SLAVIA – про вагітність, чоловіка мрії, весілля та свої бажання

Після перегляду кліпу «Дівка з перцем», як зізнавалася під відео сама SLAVIA, залишилося більше запитань, ніж відповідей. То ж ми запросили співачку на розмову.

В інтерв’ю Коротко про Ярослава Хома розповіла про зміни у своєму житті.

Мій коханий чоловік – людина, яку я собі намріювала

- Ярославо, ми з вами ледве знайшли час на розмову, ви вся у справах.

- Так само і моя гінеколог говорить (сміється). Каже, що я невловима, і свариться, що не приходжу вчасно. А в мене прем'єра «Дівки з перцем», не маю часу, щоб вкластися у всі терміни, бо аналізи треба здавати по протоколах.

- То таки це не просто образ в кліпі, а ви справді чекаєте малечу? Вітаю!

- Дякую! Звичайно, це правда. Моє життя нерозривно пов'язано з музикою, з моєю творчістю. Я завжди правдива, це можна побачити по моїх піснях, відео.

Ніколи не створюю собі неправдивих образів чи піар-акцій, нічого про себе не придумую. Мені це не потрібно. Завжди співаю про свої особисті історії. Вважаю, треба бути чесними зі своїм глядачами. Тому в мене все так, як є насправді.

Можливо, не всі додивляються кліп до кінця, ті останні три секунди, три кадри, де видно мій животик. Тому перепитують, вітати чи не вітати.

- Просто часто артисти спеціально роблять двозначні натяки, це такий собі піар-хід.

- Є таке. Недавно теж щось було, я навіть повірила. А виявилося, це неправда. Мені було прикро. Але це справа кожного.

- Хто ваша кохана людина?

- Мій коханий чоловік – людина, яку я собі намріювала. Продумувала всі риси, які хочу бачити у своєму чоловікові, наші відносини, його відношення до мене, як він має виглядати. Хотіла зустріти чоловіка з почуттям гумору, красивого, ласкавого, впевненого в собі. Я все це уявляла собі і молилася. Такого і зустріла. Вважаю, кожна жінка точно має знати, чого хоче, і тоді це обов'язково здійсниться.

- Як його звати? Чи він не публічна людина?

- Його звати Андрій. Він не публічна людина, він бізнесмен. Але завдяки мені, скажімо так, він на публіці (сміється). Ми завжди разом, і мені це дуже подобається. Він підтримує мене у моїй творчості, завжди мене надихає творити ще більше, йому подобаються мої пісні.

У моїй шухлядці лежать пісні, які я ще не випустила. Планувала випустити до повномасштабної війни, а зараз мені вже не хочеться, трішки інші настрої. А йому дуже подобаються ці пісні, каже, треба випускати. Він завжди зі мною на концертах. Це те, чого я хотіла. Я мріяла, щоб ми з чоловіком завжди були разом, щоб добре йому було зі мною, а мені - з ним.

- Прізвище не хочете називати?

- Розповім, коли буду виходити заміж. Я, до речі, ще думаю, яке прізвище брати. Головне – не залишитися на тому, що є. Я не міняла прізвище Михайла. Не було сенсу. Вирішила, коли буду одружуватися, тоді й поміняю. Навіщо ті зайві рухи. Мені прізвище Михайла і не заважало, і не допомагало, я ніде публічно його не використовую, щоб мені різало вухо.

Але зараз вже дуже проти того, щоб мене називали «колишня дружина Дзідзьо». Вважаю, що достатньо багато зробила, написала, заспівала, щоб мене називали просто Slavia.

Якщо раніше мене це не турбувало, не хвилювало, я відповідала на всі питання спокійно, думала, нехай пишуть, як хочуть, то тепер проти цих приставок. У мене вже нове життя з моїм чоловіком, скоро у нас народиться нове життя. Тому ці приставки вже не актуальні.

Зараз поганий період для одруження. Та ми й не поспішаємо

- А чому не одружуєтеся?

- Зараз ретроградна Венера. Просто я трішки поглядаю на зорі, і зараз поганий період для одруження. Та ми й не поспішаємо. Найважливіше - це дитинка. Ми обов'язково зробимо цю процедуру – не знаю, для кого, для держави чи для людей. Найголовніше - наші стосунки. Найголовніше, я розумію, що Андрій - моя рідна душа.

