Територіальний фільтр. Як залежно від регіону розподіляють частоти для мовлення

Конкурси Національної ради з питань телебачення та радіомовлення найчастіше не мають детальних критеріїв для учасників щодо формату або програмної концепції. Винятком був хіба що форматний конкурс для каналів-телемагазинів. Щодо решти умовами є мовні квоти, визначені у законодавстві, а також територіальна категорія. Від якої залежить те, чи допустять до конкурсу компанію. «Детектор медіа» вже зробив кілька матеріалів про те, як підвищити довіру до конкурсів Нацради. Тепер розповідаємо про те, як надають територіальні категорії конкурсам і як створюють фільтр для допуску на конкурси.

Конкурси можуть бути для загальнонаціональних, регіональних і місцевих мовників. Від того, яку категорію має конкурс, залежить і те, хто в ньому може взяти участь — нова компанія, або та, яка вже має кілька ліцензій. Для конкурсів на телемовлення ситуація з територіальними категоріями простіша. Адже на нього виставляють, наприклад місця у загальнонаціональних цифрових мультиплексах. Таким чином переможець отримує одразу покриття по всій країні, навіть якщо це нова компанія.

З радіочастотами все інакше. Бо конкурси відбуваються на частоти в певних обласних центрах, містах або селах. І регулятор сам визначає, чи вони підуть для розбудови загальнонаціональних, регіональних чи місцевих мереж. Відповідно компанії, щоб претендувати на частоту на загальнонаціональному конкурсі, треба мати щонайменше статус регіонального мовника.

Тому компанії входять на ринок поступово: спершу отримують частоту у якомусь місті та стають місцевими мовниками, далі — ще одну частоту в іншому населеному пункті й уже можуть називатись регіональними та брати участь у конкурсах із такими категоріями.

У зв’язку з цим найцікавіша ситуація виникає, коли радіокомпанії змагаються за частоти в обласних центрах. Наприклад, частота у столиці може виноситися на місцевий конкурс і тоді на неї можуть претендувати нові компанії, а може виноситися на загальнонаціональний конкурс — і тоді до нього допустять мовників із відповідним статусом.

На конкурсі у червні минулого року на конкурс Нацради виносили кілька частот у Києві. Територіальна категорія — для розвитку місцевих і регіональних мереж. Таким чином на місце у Києві могли претендувати нові компанії, в яких ще не було частот, і переможцями стали саме такі мовники: радіо «Чемпіон» і радіо «Ми — Україна». Радіостанції отримали такий легкий вихід на ринок і почали розвиток своїх мереж із частоти у столиці.

Або ще один приклад: у вересні 2024 року Нацрада не допустила до конкурсу «Радіо “Самара”» з Павлограда, оскільки радіостанція не підпадала під загальнонаціональну категорію мовлення.

Як бачимо, від територіальної категорії багато що залежить. Зараз найчастіше для радіоконкурсів поєднують кілька категорій: наприклад, останні два конкурси були для розбудови загальнонаціональних і регіональних мереж, а також для регіональних і місцевих мереж. А один з останніх конкурсів узагалі був оголошений на всі три категорії.

Щоб зрозуміти, якою є процедура та логіка присвоєння територіальних категорій у Нацраді, «Детектор медіа» поспілкувався з заступником голови регулятора Олегом Чернишем.

— Пане Олеже, як визначають категорії для конкурсів Нацради? Тобто за якими критеріями проводять конкурси з регіональною, місцевою та загальнонаціональною категорією? І чому у деяких випадках може бути одна-дві, а інколи всі три категорії? Якою є процедура визначення цих категорій?

— Процедура визначення територіальної категорії (загальнонаціональна, регіональна чи місцева) каналу мовлення (частоти), на яку оголошено конкурс, залежить від різних факторів.

Національна рада аналізує ринок, оцінює поточну ситуацію на ринку мовлення в конкретному регіоні, співвідношення мовників різних територіальних категорій і представлених форматів мовлення.

Якщо частота вже використовувалася, Національна рада звертає увагу, хто саме мовив на цій частоті, до якої територіальної категорії належав попередній мовник. Якщо частота нова — хто був ініціатором її прорахунку та до якої категорії мовлення він належить.

За сукупністю цих факторів Національна рада й визначає, мовниками якої категорії доцільно було б поповнити певний населений пункт.

Коли, на нашу думку, варто завести загальнонаціонального мовника, оголошується конкурс із загальнонаціональною категорією, але якщо місцевого чи регіонального — тоді дві категорії. Проте бачення Національної ради не завжди збігаються з зацікавленістю самих мовників і на частину частот відсутні претенденти. 27 лютого цього року Національна рада оголосила конкурс на 22 FM-частоти, на які у 2023 році вже оголошували конкурси різних категорій, проте претенденти були відсутні. Тому було вирішено оголосити конкурс для всіх трьох категорій.

— Як ми знаємо, якщо на конкурси подавалися компанії з невідповідною територіальною категорією, то їх не допускали до конкурсу. Наприклад, якщо компанія перемогла на місцевому конкурсі та має лише одну ліцензію, то вона не може брати участь у конкурсі з загальнонаціональною категорією. Чи дійсно це так? І чи дійсно такі компанії не допускали до конкурсу?

