Як готується угода РФ-США

Дмитрієв, Трамп і як готується угода РФ-США

Українським ФБ пішла цікава історія. Люди подивилися поти Дмитрієва (парламентер від Путіна) в мережі Х, де той хвалить Трампа. І прокльони в коментарях від представників низки африканських і азіатських країн. Природно, з висновком - Дмитрієв робить трохи не те, що обіцяв цим державам Путін. Читач, можливо, додумає, що ось воно "прозріння" глобального Півдня і у РФ будуть проблеми. Однак, на мій погляд, ситуація інша. І її треба розглядати як класичний приклад підготовки до виконання своїх завдань. Для розуміння пост спробую якраз оформити у вигляді завдання з підручника середньої школи.

Дано:

Путіну необхідно виходити з війни на своїх умовах

Кандидат (тоді ще кандидат у президенти) Трамп говорить про намір закінчити війну. Але не говорить про "перемогу України".

Путін розуміє, що буде торг. І знає специфіку Трампа - його любов до себе коханого (вже вибачте за тавтологію), прагнення укладати двосторонні угоди і неповагу до інституційного підходу в політиці. Він усе це демонстрував ще на першому своєму терміні.

Треба:

Рішення:

Вибирають Дмитрієва (точніше вибирають кілька людей, де Дмитрієв був одним із них). Його профіль - керівник фонду прямих інвестицій - якраз структури, яка відповідає за "угоди" в екноміці.

Дмитрієв у мережі Х починає схвально відгукуватися про рішення Трампа. І наривається на гнівні коментарі від (можливо - чому "можливо" - буде нижче) представників країн "глобального півдня".

І, паралельно, відвідує Вашингтон (для чого його тимчасово "прибирають" із санкційних списків), а далі зустрінеться з американськими візаві ще раз.

На цьому можна було б поставити крапку. І дійсно говорити про гнів партнерів РФ із числа країн "Глобального Півдня".

Але давайте замість емоцій увімкнемо мізки. Думати, кажуть, не боляче. І маємо.

Якщо тобі треба викликати симпатію в іншої сторони на складних переговорах, ти заздалегідь запускаєш низку тез, приємних іншій стороні. Причому думаєш що сказати і як донести.

Тепер на пальцях за механізмами.

1. Мережа Х - кому вона належить? І чи є ймовірність, що її переглядатимуть насамперед (ну не однокласників же там читають). Є ймовірність, що це перше враження збалансує можливий негатив, який потім підкинуть спецслужби у твоєму профайлі. Тим паче, що Трамп не надто їм довіряє.

2. ти знайшов що сказати, але треба показати ефект. Що ти готовий повторювати свої тези навіть на тлі обурення аудиторії і прокльонів на твою адресу. А так само звинувачень у "зраді" російської політики. І тут якби не було коментаторів, їх би варто було придумати. І тут я пропоную читачеві поставити запитання: яка держава першою поставила на службу "фабрики ботів" і "фабрики тролів"?

Зазначу так само, що тло "прокльонів" у коментарях вельми приємне Трампу і Маску - вони стикалися з тим самим.

Але (з точки зору російської політики), навіть тисячі прокльонів у коментарях жодним чином не впливають на позиціонування РФ на глобальному Півдні. Бо важливі рішення керівництва цих країн. А там працюють інші механізми.

Тому можна захоплюватися бурею в склянці під постами Дмитрієва.

А можна замислитися. І зрозуміти, що у цих постів є всього лише кілька адресатів. А коментатори потрібні для масовості, для просування твіта. Або, образно висловлюючись, як купа перегною, на якому автор намагається виростити квіточку для Трампа.

До чого я це пишу. Хороший кейс, який показує, що Україні теж варто подумати над більш довгою підготовкою комунікації з партнерами та опонентами. Кінний наскок не завжди допомагає. Та й США не все втрачено. Адже є інтереси збройових компаній. Є переплетення геополітичних інтересів у чорноморському регіоні, на якому Україна може грати. Є, зрештою, нові регіональні супердержави, з якими треба мати справу. А отже, час замислюватися над питаннями:

а) які напрямки нам важливі

б) хто там буде комунікатором

в) які тези вже сьогодні треба донести

г) які механізми (інстрменти) донесення обрати

Якось так.

Джерело