Феномен Homay: хто такі башкири, як їх віками знищувала Росія і чому воюють за Путіна і в ЗСУ

Пісня з Росії Homay несподівано для багатьох українців очолила вітчизняний чарт топ 100 в Apple Music, обійшовши визнаних вітчизняних зірок "Бумбокс", Монатіка та Анну Трінчер. Це майже відразу спровокувало великий мережевий вибух по обидва боки російсько-українського фронту.

Причиною скандалу та цілком справедливого обурення став трек гурту Ay Yola з Башкортостану. Це номінальна республіка в складі номінально федеративної, а насправді унітарної Росії. Пісня виконується не російською, а башкирською мовою.

24 Канал розділяє гнів українців, але вказує на кілька неочевидних фактів, які можуть перетворити цей хіт на троянського коня вже в самій Росії.

Пісня розбрату: що за Ay Yola з Башкортостану

Власне, саму композицію не назвеш шедевром – музика там доволі простенька, є непоганий вокал і доволі вдале поєднання техно та етніки, але не більше. Якби цей трек послухав Кучма, він неодмінно б зазначив, що він навряд чи оригінальний (це ж було вже).

Якщо ж порівнювати, то інший російський технохіт – нині вже забута Piyala татарстанського гурту AIGEL – був на порядок якіснішим та професійніше зробленим. Утім, це справа смаку, якщо таку категорію взагалі можна застосовувати до музики з держави-агресорки.

А проте цей трек нікому невідомих ще кілька тижнів тому початківців з Уфи (це лише їхня друга пісня, а сам гурт було створено тільки у 2024-му) виявився великим хітом першої половини 2025 року, завірусився і став дуже популярним у тюркомовних країнах Центральної Азії, Азербайджану та Туреччини.

Пройшовши це коло, наступна хвиля популярності вже поширилась на Росію, Україну, Білорусь та інші країни.

Велику роль і популярність пісні Homay відіграли соцмережі, зокрема YouTube і ТікТок. Останній надав популярності композиції характер лавини, яка й накрила всіх і призвела до тектонічних змін у топ 100 Apple Music України. При цьому, зважаючи на цільову аудиторію ТікТок, більшість українських слухачів, схоже, могли й не знати, що динамічна пісня незнайомою їм мовою походить з країни, яка бомбить наші міста та вбиває наших людей.

Гурт Ay Yola / Фото росЗМІ

Але не можна виключати того, що діти та підлітки все ж усвідомлюють, що це з Росії, але все одно продовжують слухати російське (як було з іншим тікток-хітом 2025 року з Росії – Sigma boy).

Треба визнати, що це неприйнятно. Бо музика не може бути поза політикою, щоб там хто не говорив. Особливо в Росії – Ay Yola заробляє на прослуховуванні своїх пісень і частину отриманих коштів передає на потреби армії Росії, а брат вокаліста гурту Ріната Рамазанова нині воює проти українців в складі окупаційної армії, а також закликав донатити окупаційним військам.

Що таке "Великий Туран" і як він загрожує Росії

З іншого боку, не варто й перебільшувати ефект, бо тренди мінливі – й уже згадану Piyala всі вже забули, як і серіал "Слово пацана", в якому вона ефектно, але недоречно пролунала. До речі, той російський серіал здійняв в Україні справжню моральну паніку, порівнянну з тією, що нині переживає Європа через британський феномен Adolescence, і де це "Слово" зараз? Проїхали та забули.

• Але це не означає, що не потрібно діяти та відповідати. Ми (українці), до речі, робимо і те, й інше. Згадаймо хоча б "S.T.A.L.K.E.R. 2: Серце Чорнобиля", який змусив битися в безсилій злобі не одного російського пропагандиста.
• Або історію юного українського каратиста Євгена Мельника, який відмовився вшановувати росіян на міжнародному турнірі. Це все є, і це показник того, що рухаємося у вірному напрямку.

Безперечно, Росія обов'язково спробує використати несподівану популярність башкирського гурту як свою "м'яку силу" та для промо своїх агресивних дій. Але "м'яка сила" може бути непередбачуваною зброєю, яку неможливо контролювати. І пісня Homay може стати прикладом цього. Власне, вже стала.

