"Його вбила людська байдужість". Ким для Одеси був Дем'ян Ганул

14 березня 2025 року у центрі Одеси вбили відомого активіста. Це сталося посеред білого дня прямо між будівлями Служби безпеки України та поліції. У місті, мабуть, не було людини, яка не знала б Дем'яна Ганула.

Одні захоплювались його безкомпромісністю й здатністю тримати слово, інші відверто ненавиділи, звинувачуючи у радикалізмі. Він конфліктував із мером Одеси Трухановим, протистояв незаконним забудовам, підтримував деколонізацію та не боявся йти на пряму конфронтацію з ідейними ворогами. Російська пропаганда звинувачувала його у підпалі Будинку профспілок 2 травня 2014 року, а анонімні телеграм-канали називали рекетиром. Але ким насправді був Дем'ян Ганул для Одеси?

Liga.net побувала у місті й поспілкувалась із дружиною Дем'яна, його найближчими друзями, міськими журналістами, активістами й одеситами на вулицях.

Сонячний весняний день, одеський дендропарк Перемоги. Невисока тендітна жінка колихає у колясці маленьку дитину, що солодко спить. Цю жінку звати Жанна, вона — дружина Дем'яна Ганула. У колясці спить їхня донька Сара, їй лише чотири місяці. Щойно Жанна починає розповідати про останній день життя Дем'яна, Сара прокидається та починає плакати.

"Дем'ян того дня був у гарному настрої, — тихо каже Жанна, намагаючись заспокоїти дитину. — Ми поснідали, і я пішла займатись Сарою. Він із коридору вигукнув "Гарного дня!". Я відповіла: "І тобі!" Я тільки подумки додала: "Люблю тебе".

Далі все було як завжди. Дем'ян поїхав у справах, Жанна гралась із донькою. За кілька хвилин після того, як він пішов, Жанна отримала від нього повідомлення: "На вулиці тепло". Подивилась у вікно та стала збирати Сару на прогулянку. А ще за 20 хвилин прийшло повідомлення від подруги: "Скажи, що це неправда". Раптом Сара почала сильно плакати.

"Спочатку я одразу припустила найгірше, — каже Жанна Ганул. — А потім мені усі почали дзвонити… До кінця не хотіла в це вірити. Сподівалась, це просто інсценування, щоб піймати злочинця, який раніше чинив замах. Я все думала, як ображатимусь на нього за те, що він не попередив. Навіть коли приїхала на місце і побачила, як він там лежав, я не вірила. Потім його забрали в морг. Я сиділа у коридорі й мені все здавалось, він зараз вийде з-за тих дверей. Але він вже не вийшов".

"Точкою неповернення стала Революція Гідності"

Дем'ян Ганул народився у невеликому селі на Кіровоградщині, неподалік від міста Умань. Вже після знайомства з Жанною вони багато разів їздили в Умань та мріяли показати це місто Сарі, щойно вона підросте.

У 2010 році, коли Дем'яну було 17 років, під час стрільб з пневматичної зброї стався нещасний випадок: металева куля влучила хлопцю в око. Була важка операція, кулю дістали, око зберегли, але більше Дем'ян на нього не бачив. За рік непрацююче око почало зменшуватися, і зʼявилася загроза повністю втрати зір. Дем'ян вирішив встановити протез і, як він сам писав, цілком змирився із цим, хоч і мав невеликий комплекс щодо зовнішнього виду. Чоловік повністю адаптувався: керував автомобілем, навчився стріляти з лівого плеча. Проте ця подія сильно на нього вплинула.

У 2011 році Дем'ян приїхав в Одесу вступати в університет на історичний факультет. У гуртожитку познайомився з Ігорем Бєю — він навчався на іншому факультеті, але вони одразу стали найкращими друзями.

Ігор каже: вони могли провести разом з Дем'яном цілий день — пити каву, вирішувати справи, пройти містом 20 кілометрів, і вже коли розходились по домівках, хтось із них дзвонив другу й питав: "Ну шо ти?". І вони говорили ще цілий вечір.

"Так було майже кожного дня, — каже Ігор. — Навіть мої рідні дивувалися: "Ви ж тільки-но бачилися, навіщо знову дзвоните?" Але в нас була така дружба — ми не могли один одному набриднути".

Ігор каже: Дем'ян мав найкращі риси для дружби: він був вихованим, тактовним і таким, на якого завжди можна розраховувати. Але водночас він був ворогом для всіх, хто загрожував Україні.