- Взагалі хочете весілля? Можливо, зробити це камерно, покликати друзів?

- Я хочу дуже тихо. Навіть не хочу друзям говорити. У мене вже це було, і мені це неважливо. Нам дуже добре вдвох. А гучні святкування я вже пройшла. До того ж я вісім років працювала на корпоративах, на весіллях, мені це не цікаво.

Мені цікаво удвох проводити час, нам добре, ми снідаємо, обідаємо, вечеряємо разом, спілкуємося, ходимо на каву, в ресторани, подорожуємо.

Звичайно, у нас є друзі, ми з ними зустрічаємося. У нас є батьки, ми їх поважаємо і ходимо в гості, вони мають своє місце в нашому житті. Але найголовніші люди в житті одне одного – це ми. Думаю, коли з'явиться наша дитинка, це не зміниться, і чоловік буде для мене найважливіший.

- Але класно, що ви ходите разом, не боїтеся десь засвітитися. Бо хтось приховує своїх обранців і завжди на всіх заходах сам. Можливо, я так припускаю, хотілося б бути скрізь удвох, але є позиція когось із партнерів – уникати публічності.

- Є такі крайнощі, я їх не розумію. Розумію, якщо він, скажімо, не хоче давати інтерв'ю. Бо десь на публіці нас щось запитують. Він не хоче, не готовий – і це його вибір.

Але якщо жінка хоче, щоб чоловік вийшов з нею на публіку, а він не хоче світитися, - це, як на мене, дивно. Треба знати, де ходити (сміється). Є такі заходи, де можна разом піти. Є такі заходи, де, звичайно, це буде недоцільно.

Головне – відчувати, що чоловік тебе підтримує. Має бути порозуміння і відчуття одне одного.

- Як ви познайомились? Одразу зрозуміли, що це ваш чоловік, чи якийсь час приглядалися?

- Мені потрібен довгий час, щоб вивчити людину, відчути, зрозуміти, наскільки це серйозні почуття. А тут сталося так, що я одразу відчула споріднену душу. Це важко передати словами. Відчуття, наче ми були разом в якомусь минулому житті і домовилися знайти одне одного в цьому.

Ми разом ходили в кіно-школу на курси, він сидів навпроти і просто пронизував мене своїм поглядом. Я, зазвичай, не люблю таких прямих поглядів. І сама не дивлюся прямо в очі. А тут такий контакт! Як я вже сказала, наче ми поринаємо в якесь своє минуле життя, якщо хтось в таке вірить.

Вперше в житті отак прямо в очі дивилася чоловіку. Одразу відчула, що це моя людина. Але не одразу близько підпустила до себе. Ми спілкувалися, як друзі, разом проводили час, я придивлялася до нього, перш ніж у нас почалися серйозні стосунки.

- Оскільки ви познайомилися в кіно-школі, то він не лише бізнесмен, а й творча людина?

- Так, по натурі він творча людина. В якийсь момент йому захотілося реалізувати свою дитячу мрію - стати актором. Він не пропускає жодної прем'єри фільму, особливо українського, які йдуть в кінотеатрах. Він справжній кіноман.

Він відрізнявся від всіх наших одногрупників, і я думала: що ця людина тут робить? Напевно, все складалося так, щоб ми з ним в цьому житті зустрілися. Це доля.

Попросила лікаря не казати, хто в мене буде

- Знаєте вже, кого чекаєте?

- Я попросила лікаря не казати, хто в мене буде. Це первісток, мені і синочок, і донечка потрібні. І я хотіла зберегти інтригу. Але тепер, ближче до пологів, все-таки задумуюсь, хто буде, бо треба купувати пелюшки, повзунки якогось кольору (сміється).

Думаю, це негарна ідея - не знати. Але, з іншого боку, лікарі часто помиляються. Буквально нещодавно у моїх знайомих була така історія: лікарі казали, що буде хлопчик, а народилася дівчинка. У мене є свої відчуття, хто в мене буде.

- Скоро народжувати?

- Мені не дуже хочеться про це говорити. І не тому, що боюся наврочити. Просто дитинка може народитися на різних термінах.

Можу сказати, що я планувала місяць народження дитинки – це той місяць, в який народився мій чоловік. І якщо дитинка народиться в дев'ять місяців, то у них будуть дні народження в один місяць.