Homay – це пісня російського гурту, але не російською мовою. Автори з Уфи – столиці Башкортостану. Вони співають про міфічного птаха з місцевого героїчного епосу "Урал батир". Це історія добре зрозуміла людям у Башкортостані, Татарстані, Казахстані, Узбекистані, Киргизстані та Азербайджані (бо це тюркомовні країни, які мають спільне минуле та подібні мову та культуру), але геть не зрозуміла росіянам. Ба більше, вона суперечить всьому російському наративу та московській політиці русифікації.

Нагадаємо, що Росія – номінально федеративна держава, де так звані "суб'єкти" цієї так званої "федерації" формально мають великі права та автономію, а насправді не мають нічого. Москва багато років (і століть) проводить політику русифікації та старанно викорінює все не російське, тобто автентичне.

Простий факт, який про це говорить, – сайт Башкирського державного університету ведеться 5 мовами. Але башкирська серед них відсутня.

Для цього систематично знищувалась місцева культура та самобутність, провідні ролі в управлінні та бізнесі віддавалися етнічним росіянам, а місцева мова, хоча й була визначена законами, як офіційна і рівноправна, старанно заганялася на маргінес, а її носії проголошувалися "неосвіченими селюками", яким годі змагатися з "великою російською культурою".

Знайома історія? Так, бо саме через це пройшли українці, а нині те саме відбувається з башкирами, татарами, калмиками, удмуртами, бурятами, якутами, дагестанцями та іншими представниками поневолених народів Євразії. Бо це ніякі не "республіки", а колонії дещо оновленої, але тієї самої Російської імперії – злої, підступної та безжальної. Останню тезу Росія доводить просто зараз в Україні, куди на війну загнали десятки тисяч представників так званих "малих народів" – фактично на забій та утилізацію.

Але ж це ніякі не "малі народи". Щоб там росіяни собі не думали. І такі пісні, як Homay, це доводять. Найімовірніше, автори цього не закладали, але в них вийшло об'єднати людей та зацікавити історією своєї батьківщини. Тієї самої історії, якої фактично немає в російських підручниках, бо калмиків, татар, башкирів та інших змушують вчити історію росіян. Російський державний історичний наратив побудований на привласненні історії середньовічної Київської держави, нині відомої за популярною, але неправильною назвою "Київська Русь".

Іншим аспектом російської історичної політики є протистояння Русі та "руських" з кочовиками. Згадайте безумне путінське: "И печенеги ее терзали, и половцы, – со всем справилась Россия", яке згодом стало мемом і сягнуло апогею маразму вінтерв'ю російського диктатора Такеру Карлсону.

Живими нащадками проклятих Путіним "печенігів і половців" є саме татари та башкири. Це вони згодом були етнічною більшістю в "Золотій Орді" (ще одна вигадана назва), а нині змушені вчити історію, в якій їхні великі предки – це зло і ганьба, а їхня велика культура – вторинна, а мова – не важлива.

Але це не так – і коментарі башкирів, татар, киргизів, казахів у соцмережах під піснею Homay це доводять. І від цього палає вже в росіян, бо, виявляється, що століття русифікації, репресій, депортацій і приниження не спрацювали й не викоренили національну ідентичність і гордість "малих народів", які насправді ніякі не "малі". Вони не хочуть бути "росіянами" і слухати Шамана, а ставлять на аватарки синьо-зелено-білий прапор Башкортостану, мріють про волю, єдиний і власний "Великий Туран".

Мапа "Великого Турану" разом із територіями Росії

Довідково! Великий Туран – це концепція культурної та геополітичної єдності тюркських народів, яку нині активно просуває президент Туреччини Реджеп Ердоган. При цьому Ердоган не є її винахідником, адже це сучасне переосмислення ідей пантюркізму, сформованих видатним просвітником Ісмаїлом Гаспринським, уродженцем Криму та представником народу киримли.

Потенційно вона несе загрозу ідентичній російській геополітичній концепції "русского міра", адже претендує на вплив і лідерство Туреччини над значною частиною Росії, заселеною представниками тюркських народів, зокрема башкирами, казанськими татарами, ногайцями та іншими.