Коли Дем'ян був студентом, почався Євромайдан. Ганул активно брав у ньому участь в Одесі та навіть став частиною "Правого сектору". Разом із Ігорем Бєю та Сергієм Стерненком вони заснували одеський осередок організації, і Дем'ян очолив її силовий блок. Йому тоді було 20.

Першими їхніми противниками були сепаратисти, які збиралися на Куликовому полі. Там відбувались бійки між прихильниками і противниками Євромайдану. Дії сепаратистів, а також бездіяльність правоохоронних органів тоді, каже Ігор, призвели до подій 2 травня 2014 року, коли внаслідок сутичок у центрі Одеси загинули побратими хлопців Ігор Іванов та Андрій Бірюков.

"Це була Революція Гідності, і завдяки всьому, що ми пройшли разом, між нами стався такий собі "метч", — каже Ігор Бєю. – Відтоді ми завжди трималися разом. Для нього, як і для мене, Революція Гідності стала точкою неповернення".

Майдан, деколонізація й боротьба проти незаконних забудов

До Євромайдану, вважає Ігор Бєю, Одеса була доволі байдужою політично та нейтральною. "Це навіть не проросійськість, це просто тотальна апатія. Люди люблять місто на словах, але коли його знищують — мовчать. Вони голосують за Труханова, не виходять на національно важливі заходи, не беруть участі в житті міста. Вони ніби малі діти, які не хочуть брати відповідальність за власну долю".

У 2014–2015 роках, згадує Ігор, навіть просто використання червоно-чорного прапора в Одесі чи спілкування українською могли стати приводом для образ або цькування. Дем’ян і його однодумці хотіли донести: у власній країні люди не повинні соромитися чи боятися своєї національної ідентичності. Тому хлопці слідкували за такими випадками та завжди брали у них участь на боці тих, кого цькують за українське.

У 2015-2019 роках Дем'ян та інші активісти щотижня приходили до Малиновського районного суду, де розглядали справи, пов’язані з подіями 2 травня 2014 року. Засідання нерідко завершувалися бійками з поліцією. Найгостріші моменти виникали, коли суд намагався відпустити підозрюваних з боку Антимайдану — під заставу або на поруки. Це викликало серйозне обурення серед громадськості й провокувало сутички під будівлею суду.

У 2017 році, розповідає Ігор, вони із Дем'яном захистили в Одесі зелений міський простір "Літній Театр" від забудови: одеські депутати збирались передати "Літній театр" у приватну власність, щоб побудувати там ТРЦ, а вже у 2017 році протести проти цього рішення переросли в сутички з поліцією. На Дем'яна відкрили кримінальну справу за організацію масових заворушень та арештували без права застави.

Пізніше на апеляцію приїжджав перший командир "Азову" Андрій Білецький, щоб взяти Дем’яна на поруки (він тоді був народним депутатом). Згодом кваліфікацію кримінальної справи спочатку змінили, а потім справу закрили.

"Дем'ян хотів, щоб люди знали: Одеса — це не лише туристичний центр, а й місто з унікальною історією, яку потрібно берегти", — каже Ігор Бєю.

Чутки про рекет, погрози і версії мотивів вбивства

Діяльність Дем'яна Ганула викликала неоднозначну реакцію в Одесі. Демонічний образ Ганула роздували російські джерела, боти та проросійські одесити, — так вважають близькі Дем'яна, інші одеські активісти і представники медіа. Одесою ширились чутки, нібито Ганул був гопником, рекетиром, убивцею й зрештою поплатився за свої "кримінальні дії". Дружина Дем’яна впевнена: його вбила Росія.

"Вбивство Дем’яна Ганула стало величезним потрясінням, — каже Катерина Мусієнко, засновниця громадської організації "Робимо вам нерви", знайома й однодумиця Дем'яна. — Я переконана — його "замовили". Дем’ян був одним із найактивніших борців за українську Одесу".

Катерина вважає: російська пропаганда і проросійські сили в Одесі зробили багато для створення образу "вишибали й рекетира". Спершу в російських, а потім і в одеських анонімних телеграм-каналах Одеси з'являлась інформація, що Дем’ян був рекетиром і кидав людей на гроші. Дівчина називає це старою тактикою ворога — зганьбити активіста, щоб дискредитувати його боротьбу.

