Динамо Київ перемагає ефективно, Шахтар — ефектно, Ротань киває на бік арбітрів, Верес — і надалі в порядку. Підсумки 24-го туру УПЛ

Знову розлога програма чергового, уже двадцять четвертого за ліком, туру національної першості, але вже без суттєвого впливу погодних умов. На щастя, бо на сніг на початку квітня ми вже надивились. Натомість було чимало цікавих протистоянь, деякі з яких подарували видовище, яке надовго залишиться в пам’яті, тож футбольні вихідні точно минули недаремно. Хоча й відбувались з черговим траурним для всієї країни акцентом. На жаль.

Шахтар знову побив ЛНЗ, із Григорчуком чи ні — узагалі немає значення

Тур розпочинався посеред дня в п’ятницю й одразу з матчу за участі донецького Шахтаря, що є доволі нетиповим, проте цілком очевидним — посеред наступного тижня "гірники" планують таки дограти той другий тайм у Кривому Розі, тож треба дотримуватись адекватного розподілу часу на відпочинок та дорогу для футболістів. І планувалось, що й черкаський ЛНЗ ще має чимало сил забрати у колективу Маріно Пушича, як, наприклад, учинили "бузкові" з Динамо в нещодавній домашній грі (1:2).

Але все пішло не за планом. Узагалі. Стартові 30 хвилин гри — ЛНЗ отримує одразу три голи у власні ворота. Фактично кожен із низ можна записувати на ім’я Марлона до протоколу, і неважливо при цьому, що другий м’яч Дайко зрізав у власні ворота — там би й Егіналду в разі чого впорався з цим доволі легко, залишалось лише дати йому м’яч, як і в двох інших ситуаціях, до речі.

Після такого старту єдине, що хотілось зробити одразу, це зазирнути до історії протистоянь поміж командами в пошуках найбільшої перемоги Шахтаря. А там було все прозоро — один гол ЛНЗ за три матчі до цього та загальний рахунок 11:1 на користь донеччан. У підсумку, команда Романа Григорчука таки доповнила статистику ще одним своїм м’ячем, але й пропустила вчетверте. Тож 9:2 в цьому сезоні на користь команди Пушича — нікого настільки невимушено не перемагав Шахтар у цій кампанії.

Але й не без питань. Як мінімум, "помаранчево-чорні" могли б докласти ще трохи зусиль для того, аби перший матч Кіріла Фесюна в рамці воріт в УПЛ за клуб виявився б "сухим". Воротар, наприклад, робив для цього все від себе залежне, а от партнери трошки дали маху під час стандарту наприкінці гри. Хоча гол для ЛНЗ фактично був питанням часу — дуже легковажна гра в обороні від команди, яка за ходом матчу вела в три м’ячі та наче відчувала, що опоненти цю відстань не подолають. Але Пушичу все наче сподобалось, тож він і досі впевнений у чемпіонських перегонах.

Динамо Київ "на тоненького", але перемагає в Кривому Розі, тоді як Кривбас ставить під сумнів боротьбу за єврокубки

Тотальним горем було оповито центральне протистояння туру зі зрозумілих причин. А наступного дня стало ще більш болісно для всієї країни. І дві повітряні тривоги перед грою перенесли її початок на понад годину. Але матч таки відбувся. І вийшов доволі цікавим, нехай і з тривалим розігрівом від стартового свистка.

Однак Динамо знову забило першим за допомоги наддосвідченого Ярмоленка, якому саме гольове чуття підказало, що захисники суперників Конате та Дібанго от саме на 35 хвилині мають зробити таку дурню, що й зрозуміти її мотиви буде надзвичайно складно. Капітан "червоно-білих" узагалі цей надзвичайно важливий матч провалив у підсумку, бо з-під нього ще й Ванат у другому таймі забивав неначе на тренуванні. А Дібанго, на хвилиночку, один із найкращих легіонерів у нашому чемпіонаті й не тільки на своїй позиції.

Утім, хвалити Динамо за дії в атаці в цьому матчі можна лише з того боку, що вони були надзвичайно ефективними. Три удари — два в площину — два голи. Якщо б це в підсумку призвело до втрати очок, Олександр Шовковський назвав би цей виступ провальним у контексті наступальних дій. Адже суперники виконали 16 пострілів і сім — у рамку воріт Нещерета, який зробив усе від себе залежне, аби цей "нуль" пропущених таки зберегти. Та й загалом Кривбас виглядав цікавіше, особливо в другому таймі, але знову свого не домігся. І проблема для Юрія Вернидуба в тому, що ця ж історія трапляється вже не вперше за останній час, і не тільки в матчі проти суперників вище за рангом.

