Бразилія зможе замінити США на китайському ринку сої, але не повністю

Китаю для відмови від імпорту американської сої необхідно буде диверсифікувати ланцюги постачання та інвестувати у внутрішнє виробництво.

Про це повідомляють аналітики ASAP Agri, коментуючи запровадження Китаєм мит на агропродукцію зі США.

Як зазначається, Китай протягом останніх чотирьох сезонів (2020/21–2023/24 МР) щорічно імпортував від 91 до 101 млн т сої. Упродовж цього періоду Бразилія залишалася основним постачальником, забезпечуючи понад 60% імпорту Китаю щороку. У 2023/24 МР експорт бразильської сої до Китаю сягнув рекордних 75,8 млн т.

«США залишаються другим за величиною постачальником сої до Китаю, хоча їхні обсяги поступово знижуються — з 38,1 млн т у 2020/21 МР до 19,3 млн т у 2023/24 МР. У 2024/25 МР станом на жовтень – лютий загальний імпорт сої до Китаю становив 48,2 млн т, з яких на американське походження припадає 18,4 млн т», — констатують фахівці, зазначаючи, що Аргентина постачає близько 3 млн т сої на рік, а інші постачальники (Уругвай, Канада та інші) додають ще близько 3 млн т.

Таким чином, Китаю тепер доведеться компенсувати близько 29 млн т сої, які надходять у середньому щороку зі США.

«Останніми сезонами частка Бразилії в імпорті сої до Китаю коливалася від 60% до майже 80%. Якщо країна й надалі збиратиме врожаї понад 150 млн т, її частка потенційно може зрости до 85%. Водночас можливості для подальшого збільшення постачань виглядають обмеженими.

Теоретично, за ідеальних умов — рекордного врожаю та повного спрямування експортних обсягів до Китаю — Бразилія могла б самостійно забезпечити потреби Китаю у сої. Але на практиці ймовірність такого сценарію дуже низька через глобальні зобов’язання Бразилії», — пояснюють аналітики.

Реалістичніше, на їхню думку, виглядає варіант, коли Бразилія постачатиме до Китаю 80–85 млн т сої — рівень, що відповідає нещодавній торговельній практиці та залишається досяжним за умови сприятливих урожаїв.

«До того ж поточного сезону Бразилія справді може закрити основні потреби Китаю, зважаючи на те, що той уже імпортував 18,4 млн т американської сої між вереснем і лютим — ще до загострення торговельної війни», — додають в ASAP Agri.

Як зауважують фахівці в сумі, Бразилія та Аргентина разом можуть постачати до 85–90 млн т, що покриє до 90% прогнозованих потреб Китаю в імпорті сої. Це залишить Китаю необхідність знайти додаткові 10 млн т від альтернативних постачальників, щоб повністю забезпечити свої потреби. У найкращому випадку Китай може отримати до 5 млн т сої від постачальників, окрім Бразилії та Аргентини. Це все одно залишиться дефіцит не менше 5 млн т, який або буде заповнений американською соєю, або вимагатиме скорочення споживання сої в Китаї — і, відповідно, імпорту.

«З початку торгової війни у 2018/19 роках Китай активізував зусилля з нарощування внутрішнього виробництва сої та зменшення залежності від імпорту. Виробництво збільшилося з 16 млн т до прогнозованих 20,7 млн т у 2024/25 — зростання на 30%. Проте споживання зросло ще швидше — з 102,6 млн т до 128,9 млн т, що утримує Китай суттєво залежним від імпорту.

Щоб скоротити дефіцит, Китай заохочує використання генетично модифікованої сої, ставлячи за мету знизити використання соєвого шроту в кормах до 13% і підтримуючи альтернативні білки, такі як мікробіологічні корми та харчові відходи», — підсумували в ASAP Agri.