Хакнути брандмауер без SMS та реєстрації

Примітка редакції. ХДС та СДПН таки домовились про коаліцію, тож читайте цей текст із прицілом на наступні вибори. Оскільки «брандмауер» не було зламано, причин для падіння популярності «Альтернативи для Німеччини» поки що немає. На жаль, поки текст дочекався своєї черги, політика спрацювала швидше.

Німеччина давно виглядає як країна, яку розібрали на запчастини. Дві програні світові війни з резюме просто так не викреслиш. Але ж не тільки в цьому справа. Є щось глибше, що тримає її в якомусь дивному стані, ніби машина на холостому ходу: двигун гуде, а нікуди не їде.

Після 1945-го судити легко. Німеччина була не суб’єктом, а чиїмось подвір’ям, чітко поділеним на зони, а хазяйнували там чужі дядьки. Проте чому навіть після об’єднання в 1990-му вона так і не позбулася цього відчуття? Франція чи США після ХХ століття тримають марку, а Німеччина ніби вимкнула собі драйвер будь-якої величі.

І це вже не просто історична депресія, це проблема, яку їй доведеться розв’язувати. Бо виборці своїми голосами не те що натякають, вони буквально кричать: «Досить!». Тут усе крутиться навколо «брандмауера». Такого собі невидимого паркану, який німецька еліта сама собі вибудувала після війни, відрізавши будь-яких послідовників Гітлера від великої політики.

Насправді це таке зручне визначення, яке при бажанні можна натягнути на будь-яких консерваторів. Ультраправим заборонено вхід у пристойні політичні союзи. Ідея проста, всі кажуть: «Ніколи знову», — і не кличуть заборонену касту в коаліції чи спільні ініціативи. Дуже довго такий політичний кенсел працював і не шкодив. Однак усе рано чи пізно зношується.

Консенсус із самообмеженням у ДНК повоєнних бонз уже не працює. Спочатку він, звісно, маргіналізував правих, зате згодом обернувся проти системи. «Альтернатива для Німеччини» (AfD) набирає обертів не завдяки російським коштам, це Росія робить ставку на маргіналів із тенденцією до зростання. Задумайтесь, звідки ж узятись таким високим рейтингам. Тільки не треба німців ображати, прошу вас.

Коли тебе за замовчуванням не беруть у коаліції, це автоматичне призначення на посаду вічного критика, в якого завжди чисті руки. Влада помиляється, ти поливаєш її у медіа та додаєш, що сам до цього жодного стосунку не маєш. Ти ж не з тієї касти, хлопче. Із тобою не те що такі питання не обговорюють, до тебе навіть не дзвонять.

Ще статус вічної опозиції дає змогу вмикати радикальну риторику. Тебе ніхто не спитає, коли від слів перейдеш до справи, бо до справи тобі точно не дасть перейти будь-яка більшість у парламенті. Одним словом, рай для опозиції, навіть маргінальної. Бо з такими деталями дуже скоро втрачається маргінальність.

«Брандмауер» мав стримувати радикалів, тепер він сам дає їм карт-бланш. Виборці це бачать, і для них невидимий паркан потроху стає проблемою. Хоча років десять тому ніхто його не помічав, і всіх усе влаштовувало.

А тепер подивімось на ХДС і її лідера Фрідріха Мерца. Потенційний канцлер явно намагається пограти м’язами. Такі питання, як безпека, міграція, енергетика та промисловість, уже не звучать як потік свідомості від «громадянина світу», в якого німецькі еліти обожнювали гратись. От тільки з коаліцією щось не дуже складається. Ті, з ким «брандмауер» дозволяє працювати, гнуть пальці та висувають вимоги так, наче це не ХДС виграла вибори. Ті, з ким працювати не можна, готові… Але ж не можна.

Саме так «Альтернативу для Німеччини» Мерц поки що не розглядає та не раз це підкреслював. Хоча дані соцопитувань що до виборів, що після них демонструють максимальні очікування саме від їхньої коаліції з ХДС.

Тому Мерц пішов за голосами СДПГ. Ті ж утратили владу, то начебто мають прагнути хоча б до часткового повернення впливу. Та замість конструктивного діалогу лідер ХДС отримав вимоги не чіпати міграцію, тобто заради коаліції обманути власних виборців (тоді логічно спитати, навіщо така коаліція). Тож перемовини заглохли.

Можливо, Мерц таки піде на діалог із AfD. Тоді нам, як представникам неймовірно розвинутої політичної нації, знадобиться терпіння. Багато хто почне лідера ХДС ганити, навіть не розбираючись у його мотивах та ситуації, і так поллє брудом чи не найбільш проукраїнську політичну силу Німеччини. Я б не радив цього робити.

Якщо Мерц не піде до «Альтернативи для Німеччини» зараз, поки вона є другою на фініші виборів, наступні вибори вона взагалі може виграти. Як це допоможе зробити хакнутий «брандмауер», ви вже читали. Наче радикалам не байдуже, скільки виборів пропустити до своєї перемоги. Вони вже не один електоральний цикл так перечекали.

Україні потрібна сильна Німеччина, яка не боїться розлютити Москву. Таких політиків обрала більшість німців, і переможці мають відпрацювати: їхнє суспільство хоче порядку. Але не того, що на плакатах, а реального, тобто з безпекою, роботою та адекватним станом кордонів. От тільки еліта воліє ганятися за старим добрим ВВП і комфортом, не помічаючи, що світ давно змінив правила гри.

Доведеться звикати, що AfD більше не є маргіналами. На жаль, супротивники самі подарували їй квиток на найвищий рівень політики. Факт є факт, коаліція консерваторів та ультраправих уже не звучить як табу для виборців.

У Німеччині є політики, які хочуть стратегічно розбудувати Європу, а не бути мовчазним гаманцем на побігеньках. Це повернення виробництва «додому», контроль над енергетикою без сліз про «зелені мрії», зміцнення армії й кордонів. Усе це не просто важливо, це навіть перезріло. До речі, нам (Україні) було б вигідно, якби AfD з усіх цих питань віддали під піар тему кордонів, а решту спокійно контролювала ХДС на правах переможця виборів.

Якщо Німеччина не прокинеться, вона ризикує перетворитись на велику транзитну зону між США та Китаєм. Упевнений, багато місцевих політиків були б щасливі від такого стану справ. Можна багато говорити та ні за що не відповідати, оскільки тебе більше не питають. Але це квиток в один кінець.

Саме знищення «брандмауера» може виявитися єдиним шансом на перемогу справжньої Німеччини. Так чи інакше, за уявною стіною назбиралась надто велика електоральна міць, щоб її ігнорувати по-старому. Мабуть, усе ж треба її випустити. Так і дізнаємось, як партія без критики на свою адресу раптово стане партією, яку нещадно критикують. Цілком можливо, на цьому й завершиться її зростання рейтингів.

Також я не буду здивований, якщо старі консерватори в лиці ХДС наважаться скористатись цим ресурсом AfD. А потім, навішавши на ситуативних союзників увесь супутній негатив, витруть об них ноги. Зазвичай якось так і працює політика.

P.S. Тим часом «Альтернатива для Німеччини» вперше очолила рейтинги. Ось так класно її знову прокинули повз коаліцію, гірше зробивши чомусь точно не ультраправим. Може, пора подумати, як налагодити роботу «брандмауера» в нових реаліях? Не хотілося б бачити перемогу декого на виборах. Однак це цілком можливо.