо закрила чорноморські протоки для військових кораблів.

По-п’яте, Москва може ухвалити рішення повернути свої кораблі на бази в Криму. В розмові із ZN.UA колишній заступник начальника штабу ВМС України Андрій Риженко висловив думку, що «повернення ЧФ до Севастополя матиме для Росії радше символічне значення, ніж військове. Кораблі, що базуються в Новоросійську, і далі виходять у море й запускають «Калібри» по наших містах». Власне, кілька днів тому Росія била по Україні ракетами, запущеними з акваторії Чорного моря.

Крім того, відкриті протоки дадуть змогу Росії посилити свою присутність у Середземному морі, на Близькому Сході та в Північній Африці. А це точно не потішить Туреччину й Ізраїль, не кажучи вже про Євросоюз, який пережив дуже сильну кризу, пов’язану з хвилями біженців, спричиненими масованими бомбардуваннями сирійських міст.

По-шосте, росіяни можуть скористатися режимом припинення вогню, аби наблизитися до морських ліній комунікації та мінувати підступи до нашої портової інфраструктури й «зернового коридору», а також загрожувати з близької відстані Одесі та іншим містам. Тому міністр оборони Рустем Умеров і попередив, що переміщення Росією військових кораблів за межі східної частини Чорного моря Київ розглядатиме як загрозу судноплавству та національній безпеці, й у такому разі Україна реалізовуватиме своє право на самозахист.

Україна також має попередити, що використання «вишок Бойка» у військових цілях, зокрема встановлення там засобів розвідки для моніторингу повітряної, надводної та підводної обстановки, буде припинено всіма доступними засобами.

Якщо припинення вогню в Чорному морі є неминучим, то в інтересах Києва — мінімізувати ризики й зробити неодмінними умовами для укладання перемир’я дотримання кількох вимог.

По-перше, Москва має взяти на себе зобов’язання не обстрілювати ракетами та безпілотниками портів і суден, що там перебувають.

По-друге, якщо Україна зобов’язується не завдавати ударів по кораблях, катерах, підводних човнах і літаках Чорноморського флоту, то й Росія має взяти на себе зобов’язання не завдавати ударів засобами ЧФ РФ по будь-яких об’єктах на території України або в її територіальних водах.

По-третє, мають запрацювати дотепер заблоковані українські порти Миколаєва, Очакова та Херсона.

По-четверте, кораблі рухаються до проток не вздовж узбережжя, а по прямій, як це було до широкомасштабного вторгнення.

Також у майбутній угоді має бути чітко прописано, який меридіан заборонено перетинати російським військовим і прикордонним кораблям. І, звісно ж, росіяни не мають проводити інспекцій цивільних суден, що вирушають до чи з українських портів.

Україна вже довела, що може контролювати ситуацію в Чорному морі без жодних формальних угод із агресором. Будь-яке перемир’я, укладене на умовах, вигідних Росії, не тільки підірве позиції України, а й послабить санкційну політику Заходу і дасть змогу Москві відновити та посилити свій військовий потенціал у чорноморській акваторії. Саме тому Київ має наполягати на повномасштабній угоді з жорсткими умовами та міжнародними гарантіями. Без цього «перемир’я» в Чорному морі ризикує стати лише затишшям перед новою атакою.