— Так, дійсно, був випадок, коли на конкурс із загальнонаціональною категорією подав заявку суб’єкт місцевої категорії, але його не допустили до конкурсу.

— Тобто якщо у конкурсах установлені певні категорії, то чи будь-який мовник може взяти у ньому участь? Наприклад, нова компанія, яка не має жодної частоти, або місцева компанія з однією частотою можуть претендувати одразу на загальнонаціональну? І так само: чи може, наприклад, станція, яка має цілу мережу, брати участь у конкурсі з місцевою категорією?

— Якщо говорити про конкурси на радіомовлення, то нова та місцева компанії можуть брати участь у конкурсах місцевої та регіональної категорії. Новому або місцевому мовнику реально стати регіональним, адже лише дві частоти в різних областях — це вже регіональна категорія. Тому компанію допускаємо до конкурсу, а вже під час розгляду заяв на засіданні з’ясовуємо наміри компанії з розвитку мереж.

Стати загальнонаціональним радіомовником (мовлення у половині областей України) місцевому або новому мовнику на старті з огляду на обмеженість радіочастотного спектра досить непросто, адже компанії здебільшого цікавлять обласні центри та міста з населенням понад 50 тисяч людей, а таких частот не так багато. Тож компанія все ж має пройти поступовий розвиток — місцева, регіональна категорія, і якщо вдасться, то з часом можливо розширитися до загальнонаціональної.

Логічно, що компанії, які вже мають мережі, беруть участь у конкурсах регіональної або загальнонаціональної категорії (перспектива розвитку).

У випадку конкурсів на мовлення в мультиплексах ситуація інша. Конкурс оголошується на мовлення з загальнонаціональним покриттям, і новий суб’єкт у разі перемоги в конкурсі одразу має загальнонаціональну категорію.

— Якщо так, то чи були випадки, коли нову компанію, в якої немає жодної частоти, допускали до конкурсу, який має загальнонаціональну категорію?

— До конкурсу загальнонаціональної категорії — ні, до конкурсу загальнонаціональної або регіональної категорій — так.

— Про яку компанію йдеться та чому її допустили до конкурсу?

— До прикладу, ТОВ «Радіо “Класика і джаз”» («Радіо “Ностальжі”») чи ТОВ «Ми — Україна ФМ» («Ми — Україна») були допущені до конкурсу для розвитку загальнонаціональних і регіональних мереж. Ці компанії подали на цей конкурс по чотири заяви на частоти в різних областях, таким чином заявляючи про свій намір розвивати регіональну мережу мовлення.

— Чи звертає Нацрада увагу на те, що деякі компанії мають один логотип і позивні, однак при цьому подаються на конкурси від різних юридичних осіб? На останньому конкурсі так робило радіо «Чемпіон» (на загальнонаціонально-регіональний конкурс подавалася компанія ТОВ «Ми — Україна ФМ», а на регіонально-місцевий — ТОВ «ФМ Медіа захід»). Чи це має значення для регулятора?

— Національна рада звертає увагу на логотип і позивні в контексті частини другої статті 37 Закону України «Про медіа» (лінійні медіа, що поширюються на одній території в одній і тій самій формі (телемовлення або радіомовлення), не можуть мати однакові логотип або позивні).

Щодо використання однакових логотипів і позивних різними юридичними особами, то обмежень у Законі України «Про медіа» на це немає. Тут, напевно, більше питання наявності між компаніями ліцензійних договорів на використання логотипа й позивних.

— І також скажіть, як присвоюють статус (загальнонаціональний, регіональний, місцевий) компаніям, які мають кілька юридичних осіб з одним логотип чи позивними? Умовно кажучи, чи є регіональною компанія, яка має дві юридичні особи, кожна з яких має по одній частоті в різних областях? Наприклад, така ситуація у радіостанції «Ми — Україна». Юридична особа компанії ТОВ «Глас-медіа» має частоти у Києві та Запоріжжі, а ТОВ «Ми — Україна ФМ» у Тернополі.

— Територіальну категорію мовлення присвоюють юридичній особі з урахуванням наявних в неї частот та логотипу чи позивних. Якщо дві різні юридичні особи мають  по одній частоті в різних областях з однаковими позивними, то кожна юридична особа матиме місцеву категорію.

— ТОВ «ФМ Медіа груп» (позивні «Радіо “Чемпіон”») перемогло у Хмельницькому на конкурсі для розвитку загальнонаціональних і регіональних мереж. Однак ця компанія має лише одну частоту у Києві, тобто має місцеву категорію. Чому її допустили до конкурсу загальнонаціональної та регіональної категорії?

— ТОВ «ФМ Медіа груп» («Радіо “Чемпіон”») було допущено до конкурсу, оскільки претендувало на частоти у Львові та Хмельницькому. Маючи частоту в Києві, в разі отримання частоти за межами Київської області компанія набуває статусу регіонального мовника.