Фристайліст Дмитро Котовський: Більше хвилююсь у кваліфікації, аніж у фіналі

В останні дні березня у Швейцарії проходив чемпіонат світу з фристайлу, де один із найяскравіших виступів на турнірі показав 23-річний уродженець Рівного Дмитро Котовський. Українець взяв срібло у змішаних командних змаганнях, виконавши неймовірно складний стрибок – «ураган» (поєднання потрійного сальто та п'яти гвинтів).

Кореспондент Коротко про поспілкувався з Дмитром Котовським і дізнався детальніше про те, як склався для спортсмена чемпіонат світу і які завдання він ставить перед собою надалі.

Перемогти завадила помилка у приземленні

- Дмитре, на чемпіонаті світу вам вдалось успішно виконати неймовірно складний стрибок – «ураган». Це було спланованим рішенням стрибати саме його?

- Ми завчасно думали, що будемо виконувати саме його. Але так як на командних змаганнях важливу роль відіграє стабільність стрибків, то коли всі спортсмени виконують свої стрибки добре, складність можна не підвищувати. Але в той момент нам потрібно було мати якнайбільшу суму балів, тому ми з тренером вирішили виконувати «ураган».

- Хвилювались перед стрибком? Що допомогло сконцентруватись?

- Взагалі у мене більше хвилювань саме на кваліфікаційних стрибках. А потім вже, як на Кубках світу, півфінальний стрибок чи як тут, фінальний, у мене вже було менше мандражу. Адреналін, який є під час змагань, не сказати, що сильно грає, але перебиває хвилювання. Тому на старті хвилювання присутнє, але коли я вже рушаю і поїхав, то його вже не відчувається.

- В одиночних стрибках, в кваліфікації «ураган» вам вже не підкорився. Що пішло не так?

- В одиночному стрибку підвело приземлення. У нас стрибок поділяється на три частини – вихід з трампліну, елемент і приземлення. Елемент було виконано добре, а от приземлення не вдалось. Тож будемо відточувати далі саме приземлення. Але зробити це в міжсезоння важко, бо чітко його відточити можна лише взимку.

- Ваш тренер Енвер Аблаєв казав, що більшого очікував від вас в одиночних змаганнях. А якого результату очікували ви самі?

- Звісно, я також очікував більшого результату. Я розумів, що складність стрибка дозволяє мені виграти змагання. Але саме приземлення після стрибків не завжди вистачає. Тому їх треба покращити. І ми працюватимемо над цим.

Більшість тренувань проходить за кордоном

- Як оцінюєте цей сезон для себе? Що виходить, а з чим є труднощі?

- В цілому, аналізуючи цей і попередній сезон, я помітив, що впевненість в стрибках стала більшою. Я краще почав аналізувати свої помилки і виправляти їх. І я відчув те, як мені краще морально підходити до серйозних стартів рівня чемпіонату світу і в майбутньому - Олімпійських ігор. Раніше я хвилювався сильніше. З досвідом виступів на змаганнях краще розумію, як налаштовувати себе психологічно.

- Де зараз проходите підготовку перед великими стартами?

- В Україні ми можемо тренуватися тільки в залі – це фізична підготовка і батут. Тренувань з трампліну у нас немає. Бо його можуть побудувати лише взимку. А взимку ми весь час знаходимось на змаганнях і рідко приїжджаємо. Більшість тренувань проходить за кордоном.

Влітку мова йде про Швейцарію, Штати, Австралію. А взимку вже традиційно Фінляндія. Там же і Кубки світу, і Європи проводяться. А вже потім в зимовий сезон ми не можемо тренуватись як слід, бо йдуть постійні переїзди з локації на локацію і змагання.

- В Україні під час війни небагато видів спорту, які демонструють прогрес. Але фристайл, попри на війну, розвивається. Як війна впливає на ваш вид спорту?

- Звісно, війна негативно впливає на кожного члена нашої команди. Та це не йде ні в яке порівняння з тим, що відчувають наші воїни на передовій. В той же час ти можеш тренуватись і перемагати, показуючи світу, що Україна – це сильна нація.

Лижі на змаганнях поки що не ламав

- Скільки коштує ваше екіпірування? Шолом, лижі, чоботи, костюм?

- Ну, все залежить від марки та самого захисту. Якщо говорити про шоломи, то я стрибаю в такому, який коштує десь 100 доларів. Є дешевші, за 50. Але захист там гірший. В них ми стрибаємо на воду, а не на сніг. Бо ризики там нижчі. Чоботи десь 250 євро. Щодо лиж - не знаю, бо нам їх замовляє Міністерство спорту. Також не знаю про костюми, там постійно все змінюється.

- Якого виробника лиж обираєте і чому?

- Вибір у нас завжди є, але ми стрибаємо в лижах нашого виробника – Fischer.

- Що у фристайлі залежить від якості лиж?

- Звичайні лижі для катання не підійдуть. Важлива вага. Чим легші лижі, тим краще, але потрібні не занадто легкі. Чим легші лижі, тим простіше в них стрибати. Важлива і довжина, вона впливає на приземлення.

- Часто ламаються лижі під час тренувань?

- За попередні сезони я не зламав жодної пари лиж, і сподіваюсь - так і буде далі. Але на літо все ж таки йде більше лиж, бо через штучне покриття знос відбувається набагато швидше.

Люблю грати в шахи – вони розслабляють

- У вас в інстаграмі доволі багато фото з поїздок по різних країнах. Але де вам сподобалось найбільше?

- Якщо чесно, одну країну чи місто виділити не можу. Мені подобається подорожувати і бувати в різних містах. Мені усюди подобається - люди, культура, природа. Тому в цьому є свій кайф.

- Як любите проводити вільний від спорту час?

- Вільного часу не прям-таки багато. Вдома буваю лише навесні у міжсезоння. Іноді буває таке, що можу взагалі провести день, нічого не робивши. А іноді добре прогулятись на свіжому повітрі, десь на природі, на зборах у вихідний день. А деколи і з друзями у комп’ютерну гру пограти. Ще люблю грати в шахи – вони розслабляють.

- А які комп’ютерні ігри подобаються?

- Улюбленою грою раніше був Counter-Strike, а зараз, так як немає можливості возити з собою комп’ютер, є ще  PlayStation, але до нього треба мати монітор. І от якщо він є, то це Call of Duty Warzone.

- Що є для вас ідеальним відпочинком?

- Думаю, що ідеальним для мене відпочинком був би похід у гори. Не дуже далеко і з ночівлею. І щоб зробити на вогнищі страву якусь. Морально і фізично відпочити від спорту. Я думаю, це було б те, що треба.

- Маєте домашніх улюбленців?

- У мене є домашня тваринка – це собака. Кілька років тому моя сестра завела йоркширського тер’єра, звати її Бетті. Вона невеличкого розміру, нормальна для квартири. І Бетті завжди біжить до мене, хоча я не розумію, як вона мене пам’ятає, бо мене майже ніколи не буває вдома, і деколи класно прокидатися зранку і класно, коли вона поруч лежить.

А якби обирав для себе, то подобається порода акіта-іну.