Тепер ми знаємо, чому минулий сонячний цикл був таким слабким, а наступні будуть щоразу сильніші

Столітній цикл Гляйсберга

Крім загальновідомого 11-річного циклу, який має свій мінімум і максимум активності, Сонце демонструє ще кілька інших періодичних подій зі стабільними часовими рамками. Одна з таких подій називається циклом Гляйсберга. Він так само має мінімум і максимум, які проявляються різним ступенем впливу на зорю, повідомляє 24 Канал з посиланням на AGU.org.

Цикл Гляйсберга – це процес, який раз на 80-100 років пригнічує кількість сонячних плям, а саме вони відповідальні за поняття сонячної активності: що більше плям, то більша активність, більше спалахів і корональних викидів маси. Ймовірно, саме це явище було причиною надзвичайної слабкості попереднього 11-річного сонячного циклу, максимум якого припадав на 2012-2013 роки. У цей період спостерігалася відносно невелика кількість сонячних плям, і загальна активність Сонця була низькою, чого не скажеш про нинішній двадцять п'ятий цикл.

Дослідження, опубліковане в AGU.org, припускає, що черговий мінімум циклу Гляйсберга щойно минув і ми увійшли в фазу зростання, тобто прямуємо до максимуму. Якщо це так, то всі наступні максимуми в рамках 11-річних сонячних циклів будуть ставати дедалі інтенсивнішими протягом наступних 50 років.

Додаткові підтвердження цієї теорії можна знайти в аналізі довготривалих змін потоку протонів у внутрішньому радіаційному поясі Землі, які фіксуються супутниками NOAA POES:

• Дослідження показують, що протягом періоду з 1980 по 2021 рік спостерігалося зменшення пікових значень потоку F10.7 (індикатора сонячної активності), а середній потік протонів у внутрішній зоні магнітосфери Землі зростав. Це узгоджується з мінімумом циклу Гляйсберга та супутнім зменшенням сонячного екстремального ультрафіолетового випромінювання (EUV).
• З початком 25-го сонячного циклу спостерігається швидке зростання потоку F10.7, що призводить до збільшення втрат протонів через розширення атмосфери та, відповідно, до різкого зменшення потоку протонів у внутрішній зоні з 2022 по 2024 роки.

Таким чином довгострокова поведінка протонів у внутрішній зоні магнітосфери Землі вказує на те, що мінімум столітнього циклу Гляйсберга вже позаду. Ця антикореляція спостерігалася щонайменше протягом чотирьох сонячних циклів (44 роки) і вже досягла піку, віщуючи зміну на протилежне значення.

Це матиме значний вплив на космічну погоду, збільшуючи ризики для супутників, зв'язку та енергетичних систем на Землі. Важко уявити, яким буде наступний сонячний максимум, якщо цей викликав настільки потужні магнітні бурі, що вони поширювали полярні сяйва аж за екватор. Яскравим прикладом є супершторм у травні 2024 року.