Хто помиляється: Ірина Білик чи Оля Полякова? 10 запитань до мовознавиці

12 апрель, 07:00

«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії, які можна надсилати на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

Часто в соцмережах можна натрапити на суперечки, як же правильно казати: «українськомовний» чи «україномовний». Цікаво дізнатися, що про це думають мовознавці. Професорка Лариса Масенко висловлювала думку, що треба вживати прикметник «україномовний», адже він коротший, зручніший та милозвучніший. А професор Олександр Пономарів вважав, що щодо словʼянських мов потрібно вживати -ськ-: «українськомовний», «білоруськомовний», «російськомовний», «польськомовний», «чеськомовний», адже не кажемо «поломовний» і «чехомовний». Але -ськ- вживаємо не тільки щодо словʼянських мов: німецькомовний, іспанськомовний (на думку професора). Проте чому іспанськомовний – загадка. У 20-томному тлумачному словнику зафіксовано тільки «іспаномовний».

Є ще думка, що правильно «українськомовний», бо від «українська мова», а «україномовний» – це від «мова України». Такий аргумент не витримує жодної критики, бо «англомовний», «італомовний», «португаломовний», «арабомовний», «япономовний» – це від «мова Англії», «мова Італії» тощо?

Отже, щодо носіїв української мови можна вживати обидва слова: і «українськомовний», і «україномовний». Утім, на користь «україномовного» свідчить те, що в корпусі текстів (ГРАК) «українськомовний» трапляється 3,4 тисячі разів, а «україномовний» – понад 14 тисяч разів. Учетверо більше. Я вживаю «україномовний» і вам раджу.

• 1 •

Ніна, Харків: Співачка Оля Полякова переклала свою пісню «Королева ночі» і тепер співає «Ти тепер свободний, йди куди завгодно, прощай!». Поясніть, якщо є слово «свобода», то чи є слово «свободний» в українській мові й чи коректно воно вжито у цій пісні?

Прикметники «свободний» і «свобідний» зафіксовані у словнику Грінченка, де росіянізмів немає. Тобто слово «свободний» – це справді українське слово, яке витіснилося словом «вільний» і, на жаль, перестало належати до літературної норми. Але чи можна його вважати помилковим? Ні, бо це не росіянізм. Воно є також у пісні гурту «Гайдамаки»: «Немає хліба – співай! Немає хати – ходи, гуляй! Голий, голодний, але свободний! Душа по смерті попаде в рай». Може вживатися зі стилістичною метою.

• 2 •

Ганна, Житомир: Зараз на хвилі мого улюбленого радіо часто крутиться нова пісня Ірини Білик та співачки Есфір «Очі в очі». Там є такі слова: «Ми з тобою очі в очі, наче два проміння ночі…» Поясніть, невже це не помилка – «два проміння»? Мені здається, може бути «два промені», а от чи може бути «два проміння»?

Ні, не може. «Каміння», «коріння», «проміння» – це збірні іменники від «камінь», «корінь», «промінь». Тому правильно буде «два промені». Отже, в пісні Ірини Білик (авторка слів – поетеса Лариса Архипенко) помилка. На жаль, у сучасних піснях багато помилок. Наприклад, у пісні Злати Огнєвіч «Без тебе» є рядок «Я щодуху біжав, я до тебе біжав». Слова «біжати» немає в жодному словнику, це суржикізм. Цей прикрий факт раніше на «Главкомі» коментував поет-пісняр Костя Гнатенко.

Також є помилка і в популярній пісні Сергія Заболотного «Люблю тебе»: «Ця біль мине». «Біль» в українській мові – іменник чоловічого роду. «Цей біль мине» ніяк не порушило б віршового розміру, тому прикро, що ця помилка взагалі виникла. Раджу співакам і співачкам віддавати свої тексти на літературне редагування.

• 3 •

Дінара, Київ: Мого маленького сина звати Лев. Словник каже, що в родовому відмінку це ім’я звучить у двох варіантах: «Лева» і «Льва». Мені ж здається, що варіант «Льва» – це російською, тому помилка. І які пестливі форми цього імені ви знаєте?

Згідно з сучасною літературною нормою перевагу віддають формі «Лева», «Леву / Левові», а не «Льва», «Льву / Львові». Але це не означає, що «Льва» – помилка. Місто ж Львів, а не Левів. Просто цей варіант застарів. А розмовна форма імені – Левко. Пестливі форми: Левчик, Левусь, Левусик, Левонько, Левочко, Левцьо.

• 4 •

Ігор Шевченко, Київ: За старим правописом моє ім’я в родовому писалося «Ігоря». Чи правда, що тепер потрібно «Ігора»? І в паспорті в мого сина записано «Ігорович», а деякі філологи тепер стверджують, що правильна форма «Ігорьович». Чи правильно це? Бо за таке в час мого навчання у школі били по руках.