Представник турецької націоналістичної партії Девлет Бахчелі передав Ердогану карту "тюркського світу", на якій було відзначено території Росії

Як російські Z-блогери реагують на популярність Ay Yola і вбачають загрозу в ідеї пантюркізму

Скриншоти з тіктока

Боротьба башкирів проти колонізаторів

В історії башкирів було чимало спроб вирватись з обіймів Росії, і в цьому в нащадків половців чимало спільного з українцями. Різниця полягає в тому, що Україні вдалося, а Башкортостану поки що ні.

Після розвалу Російської імперії в 1917 році було проголошено Башкирську національну автономію. Місцеві політики вирішили зробити ставку на більшовиків і швидко за це поплатилися, адже ті розгорнули репресії проти національного руху. Цим росіяни спровокували проти себе повстання башкирів. Воно було успішним – від комуністів тимчасово вдалося відбитися, і вже тоді пролунали заклики до єднання башкирів, татар і інших корінних народів. Тоді ж, до речі, були встановлені дипломатичні відносини з УНР.

Утримати владу так звана "Уфимська директорія" не зуміла, бо бачила більшу загрозу в "білих", ніж у "червоних", тому об’єдналася з більшовиками проти Колчака, отримавши обіцянку про створення "радянської автономії". Ленін свою обіцянку виконав і дозволив з'явитися Автономній Башкирський Радянській Республіці, але далі більшість учасників башкирських визвольних змагань (яким не пощастило втекти з "радянського раю", як Ахмету-Закі Валіді (Валідову), Галім'яну Тагану (Таганову) чи Абдулкадиру Інану) була репресована та знищена.

Архівне фото башкирських ЗМІ

28 березня 1919 року російські червоноармійці зарубали шашками видатного башкирського поета 24-річного Шайхзаду Бабича, якого за ступенем впливу та роллю можна порівняти навіть з українським Шевченком, але таким, якому не дали написати й малої частки того, що вдалося створити Кобзарю.

Він також був активним учасником башкирських національно-визвольних змагань. За що, власне, і був вбитий росіянами.

Шайхзада Бабич / Фото росЗМІ

"Остаточне розв'язання башкирського питання" відбулося вже в часи Сталіна. Башкири мали "свою" колективізацію, примусові депортації, "тройки", концтабори та навіть власних "буржуазних націоналістів".

За роки "червоного терору" були вбиті десятки тисяч башкирів (за приблизними підрахунками – близько 50 тисяч людей, це дуже багато для тоді 1,5-мільйонної "республіки"), розгромлено національні, культурні та релігійні осередки. Все це дає підстави стверджувати, що комуністи здійснювали геноцид башкирського народу.

У 1990 році башкири знову спробували звільнитися і долучилися до процесу, відомого як "парад суверенітетів". 11 жовтня було проголошено Декларацію про державний суверенітет і створення "Башкирської Радянської Соціалістичної Республіки – Башкортостан", показово – без додавання прикметника "автономна". Це означало бажання місцевих еліт отримати більше прав у новому союзному договорі та стати рівноправними частинами оновленого СРСР на рівні з умовними Грузією чи Білоруссю.

Цей рух підтримав тодішній комуністичний керівник РСФСР Борис Єльцин, який у такий спосіб намагався послабити свого суперника – очільника СРСР Міхаіла Горбачова.

Я так вважаю: автономні республіки, зокрема Татарія, Башкирія, мають стати суверенними та отримати статус союзних республік,
– Єльцин у травні 1990 році обіцяє великі зміни.

З цією метою Єльцин почав усіляко сприяти національним рухам "малих народів". Символом цієї політики стали знамениті слова: "Берите суверенитета столько, сколько сможете проглотить", виголошені в серпні 1990 року в Казані. Слова, які були сказані в Татарстані, згодом були повторені й в Уфі.

Ми не допустимо помилок союзного керівництва, яке три роки тому при пропозиції союзних республік дати їм самостійність відмовило їм і цим створило національну напругу. Ми говоримо народу Башкирії, Верховній Раді: візьміть ту частку влади, яку самі можете проковтнути. І ми погодимося з цією волею, Верховна Рада Росії не буде в жодному разі перешкоджати. Якщо ви вирішите: надра, багатство, земля – це власність Башкирії, отже, так воно і буде…
– Борис Єльцин 12 серпня 1990 року на мітингу в Уфі.

