«Український слід» у замаху на Трампа. Пропаганда знайшла новий привід для звинувачень

Новий-старий інформпривід

«Український слід виявлено в замаху на Дональда Трампа», «СБУ, польові командири, Офіс Зеленського. Яка участь Києва у замаху на Трампа?», «Корисний патріот: невдалий убивця Трампа співпрацював із Києвом» — ось такими свіжими заголовками російські медіа зреагували на допис сина президента США Дональда Трампа-молодшого, зроблений 8 квітня на платформі X, у якому він звинуватив Київ у приховуванні інформації про підготовку замаху на його батька. За його словами, Київ буцімто замовчував, що американець Раян Веслі Раут намагався придбати в Україні зброю незадовго до «спроби» вбити кандидата у президенти США Дональда Трампа.

Після спроби замаху на Дональда Трампа у вересні 2024 року його син, Дональд Трамп-молодший, уже звинувачував Україну у причетності до події, а російські медіа підхопили цей наратив, розкручуючи черговий «український слід».

Тоді, 15 вересня 2024 року у Флориді біля гольф-клубу, в якому в той час був Трамп, пролунали постріли. Чоловік спрямував дуло рушниці у бік гольф-клубу, коли Трамп був на полі, але не вистрелив. Секретна служба відкрила вогонь. Чоловік утік, але згодом його затримали. Журналісти Associated Press і фактчекери BBC Verify повідомили, що кандидат у президенти США був за кількасот метрів від місця, де стріляли.

8 квітня 2025 року видання Newsweek повідомило, що підозрюваний у замаху на Трампа Раян Веслі Раут спілкувався в месенджері з чоловіком, якого вважав українським торговцем зброєю. І планував купити у того ручний протитанковий гранатомет чи американський переносний зенітно-ракетний комплекс Stinger начебто для замаху на кандидата в президенти.

Спроба збройного нападу 15 вересня була не першим замахом на Трампа у виборчій кампанії 2024 року. Під час виступу Трампа 13 липня перед виборцями у Пенсильванії Томас Меттью Крукс відкрив вогонь із даху будівлі за периметром зони безпеки. Одна з куль влучила Трампу у вухо, його вивели зі сцени співробітники секретної служби США. Окрім кандидата постраждали троє людей, одного з них урятувати не вдалося. Стрільця на місці вбили сппівробітники Секретної служби. У нього знайшли напівавтоматичну гвинтівку AR-15.

Тоді у замаху також знайшли «український слід» — пропагандисти посилалися на так званого «депутата російської Ради федерації» від тимчасово окупованого Криму Андрія Цекова. Він закликав США розглянути версію «причетності до замаху українських спецслужб». Україна буцімто могла організувати замах, оскільки Трамп обіцяв зупинити війну.

Що таке «український слід»

Російські пропагандисти використовують поняття «український слід», щоб створити ілюзію причетності України до інцидентів, терактів чи політичних скандалів. Ця «присутність» спирається на псевдофакти, конспірологічні теорії, не підкріплені жодними раціональними аргументами. Бездоказові звинувачення України та держав Заходу стали ледь не обов’язковим атрибутом реакції російських пропагандистів на резонансні новини. Приміром, під часзамаху на словацького прем’єра Роберта Фіцо 15 травня 2024 року — лише за 55 секунд (!) після першої згадки про подію в російському інфопросторі у телеграмі з’явилося перше звинувачення України. А організаціютеракту в «Крокус Сіті Холл» 22 березня 2024 року українцям приписали за 26 хвилин після першого повідомлення про теракт.

«Український слід» — це інструмент пропаганди. Пропагандисти можуть і не заявляти про пряму «причетність» офіційних українських структур (Головного управління розвідки, спецпризначенців тощо), натомість намагаються «знайти» хоча б якусь прив’язку до України, що нібито неодмінно означає зрежисованість події та вину Києва.

Прикладів, коли російські пропагандисти, медіа чи посадові особи використовують «український слід», щоб пояснити практично будь-який інформпривід, не бракувало й у 2025 році. Наприклад, гендиректор «Известий» Володимир Тюлін звинуватив Україну у плюндруванні могили пропагандиста зі свого видання.

Речниця МЗС Росії Марія Захарова знаходила «український слід» у Сирії, під час краху режиму Башара Асада та напередодні його втечі до Росії. Навіть у таких інцидентах, як убивство в Москві кримінального авторитета з окупованої Донеччини Армена Саркісяна, російські медіа, крім версії «кримінальних розбірок», також вбачали «український слід». Росія неодноразово виправдовувала власні злочини, наприклад, збиття азербайджанського пасажирського літака російським ППО 25 грудня 2025 року, втручанням «українських спецслужб і дронів».

Динаміка використання словосполучень «український слід» та «українські спецслужби» з 1 січня до 10 квітня 2025 року у 1 989 повідомленнях російських пропагандистських телеграм-каналів. «Детектор медіа» на основі даних LetsData

«Я у тата “поганий поліцейський”»

У січні 2025 року проросійські телеграм-канали подавали Дональда Трампа-молодшого як більш «розкуту у висловлюваннях» версію Дональда Трампа-президента США. Зокрема, 20 січня, напередодні інавгурації, пропагандисти поширювали повідомлення, начебто Володимир Зеленський збирався «купити» участь у церемонії повернення Трампа у Білий дім. Одним із тих, на кого вони посилалися, поширюючи подібне повідомлення, був Дональд Трамп-син:

«Дональд Трамп-молодший грає “поганого поліцейського” і може говорити все, що не може “поки що” говорити Трамп-старший», — написали 20 січня у проросійському телеграм-каналі із 1,1 мільйона підписників.