У чинному правописі це імʼя так і залишилося при відмінюванні «Ігоря» та «Ігорю», як «лікаря», «лікарю» (§67 «Поділ на групи»). Зміна зачепила імʼя по батькові, в якому тепер треба писати мʼякий знак: «Ігорьович», «Лазарьович» (як «Васильович»). А мотивом для правописної зміни «Ігорович – Ігорьович» стало те, що під час відмінювання цього імені твердий звук [р] перетворюється на мʼякий: «Ігоря», «Ігорю», що свідчить про історичну належність цієї лексеми до іменників мʼякої групи (як «царя», «лікаря»), тобто імʼя по батькові підігнали під непрямі відмінки, а не під називний. Хоча й у кличному відмінку (прямий) у старих словниках зафіксована мʼяка форма: «Ігорю», а не «Ігоре». У корпусі українських текстів та усному слововжитку «Ігоря», «Ігорю» теж трапляється значно частіше, ніж «Ігора», «Ігору», «Ігоре». Та й ніхто ж не обурюється, що правильно не «цара» / «лікара» й не «царе» / «лікаре», а «царя» / «лікаря» й «ца́рю» / «лікарю». А у школі мають бити по руках за «Ігоревич». На жаль, так досі багато хто пише, хоча суфікс -ев- у імені по батькові – це з російської мови.

• 5 •

Єва Шилін: Добрий день! Чи правильно казати «тримальна стіна» замість «несуча»? Несучий – це ж активний дієприкметник із -уч-. Чи справді потрібно його уникати?

Поняття «несуча стіна» вживається в будівельному держстандарті: ДСТУ Б В.2.6-207:2015. Але часто «несучий» замінюють чим завгодно: «несний», «тримальний», «опорний». Утім, «несучий» – це не активний дієприкметник, а звичайний прикметник, якого не треба уникати, адже в нашій мові купа таких: «блискучий», «пекучий», «пахучий», «балакучий», «гавкучий», «живучий» тощо. А от слова з -аюч-, -уюч- справді вживаються обмежено.

• 6 •

Артем, Київ: Як правильно перекладати з іноземних мов на українську абревіатури? Бо ми, наприклад, кажемо (NATO) НАТО, але (UN) ООН.

Є слова-винятки, які транслітеруємо, а не перекладаємо: НАТО, НАСА, ЮНЕСКО і ще деякі. Ба більше, слова НАТО і ЮНЕСКО ми уподібнили до невідмінюваних іменників середнього роду, як-от «казино», «лото», «радіо». Тобто хоч НАТО – це оборонний альянс (чоловічий рід, а англійською – жіночий: North Atlantic Treaty Organization), в українській мові – це воно: НАТО окреслило шлях реформ для України.

• 7 •

Світлана, Суми: Президент Віктор Ющенко свого часу постійно вживав замість слова «робить» варіант «робе». Такі форми дієслова я часто чую від різних людей. Чи допустимо це?

Форми дієслів третьої особи однини «ходе», «робе» і подібні – це діалектизми, притаманні всьому південно-східному наріччю. Так само часто в цьому наріччі можна натрапити на інфінітиви, що закінчуються на -ть: «співать», «блукать» (замість «співати», «блукати»), а також скорочені форми дієслів третьої особи однини теперішнього часу («співа», «блука») і минулого часу («сміявсь», «вертавсь»). Сюди можна зарахувати й скорочені форми дієслів першої особи множини теперішнього часу «робим», «хочем». Рядок із повстанської пісні: «Ми хочем волі, хочем кращой долі». До речі, «робим» і «хочем» у словнику зафіксовані як літературні варіанти, але форма «робе» притаманна народній мові, а не літературній.

• 8 •

Валентина, Черкаси: Поясніть різницю між словами «кава» і «кофе». Словник каже, що «кофе» – те саме, що «кава». Чому ж тоді у нас вживається лише «кава» і часто можна чути зауваження, що українською правильно саме «кава»?

У германських і романських мовах теж є це слово: coffee (англійська), koffie (нідерландська), Kaffee (німецька); caffe (італійська); café (французька, іспанська, португальська). Походить з латини: coffea (кавове дерево). Але українська мова запозичила його інакше, а саме з арабської мови (ķahva) за посередництва турецької і польської (від Kaffa – регіону Ефіопії, де вирощували каву). А «кофе» – це запозичення з голландської за посередництва російської. І хоча в нашій мові є ще «кофеїн», а не «кавоїн», слово «кофе» не є літературним.

• 9 •

Мирон Петренко, Одеса: Поясніть, будь ласка. Дуже добре пам’ятаю, як в університеті в 90-х навчали завершувати листи словами «З повагою, Мирон». Тобто після «з повагою» йшла кома. Тепер все частіше бачу варіант «З повагою – Мирон». Що змінилося?

«З повагою Мирон» – це неповне речення, в якому пропущено присудок («З повагою до вас ставиться / звертається Мирон»). В українській мові треба ставити тире: «З повагою – Мирон». А якщо пишемо «З повагою» та імʼя одне під одним у стовпчик або в одному рядку, але на віддалі, тоді взагалі нічого ставити не потрібно. На цьому наголошує професорка Катерина Городенська. А кома – вплив англійської мови (Best regards, Myron).