За кілька днів Єльцин повторив і розширив свої слова на мітингу в башкирському Стерлітамаці (великому промисловому хабі та центрі нафтогазової індустрії – 24 Канал):

Ми говоримо народам Башкирії, ми говоримо Верховній Раді (Башкортостану – 24 Канал), Уряду Башкирії: візьміть ту частку влади, яку самі зможете проковтнути... Якщо Ви вирішите: і надра, і багатства, земля Башкирії – це власність народів Башкирії, значить, так воно і буде... Нафта і газ Башкирії належать їй, і тільки вона має право розпоряджатися своїми багатствами. Досить, досить Вас грабувати! ...Якщо Башкирія заявить про свій суверенітет, ми будемо поважати цей суверенітет.

Зауважимо, цим словам всього 35 років, але нині навіть за думку про це російська влада може знищити.

• Розпад СРСР прискорив події – Єльцин став президентом незалежної Росії й, не маючи повноти влади, змушений був виконувати власні обіцянки. Між Москвою та Уфою 31 березня 1992 року було укладено Федеративний договір, який надавав Башкортостану реальну автономію.
• 25 квітня 1992 року у Башкортостані було проведено референдум щодо економічної самостійності республіки. У ньому взяли участь 70,5% населення і 75,5% віддали голос за те, що Республіка Башкортостан в інтересах її народу повинна мати економічну самостійність і договірні відносини з Росією. Тобто земля, надра і природні багатства мали б стати реальним надбанням народу Башкортостану, а володіння, користування і розпорядження цим надбанням мало б регулюватися законодавством Башкортостану, а не наказами з Москви.

У грудні 1993 року було прийнято Конституцію Башкортостану та затверджено пост президента. Ним став Муртаза Рахімов, який спробував діяти відповідно до волі башкирів.

У результаті виник дуже цікавий прецедент, який міг би кардинально змінити хід історії, бо Москва не мала б таких шалених прибутків на війну. Натомість Башкортостан від прибутків "Башнєфті" міг би інвестувати сам у себе, провести газ у села, відродити міста, нарешті позбутися вуличних туалетів, а не красти унітази в Україні.

Але, на жаль, час було втрачено – Єльцин розгромив суперників і узурпував владу вже наприкінці того самого 1993 року. Водночас закрилося вікно можливостей і для незалежності Башкортостану – місцеві еліти не наважились піти шляхом Ічкерії та збройної боротьби, а обрали тактику поступок Москві. Вони принесли їм особисте збагачення, але позбавили башкирів надій на незалежність.

Путін і Муртаза Рахімов / Фото росЗМІ

Одним із перших рішень Путіна на посту президента було максимальне послаблення "республіки", яку "влили" до складу Приволзького федерального округу, а у 2015 році взагалі заборонили президенту Башкортостану називати себе "президентом", бо президент в Росії має бути один. І це Путін. І саме він має розпоряджатися усіма багатствами Росії, а "малі народи" були зведені до ролі залежних тубільців, яких не гріх пустити на гарматне м’ясо та утилізувати десь в Україні, а на їхні землі завезти когось більш русифікованого. Нині корінний народ складає лише 23% населення так званої "республіки".

У червні 2009 року президент Рахімов нарешті зрозумів, до чого все йде, і подав голос на захист Башкортостану. Він дав різке і велике інтерв'ю газеті "Московський комсомолець", де заявив, що в Росії встановлюється диктатура, гірша, ніж у радянські часи.

Це інтерв’ю завершило політичну кар'єру Рахімова – через рік він піде на пенсію і Путін не стане його навіть карати, він отримає хлібне місце у "Башнєфті" і зможе офіційно заробляти багато грошей. Єдиною умовою безбідної старості стало мовчання.

Сировинний придаток і постачальник гарматного м'яса

Але не всім башкирам пощастило так, як Муртазі Рахімову.

Нині вони тисячами гинуть в Україні "во славу Путіна". Поіменні підрахунки некрологів проєкту Idel.Реалії свідчать, що станом на грудень 2024 року Башкортостан є в топ 5 рейтингу втрат серед всіх регіонів Росії та абсолютним лідером за кількістю загиблих на війні у Приволзькому федеральному окрузі. На другому місці йде сусідній Татарстан. І це лише відкриті (4048 загиблих), а значить – дуже неповні дані.