"Я знаю, що Дем'ян був бізнесменом, — каже засновниця "Робимо вам нерви". Він не дуже афішував свою діяльність, у нього були точки з продажу шаурми. Він жив непогано, але ж це нормально, що тут такого? Може, це виклик для тих, хто звик бачити націоналістів-українців бідними? Дем'яна поважали, він був освіченим, і це дратувало багатьох".

Згідно з відкритими джерелами, Дем’ян був власником двох компаній і займався підприємницькою діяльністю: ФОП "ГАНУЛ ДЕМ’ЯН ВАДИМОВИЧ" — виробництво їжі та готових страв. ТОВ "ЯВІР ТРЕЙД" — оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, а також вирощування зернових (крім рису), бобових і насіння олійних культур.

За словами Жанни, дружини Дем'яна, він був лідером серед людей з націоналістичними поглядами і серед одеситів, що борються за зелену Одесу, без незаконних забудов і російсько-радянських маркерів. Однак були серед одеситів і ті, хто відверто ненавидів його за радикальні висловлювання та дії.

"Здебільшого його ворогами була "вата", проросійськи налаштовані люди і ті, хто сумував за радянським минулим, — каже Жанна. — Дем'ян також отримував погрози, наші контакти злили в мережу. Із погрозами мені писали сотні ботів".

Жанна додає, що крім активізму, Дем'ян рятував тварин, допомагав дитячим притулкам, встановлював меморіальну табличку на честь загиблого побратима. Він також доклав багато зусиль, щоб добитися демонтажу пам’ятника Катерині II в Одесі. За ініціативи Дем'яна в місті з'явилась вулиця на честь Ярослава Баєва, який загинув у Будинку профспілок.

У 2018 році головний редактор одеського медіа "Море людей" Сергій Чумаков запросив Дем'яна Ганула на ефір. Вже тоді ставлення до Дем’яна в Одесі було дуже різне. Усі знали, що він активно захищав українську мову, проте навколо нього було багато чуток.

"Проти Дем’яна активно працювали проросійські пабліки, такі як "Типичная Одесса", — каже Сергій. — У подкасті він казав мені, що не всі його дії були в межах закону, але вони відповідали викликам часу. Уже під час повномасштабного вторгнення найбільш резонансним був випадок, коли фітнес-тренер публічно зневажив військового, Дем’ян передав інформацію про нього до ТЦК. За це його критикували, але він залишався вірним своїм переконанням".

До 2025 року на Дем'яна вже було кілька замахів. У листопаді 2020 року автівку Дем’яна Ганула підпалили та побили битами. У 2021 році, після акції проти незаконної забудови, невідомі підпалили авто Дем'яна — таке відбувалось кілька разів.

У травні 2023 року він повідомив про замовний напад — його побили невідомі, які назвалися військовими. Ганул підозрював у причетності Олександра Подобєдова, якого також звинувачував у нападі активіст Стерненко у 2018 році.

У 2024 році Басманний районний суд Москви заочно арештував Дем'яна Ганула за кількома статтями кримінального кодексу РФ: за "осквернення пам’ятників" та участь у підпалі Будинку профспілок. Він отримував чимало погроз, російські анонімні канали злили в мережу особисту інформацію про Дем'яна та його рідних; на різних російських інформаційних ресурсах оголосили про нагороду за напад на нього від $5000 до $10000.

Не так давно Дем'ян Ганул мобілізувся до ЗСУ — приєднався до 801 загону Військово-Морських сил. За словами його близького друга Родіона Савенков, Дем'ян хотів долучитися до ЗСУ ще з початку повномасштабного вторгнення, але через травму юності йому відмовляли.

"Ми не маємо дозволити себе залякати"

Одеса — це місто, за яке триває боротьба. З одного боку — частина одеситів хоче, щоб тут не залишилося імперського чи радянського спадку. З іншого — проросійські сили, які прагнуть зберегти так званий "русский дух". Вони ведуть інформаційну війну, намагаються впливати на молодь, посилюють антиукраїнські наративи. Так вважає міська громадська діячка, засновниця громадської організації "Робимо вам нерви" Катерина Мусієнко.

Вона познайомилася з Дем'яном під час мовного скандалу у 2023 році, коли через зауваження щодо російської мови групу активістів вигнали із закладу. Дем’ян одразу відреагував, поширив ситуацію у своєму каналі в Telegram, приїхав до власника поспілкуватись та домігся вибачень.

