Провал контрнаступу: союзники радили одне, але Сирський переконав Зеленського вчинити інакше — The Times

Влітку 2023 року, коли українська армія розпочала довгоочікуваний «весняний контрнаступ», кодову назву для одного вирішального наступу було названо не на честь відомого українського діяча чи місця, а на честь британського політика.

Вісь «Воллеса» відсилала до Бена Уоллеса, на той момент міністра оборони Великобританії, який відіграв провідну роль у здобутті Україною необхідної зброї у перші дні війни.

Про це йдеться у статті The Times «Нерозказана історія вирішальної ролі британських воєначальників в Україні».

За інформацією видання, українці чітко дали зрозуміти, що весни 2023 року вони хочуть піти в наступ проти Росії, чого в громадськості з нетерпінням чекали як «весняний наступ».

Однак і американці, і британці сумнівалися, що Україна готова.

Майбутній контрнаступ мав стати переломним моментом у війні.

Всередині коаліції було відчуття оптимізму, що битва буде останньою для України і президент Путін буде змушений укласти мир.

Затримка як одна з причин невдачі контрнастпупу.

Британці переконували починати контрнаступ якомога раніше.

Але в українців виникла проблема.

За планом, все обладнання зі США, Великобританії та інших країн мало прибути до кінця березня.

Але кінець березня перетворився на кінець квітня, а потім на кінець травня.

«Україна продовжувала чекати, поки вони отримають весь комплект, ми продовжували казати, що вам потрібно просто піти, Росія не сильна.

Вам потрібно кинути їм виклик, у вас достатньо комплекту», — сказало джерело у військових колах Великобританії.

На той момент зброя, яку їм надали для контрнаступу, відповідала тому, що мала вся британська армія.

Час йшов, росіяни скористалися можливістю і окопалися.

Підготовка до контрнаступу.

Коли українці нарешті розпочали наступ на початку червня, виникла нова проблема.

Начальник Штабу оборони Великої Британії адмірал Ентоні Радакін та його американські колеги наполягали на стратегії «виснажити, розтягнути, вдарити» (starve, stretch and strike).

Під «виснаженням» малися на увазі удари по логістичним вузлам, щоб обмежити постачання російських військ.

Під «розтягуванням» — демонстраційні дії та відволікаючі маневри на різних напрямках.

Один із цих напрямків отримало кодове ім’я «Воллес».

«Постачання NLAW, танків і Storm Shadow відбулися так рано саме через Воллеса», — сказало одне з джерел.

Однак усередині британського Міноборони та МЗС почався опір.

Побоювалися, що передавання Україні дедалі важчого озброєння може призвести до ескалації конфлікту з Росією.

У той же час Кремль розмахував ядерною «дубинкою» і в березні оголосив про розміщення тактичної ядерної зброї в Білорусі — вперше з моменту розпаду СРСР ядерна зброя знаходиться за межами російських кордонів.

Для реалізації етапу «удар» у стратегії була потрібна концентрація сил і вогню на одній ділянці фронту, де Україна мала найкращий шанс на прорив.

До цього українців закликали британські та американські військові.

Зеленський і Сирський вчинили не так, як радили США та Британія.

Але президент Зеленський мав інші ідеї.

Генерал Олександр Сирський, тодішній командувач сухопутними військами України, переконав його натомість спробувати таку стратегію: одночасно завдати шкоди на півночі і атакувати щосили на південному сході.

Замість того, щоб зосередитись на південному прориві (щоб перерізати сухопутний коридор до Криму), українці розділили бойові сили.

Справжнього прориву так і не сталося.

Американці були нетерплячі.

Це розчарувало американців, як і той факт, що українські сили на землі рухалися повільніше, ніж того вимагали США.

«Американці були нетерплячі.

Вони підійшли до того етапу, коли проводили свої військові навчання, і настав час наступати», — сказав один із колишніх високопоставлених джерел у сфері оборони.

Українці сказали, що всі, включаючи американців і британців, недооцінили російські перешкоди попереду та факти сучасного поля бою.

Шлях був усіяний російськими мінами, і ті, хто намагався їх розмінувати, зіткнулися з додатковою загрозою вибуху безпілотника над їхніми головами.

Залужний пояснив британським військовим начальникам, що багато військовозобов’язаних — у віці за тридцять і сорок років, а не двадцяти.

Зрозуміло, що американці дивувалися, «що в біса відбувається» і закликали українців «йти набагато жорсткішими темпами».

Саме в цей момент відносини між українцями та американцями «впали на дно».

Радакін перервав давно заплановану відпустку і сказав Воллесу, з яким тісно працював: «Я мушу вирушити в Україну та звести обидві сторони за стіл.

Все стає надто конфліктним».

План полягав у тому, щоб Радакін провів переговори із Залужним, вислухав позицію українців та спробував донести її до американців з допомогою відеозв’язку з Києва.

З інформацією видання, Марк Міллі та генерал Крістофер Каволі, командувач армією США в Європі та Африці, були дуже розчаровані Залужним.

Залужний, у свою чергу, був розчарований тиском Америки.

З наближенням Різдва взимку 2023/2024, приблизно через шість місяців після літнього контрнаступу, українські війська мало просунулися перед обличчям закріпленого російського опору.

Війна гриміла далі і продовжується до сих пір.

Раніше у NYT розповіли про «авантюру» Сирського, яка зірвала початковий план контрнаступу у 2023 році.