- Як вагітність переживаєте, як здоров'я? Ваша попередня пісня «Білий танець» вийшла близько року тому, то ж тепер розумію, що ви до важливих справ готувалися.

- Так, до важливих справ готувалася. Плюс в мене було два ремонти паралельно. Один ще триває.

Це був дуже важкий етап. Хто робив ремонт, той мене зрозуміє. Зараз дуже важко знайти гарних спеціалістів. Наприклад, ми купили шпалери, привезли майстрині, дали завдання. Поїхали на тиждень на концерти, приїжджаємо – а шпалери так жахливо поклеєні, що довелося їх зривати. Це все час, нерви.

Тому цей рік займалася цими питаннями. Але все-таки написала пісню «Дівка з перцем». Ми знімали кліп два місяці тому, там ще не такий животик, як зараз, ми трішки виросли (посміхається). Тягнула до останнього, не хотіла розкривати свій стан, тому вийшла така перерва між «Білим танцем» і «Дівкою з перцем».

А часу для себе насправді й не було. У мене було дуже багато благодійних заходів, дуже багато поїздок в шпиталі, в реабілітаційні центри по Україні.

Перший місяць вагітності дуже класно, енергійно себе почувала. Далі вже появилися всі симптоми, як у всіх вагітних. І я дуже тішилась, бо, як жартують акушери, якщо вагітній жінці добре, її не мучить токсикоз, значить, це погано (сміється).

- Ви класно виглядаєте. Як тримаєте себе у формі?

- Я активна. Ми знімали кліп в Іспанії, а потім вирішили відвідати Тенерифе і затримались там на місяць. Це моя перша поїздка від початку повномасштабного вторгнення за кордон і так надовго. Ми дуже багато ходили, щодня по 7-10 кілометрів, адже хотіли все побачити. От і секрет моєї форми.

Я взагалі не дозволяю собі лежати вдома. Люблю не лише відпочивати, а й працювати.

До речі, саме Іспанія надихнула мене готувати. Там просто неможливо було не готувати. Спочатку ходили в ресторанчики, цікаво було дослідити місцеву кухню. А потім спробувала приготувати рибу, і це було смачніше, ніж в ресторанах. Раніше готувала більше під настрій, а там все сприяло тому, щоб куховарити.

Думала, вдома так не вийде, бо й продукти різняться. Коли у нас пишуть «іспанський апельсин», то він геть не такий, як ми їли там. Але готую. І так само смачно виходить. Тому дякую Іспанії за досвід і натхнення.

- Як далі – хочете побути в материнстві, насолодитися цим періодом?

- Думаю, в житті має бути гармонія, має бути і робота, і дім, і побут. Можливо, це я зараз так кажу. Бо чую історії мамочок, як важко в перший рік.

Мені б не хотілося сидіти вдома, хотілося б з дитинкою подорожувати, їздити на концерти. Мені б хотілося все поєднувати. Моя мама вже пропонує допомогу. Хоча чоловік каже, що самі впораємося. Але я собі уявляю одне, а як воно буде – побачимо.

- Які нині ваші найбільші мрії?

- Не хочу розкидатися великими фразами, але, звичайно, хочеться, щоб закінчилася війна. Хочеться побачити світло. Хочеться, щоб наші люди знову почали посміхатися, жити життя. Хочеться доброї долі для кожної людини в нашій країні.

Чесно скажу, так не хочу розставатись з животиком! Раніше дивилася на вагітних і думала: «Як можна з цим животиком ходити, це ж, напевно, важко, і як його потім позбутися». А тепер розумію – це найкраща фігура для жінки. І так мені хочеться затримати ці моменти, я так звикла, я собі подобаюся. Хочеться легко народити, отримувати радість від материнства. Такі в мене мрії і бажання. Звичайно, хочеться продовжувати займатися улюбленою справою. Це моє життя, я нічого іншого не вмію.

Хочеться не тільки пахати, займатися побутом, доглядати за будинком, бо я все роблю сама. Якось мене запитали, чи є в мене помічниця. Ніколи не було. Нині, щоправда, думаю, коли доробимо ремонт, все-таки замовлю клінінгову компанію. Бо я відмивала хату від ремонту, знаю, що це таке. Та й важкувато вже зараз.

Хочеться бачити життя, дарувати любов одне одному. Це дуже важливо. І ми вміємо це робити. Вміємо і попрацювати, і відпочити.