"Після початку повномасштабної війни багато активних одеситів поїхали або пішли на фронт, — каже Катерина. — Це створило вакуум, яким скористалися проросійські сили — вони почали активніше вербувати молодь, збільшили свою присутність у соцмережах, використовуючи російську пропаганду. Дем'ян був тим, хто боровся з цим в Одесі. Ми завжди могли йому зателефонувати з проханням про допомогу й ніколи не отримували відмови".

Головна мета організації "Робимо вам нерви" — відновлення української самобутності в Одесі, — місті, яке довго перебувало під впливом русифікації, а нині проходить важливий етап українізації та популяризації української мови.

"Щоб пам’ять про Дем’яна жила, потрібно не просто ставити свічки, а діяти: організовувати марші, створювати мурали, поширювати інформацію. Одеса має знати його ім’я, а його справа повинна продовжувати жити", — вважає Катерина.

Тому вона організувала в Одесі марш пам'яті Дем'яна Ганула, який відбувся 20 березня. Захід розпочався біля пам’ятника Тарасові Шевченку. Близько сотні учасників несли червоно-чорні прапори, вигукували гасла та скандували заклик: "Стріляли не тільки в Дем’яна — стріляли в кожного з нас!".

Головний редактор одеського незалежного онлайн-медіа "Море людей" Сергій Чумаков дізнався про вбивство Ганула через робочий чат, через 15-20 хвилин після того, як в Дем'яна стріляли.

"У багатьох з’явилося відчуття небезпеки, що тепер будь-хто, хто займається громадською діяльністю, може стати наступною мішенню, — зауважив Сергій. — Ми не дамо себе залякати".

Сергій продовжує: "Дем’яна часто називають символом, проте він був не символом, а рушієм. Він діяв, не мовчав. Його вбивство показує, що громадська діяльність ніколи не була безпечною, тому що коли людина протестує — вона комусь заважає. Проте це не привід зупинятися. Це привід згуртуватися і досягти ще більших змін".

***

Ігор Бєю, кращий друг:

"Три тижні тому ми з ним бачились крайній раз… Останній раз. Я приїжджаю у відпустку раз на пів року і насолоджуюся тією Одесою, яку зробив Дем'ян Ганул та інші небайдужі люди. Ось у Одесі був марш його пам'яті. Там було багато юних хлопців, там були дівчата і дорослі жінки. Хлопців нашого віку там було дуже мало. Тому що всі вони зараз нищать росіян. Дем'яна вбила байдужість. Байдужість наших громадян, нашої влади. Дем'яна вбила Росія.

Дем'ян був і є моїм другом і моїм братом. Його забрали у нас, ми цього ніколи не пробачимо. У мене забрали частину мене — це як ампутована рука чи нога — її можна замінити на протез, але повноцінну ходу я вже ніколи собі не вибудую.

Якщо існує поняття справедливості, то такі люди не мають помирати. Він не боявся ні ворогів, ні смерті. Але він мав жити. І місто пам’ятатиме його — не як жертву, а як бійця, який до останнього стояв за свої переконання. Для Дем'яна Україна була тим, у що він вірив. І Одеса як частина нашої країни для нього була самим життям.

Якось під час відпустки ми піднімалися разом у ліфті, і я сказав: "Братан, скільки людей хотіли б мати друга, Дем’яна Ганула, а мені це просто пощастило, я для цього нічого не зробив". Я просто був тим, ким я є, а він був тим, ким він є. Дем'ян лише відмахнувся, каже "Та всьо, в'яжи!". Я пишаюся тим, що був його другом і братом".

***

14 березня 2025 року, у день вбивства Дем’яна Ганула, правоохоронці затримали підозрюваного — 46-річного Сергія Шалаєва. За даними Служби безпеки України, він військовий, який з 23 лютого 2025 року перебуває у розшуку як дезертир. Під час затримання у чоловіка вилучили зброю та гранату.

16 березня Київський районний суд Одеси обрав Шалаєву запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави. Йому пред'явили підозру за двома статтями Кримінального кодексу України: умисне вбивство, вчинене на замовлення, та незаконне поводження зі зброєю.

Під час судового засідання Шалаєв визнав свою вину у вбивстві Ганула. Слідство розглядає кілька версій мотивів злочину, зокрема можливе замовне вбивство та "російський слід".