У реальності ж цифри можуть бути значно більшими і значно страшнішими. Для порівняння, за 10 років війни в Афганістані загинули лише 335 мешканців "республіки", за дві чеченські війни – лише 446. Нині ж цифри на порядок більші.

Республіка Башкортостан посідає 7-ме місце за чисельністю населення серед "суб’єктів" Росії й 10-те за обсягом ВВП. Вона має значні запаси золота, міді, нафти та інших ресурсів. При цьому казково багатий регіон перебуває лише на 20-му місці за якістю життя та в третьому десятку за рівнем добробуту сімей.

Росія перетворила Башкортостан на зону екологічного лиха. Ті самі унікальні краєвиди з кліпу Homay нині опинилися під загрозою, бо російські окупанти нещадно знищують місцеву природу. Найбільш відомим в останні часи випадком є захистити від руйнації гори Куштау та масові протести в місті Баймак 2020 року.

Екологічні протести дуже налякали владу й вони пішли на поступки, але згодом оголосили активістів екстремістами та розпочали проти них репресії. У 2023 році влада знову спробувала "взяти своє" – тоді на нові мітинги вийшли тисячі місцевих мешканців, у січні 2024 року було репресовано одного з лідерів протестів. На його захист у -20 вийшли тисячі мешканців.

Протести в Башкортостані у 2024 році / Фото AFP

Фактично Росія використовує Башкортостан як аграрно-сировинний придаток. Показово, що державні та приватні компанії, які викачують ресурси з Башкортостану, зареєстровані за межами "республіки", що дозволяє абсолютно "легально" вивозити багатство до Москви, лишаючи башкирам крихти.

Тож становище башкирів де-факто гірше за американських індіанців, про яких постійно згадують представники російської влади, коли хочуть дорікнути США в кращих традиціях "вотебаутизму". Але ж нині команчі, сіу та інші отримали право розпоряджатися природними багатствами своєї землі та отримують ренту від видобутої нафти, натомість башкирам доводиться "смоктати лапу".

Цікаво, що до "успішних компаній" практично не беруть місцевих мешканців, а надають перевагу вахтовикам-заробітчанам з інших регіонів Росії. Місцевих натомість активно заманюють у "добробати" та надсилають на утилізацію до України.

Башкири в лавах ЗСУ і проти Росії: чи є надія на порятунок

На щастя, далеко не всі башкири радо йдуть на забій. Є чимало й тих, хто розуміє імперську суть Росії, загарбницький характер "сво" і не бажає бути колонією Москви. Станом на жовтень 2023 року Республіка Башкортостан лідирує в Росії за кількістю кримінальних справ стосовно громадських та політичних активістів. Це свідчить як про силу репресивного апарату, так і про спротив йому серед башкирів.

Також є чимало етнічних башкирів, які воюють за Україну та власну свободу в лавах ЗСУ. З листопада 2022 року почала діяти рота "Башкорт".

Башкирські добровольці добре проявили себе в боях з окупантами та здобули повагу серед українців і представників інших націй, що нині воюють проти спільного ворога.

Як працює рота "Башкорт" і що відбувається, коли земляки зустрічаються по різні боки фронту: дивіться відео

Восени 2023 року підрозділи ЗСУ, в яких воюють етнічні башкири, об'єдналися у неформальне об'єднання під гучним іменем "Башкирська визвольна армія". Вона була створена за ініціативи башкирської політичної еміграції.

Можливо, саме вона стане основою для потужного визвольного антиколоніального руху "малих народів" Росії. Можливо, в бій башкири підуть під звуки тієї самої мелодії, через яку нині так сперечаються в Україні.

І тоді саме по собі згадається Стусове:

Та виростають з личаків,
із шаровар, з курної хати
раби зростають до синів
своєї України-матері.

Якщо українцям вдалося пройти цей шлях, то що заважає башкирам, татарам та іншим поневоленим народам. І, так, вони можуть розраховувати на допомогу України, бо ніхто краще за українців їх не розуміє.