"Сльози текли рікою": відверта розмова з Діаною Луцишин про епічні моменти у роботі на радіо

У новій частині рубрики "Ви соромились – ми спитали" журналісти 24 Каналу поспілкувалися з ведучою радіо. Цього разу про факапи, жарти, натхнення, а також робочі будні розповіла незмінна ведуча вечірнього шоу "16+" на "Люкс ФМ" Діана Луцишин.

Як це – бути ведучою на радіо

Ми впевнені, що кожен ефір – це маленька пригода, і бувають моменти, коли все йде зовсім не за планом. Яка найкумедніша ситуація трапилась з тобою під час ефіру, коли все пішло не так?

Ой, та чого тільки не було: і ввімкнені мікрофони, і переплутані файли, і закашлялась, і чхнула. Але це насправді буденні речі на радіо. Колись Арсена Авакова назвала "аСРеном" в ефірі. Або ще було таке: записувала коментар міського голови Львова – якась дуже важлива подія сталась, ми ледве видзвонили... додзвонилися, поговорили! Але… я не натиснула rec, і в ефір не вийшло нічого.

А ще в ефірі на швидкість їли яйця (це був великодній період, не подумайте нічого поганого). Подавилась так, що пів ефіру не те що говорити – дихати не могла. Сльози текли рікою просто. Не робота – а суцільний стрес.

Ніщо не може працювати бездоганно. Навіть техніка. Розкажи, як ти реагуєш та "зберігаєш лице" під час конфузів у прямому ефірі?

Я працюю у вечірньому шоу. Це розважальний формат, тут легше. У нас жива розмова, жарти, сленг, бувають лажі. То так і говоримо: "Шановні слухачі, вибачайте, заговорилась" або "Кнопки переплутала". Переводиш усе в жарт – і працюєш далі. Інша справа, коли ти новинний диктор – там усе має бути чітко. Хоча насправді і там світ не впаде, якщо ти заговоришся.

Діана Луцишин у студії / Фото, надане 24 Каналу

Чи не кожен, навіть досвідчений артист, виходячи на сцену, може хвилюватися. Прямий ефір – це теж сцена, хоч і облаштована у комфортній та затишній студії. Чи хвилюєшся ти зараз перед прямими ефірами?

Уже ні. Впевненість в ефірі й у власному голосі приходить із досвідом. У радійній студії дуже комфортно, ми там у своїй "нірці". Ти говориш на багатотисячну аудиторію, але тебе ніхто не бачить. Ти впевнений у своїх словах, думках і знанні техніки. Під час ефіру ми самі керуємо студійним пультом, то це виходить ніби їзда на механіці: і кнопки контролювати треба, і голову, і рот – щоб дурниць не наговорити.

Чи можеш ти дати пораду нашим читачам, як заспокоїтися перед важливим виступом на публіці? Що особисто тобі допомагає?

Я просто відкриваю рот, а далі – як у тумані... Кажуть, побороти хвилювання допомагає, якщо уявити свою аудиторію голою. І тоді розумієш, що ці люди такі ж, як і ти. Єдине, чого точно не раджу, – це 50 грамів "для хоробрості". Це хоробрості не додасть, а язик може заплутати.

Як проживати емоції та залишатися на позитиві

Зараз події у нашій країні розвиваються блискавично швидко. І не завжди вдається контролювати емоції. Чи бувало у тебе таке, коли ти плакала в ефірі?

Звісно, ми живі люди. І, як на мене, це абсолютно нормально. Ти разом зі слухачем в ефірі переживаєш саме ту емоцію, яка з'явилась у моменті. На щастя, минули ті часи, коли ведучі на радіо чи ТБ (диктори, як колись казали) мали бути машинами. Тому емоції – це цілком ок. Головне – вчасно зупинитись. Це має бути емоція, а не ридання.

Ти – ведуча розважального шоу. Твій голос – те, що дає заряд енергії та позитиву твоїм слухачам. Чи не важко завжди бути такою "запальничкою"?

І так, і ні. Той факт, що ти можеш бути для когось промінчиком, когось розсмішити після важкого робочого дня – це супер мотивує і, по суті, доводить, що ти все робиш правильно. Але момент невдалого настрою чи вигорання у ведучих ніхто не скасовував. Часто ми – депресивні затягнуті "тошноти". Багато емоцій віддаєш і не завжди отримуєш їх назад. Але це твоя робота. Ти або це приймаєш, або йдеш геть.

Гра "Було/Не було" з ведучими шоу "16+": дивіться відео

Що любить і не любить ведуча на радіо

Є щось, що ти категорично не любиш робити у своїй роботі?

Не люблю рекламу, як і всі слухачі. Чим більше реклами – тим менше часу для розмов в ефірі. І ненавиджу просто, коли просять сказати тост: "Бо ти ж на радіо працюєш". За це могла б убити (сміється – 24 Канал).

Ясна річ, що тебе не одноразово просили передати привіт під час ефіру. А що найдивніше просили сказати або побажати?

Є в нас рубрика, коли слухачі пишуть про тягнучки на дорогах. І один чоловік писав з матюками, не стримувався. Я все розумію – сама за кермом можу "загнути", але він обурювався, що в ефірі ми неточно передали його повідомлення, і вимагав зачитати дослівно. Але було й приємне: жінка їхала в пологовий і просила сказати про це в ефірі, бо знала, що її рідні нас слухають – і дізнаються від нас, що "час прийшов".

А як ти розвантажуєшся після ефірів? Чи ти ладна говорити в режимі 24 на 7?

Лише працюючи на радіо, я зрозуміла, що я – інтроверт. Мені добре бути на самоті, в тиші й мовчати. Така розкіш трапляється нечасто, тому прогулянки з собакою – це мій головний антидепресант і заряд. Але в матеріалі можете написати, що це спорт, духовні практики й правильне харчування, звісно.

Діана зі своїм собакою / Фото з інстаграму dianalutsyshyn

Ми знаємо, що раніше ти була ведучою ранкового ефіру. Скільки літрів кави потрібно було в себе влити, щоб не заснути за пультом?

А хто сказав, що справа в каві? Нас часто питали: "А що ви курите?" – і в тому десь була логіка. Ранковий ефір – це дуже драйвова пригода, яка на все життя вчить "вмикатись" за будь-яких обставин: після вечірки, без сну, з похмілля, у хворобі чи перед поїздом. Це справжня школа життя – інакше не скажеш. Без любові до своєї справи довго там не протримаєшся.

Ведучій на радіо не потрібно годинами робити макіяж і обирати образ для виходу на роботу, чи не так? Скажи, це було однією з причин, чому ти пішла саме на радіо, а не, наприклад, на телебачення?

Це була основна й єдина причина. А насправді – соцмережі все змінили. Якщо колись ти дійсно сидів у своїй мушлі й тебе ніхто не бачив, то зараз соцмережі – це частина твоєї роботи. Тому як мінімум голову треба мити регулярно.

Цікаво! Раніше ми також говорилиз котячим мером Львова котом Левчиком. Як пухнастик живе у міськраді та бере участь у важливих заходах і зустрічах – читайте у нашому інтерв'ю.