За тиждень, 20 січня, там же написали, що «поганий поліцейський» Дональд Трамп-молодший озвучує «лінію команди Трампа» і таким чином «змушує Зеленського “схилитися” перед Дональдом, відмовившись від своїх колишніх “спонсорів”, які вимагають від Зе продовження гри за будь-яку ціну».

Однак ні твітам, ні діям самого Дональда Трампа-президента США у той час не бракувало багатослівності й епатажу, який використовувала російська пропаганда. Зокрема, ще перед інавгурацією Дональд Трамп-батько і представники його команди погрожували окупацією Панами, Мексики й Гренландії.

Дональд Трамп-молодший також вбачав «український слід» у поширенні пожеж у Лос-Анджелесі у січні 2025 року — за його версією, місцева пожежна служба пожертвувала Україні частину свого обладнання, тож, коли її спіткало стихійне лихо, була не в змозі його оперативно локалізувати. А у 2022 році називав президента України «невдячною королевою міжнародної допомоги», що збігається з російською тезою про те, що Україна нібито зловживає підтримкою західних партнерів.

Подібні тези, включно з нещодавнім дописом Трампа-сина у соцмережі Х (колишній твіттер) зі звинуваченнями на адресу Києва у приховуванні інформації про підготовку замаху на Трампа, використовуються російською пропагандою для розкручування фейків, поглиблення недовіри до України в США і розмивання міжнародної підтримки Києва. І це розуміють російські пропагандисти:

«Ця історія має стати ще однією точкою тиску на київський режим, щоб змусити їх піти на висунуті США та Росією умови щодо завершення бойових дій», — написали 9 квітня у пропагандистському телеграм-каналі із 70,5 тисячі підписників.

Один з аналізованих анонімних телеграм-каналів зманіпулював, переказуючи допис Дональда Трампа-молодшого та посилаючись на публікацію у британському медіа Daily Mail, ствердно написавши для своєї понад 400 тис. аудиторії, що саме «українські куратори допомагали спланувати замах на Трампа у вересні 2024 року». Проте у публікації британського видання йдеться, що підозрюваний у замаху Раян Веслі Раут вважав, що його анонімний онлайн-контакт був українцем і міг мати доступ до зброї. Але жодних доказів на користь цієї думки ані прокурори, ані видання не наводять.

Заочно засуджений зрадник екснардеп Олег Царьов у своєму телеграм-каналі з аудиторією майже 370 тис. підписників, коментуючи допис Трампа-молодшого, звинуватив США у «колообігу зброї в природі», зауваживши, що цей інцидент «не додасть любові до України з боку Трампа та його оточення» й попередив, що невдовзі дрони можуть бути використані для замовних політичних убивств:

«Спочатку США постачає свою зброю в Україну, а потім ця зброя, можливо, повертається назад у США, щоб бути використаною проти американців... Дронів і дроноводів у конфлікті на Україні вже приготували достатньо. Коли вбивці почнуть застосовувати дрони, то ні політики, ні бізнесмени, ні інші публічні діячі ніде не зможуть почуватися в безпеці».

У телеграм-каналах російських «воєнкорів»-пропагандистів домінувала думка, що українській владі було «вигідно» приховати підготовку замаху на Трампа, бо таким чином був шанс, що його не буде обрано президентом США. Зокрема, канал з аудиторією понад 1 мільйон 200 тисяч підписників так пояснив читачам твіт Дональда-сина:

«Київ, очевидно, сподівався, що Трампа грохнуть, ось і мовчав. Чого тут конспірологію розводити».

19 різних телеграм-каналів, як дозволив установити моніторинговий інструмент, наданий компанією LetsData, переказали допис заступника голови Ради безпеки Росії Дмитра Медведєва, який у своєму телеграм-каналі запропонував Трампу «покарати справжніх замовників замаху»:

«США витратили на допомогу Києву сотні мільярдів доларів. І що? Тепер американські дебіли купують у бандерівців зброю, щоб убити свого президента! Яка ганьба! Ау, милосердний Трамп, чи не час покарати справжніх замовників замаху, які нюхають кокс на Банковій?» — станом на 10 квітня цей допис переглянули понад 900 тисяч разів.

Таким чином, немає великої різниці, хто б звинуватив Україну у замаху на тодішнього кандидата в президенти США: Дональд Трамп-батько, Дональд Трамп-син чи будь-хто з медійних представників команди Трампа. У щоденній масі епатажних інформприводів, повідомлень і заяв нової адміністрації Білого Дому нові звинувачення України, переказані вустами російських посадовців, мають усі шанси розчинитись у наступних повідомленнях. Що справді мало б вплив і було б фактом — доведення вини України у замаху на Дональда Трампа у суді. Без цього слова Дональда Трампа-молодшого лише легітимізують російські дезінформаційні вкиди на Заході. Вони створюють медіафрейм, у якому Україна фігурує як джерело загроз, а не як жертва агресії, та ускладнюють побудову рівноправних відносин між Україною та США на засадах довіри.

Над текстом працювали: Андрій Пилипенко, Леся Бідочко, Костянтин Задирака, Олексій Півторак.

 колаж  Миколи Шиманського