Щищенко ще не зробив Оболонь great again, але more safety забезпечив

Матчі київської Оболоні в другій частині сезону присвячені суто історії про здобуття потрібного для виживання результату. Геть не завжди цього вдається досягти, "пивовари" систематично поступаються командам із верхньої частини турнірної таблиці, але коли справа заходить про двобої з прямими конкурентами, то тут останнім уже не позаздриш.

Черговою жертвою, яку своїм футболом задушив колектив Сергія Шищенка, став одеський Чорноморець. І знову — мінімальний успіх Оболоні, як і в грі проти Інгульця тиждень до цього (1:0). Але цього разу киянам навіть забивати у ворота суперників не довелось — вони зробили це самотужки. Просто божевільний автогол нігерійського воротаря Чижиоке Кінгслі Аніагбосо, який точно ввійде до переліку найбільших фейлів цього чемпіонату.

Але "пивоварам" усі ці додаткові контексти наразі взагалі не важливі. У них було завдання вибратись із небезпечної ділянки турнірної таблиці, і ось — два тижні в режимі зустрічей із безпосередніми конкурентами, шість очок, Оболонь 12, два бали переваги над Лівим Берегом, і цілком непогані види на позиції Колоса та ЛНЗ, які аж надто привабливо близько при цьому перебувають. Хоча явно не в столичному дербі в наступному турі буде розрахунок цей карколомний стрибок зробити.

Олександрія бачить Рух — починається паніка, а Ротань не бачить VAR — починається конспірологія

Донецький Шахтар поступався Олександрії в історії зустрічей поміж цими командами — спогади про це є доволі свіжими, київське Динамо — також, нехай і в підзабутому 2018 році. А от про той факт, що львівський Рух є поодиноким колективом, який "поліграфи" в національної першості взагалі ніколи ще не перегравали, може знати не кожен уболівальник. І цього разу команди знову зіграли внічию.

У "жовто-чорних", насправді, багато проблем і вони точно не грають і навряд чи заграють у цьому сезоні в той футбол, який ми бачили в першій частині кампанії, але Віталій Пономарьов уже відмовився від своїх схем із трьома центральними захисниками, і це вже хоч на щось стало схожим. Черговий не надто переконливий матч від Руху, знову програний перший тайм.

Але після перерви команда знайшла своє щастя біля чужих воріт і зуміла зрівняти рахунок. І от тоді вже ми й побачили всі ці спірні моменти, на які вказував Руслан Ротань під час своєї післяматчевої пресконференції. "Я не знаю, показують у вас в студії пенальті", — та й ми вже не знаємо, як ці епізоди трактувати, Руслане Петровичу, якщо чесно. Якось воно так працює — є контакт м’яча рукою в штрафному, а як на нього подивляться арбітри — це вже суто ворожіння на кавовій гущі. Ще в минулому турі ми вказували на неоднозначність трактування подібних, і ось — знову "прилетіло".

Проте за цим гучним висалюванням тренера Олександрії багато хто міг не побачити й наступне, не менш доречне — "Не скажу, що в нас було дуже багато моментів". І ось це, насправді, більш систематична історія для "поліграфів" у матчах, де суперник упирається до останнього, а не як було у випадку з тією ж таки Оболонню на Ніці нещодавно (4:0). Здається, пальне в цього заточеного на боротьбу чемпіонство спорткару потрохи закінчується.

Вибух Вереса загасив Зорю

Коли команда Олега Шандрука знищила Полісся у "вовчому дербі" в чемпіонаті (5:1) — це було щось. Але потім рівненський Верес більше не мав подібних потужних результатів, а натомість прийшли матчі взагалі без забитих із його боку гравців проти Інгульця (0:0), Полісся в Кубку України (0:1) та Шахтаря (0:3). І оскільки за ці ігри в колективу трохи назбиралось спортивної злості, то луганська Зоря просто потрапила під гарячу руку.

Два надзвичайно швидкі коли відкривали гру на стадіоні Динамо ім. В. Лобановського. Перший — та й поготів красивий, від Ігоря Харатіна в стилі Дарійо Срни з накидання після кутового. А потім Верес почав грати на досвіді, і хоча суперники й забити змогли, і моменти для більшої кількості голів мали, але команді Шандрука вдалось головне — вивести їх із рівноваги. А якими способами цього вдалось досягти — тут треба експертам із психоаналізу сідати й розбирати, бо подекуди ці награні сцени виглядали дійсно реалістично. Але бажаного результату було досягнуто.

Паламарчук — рекордсмен, хоча Інгулець ще дуже далекий від великих звитяг

У цьому турі сталась чергова поразка петровського Інгульця в поточному сезоні, проте результат гри "козаків" проти львівських Карпат (1:2) опинився на другому плані. На першому була лише одна людина — воротар команди Василя Кобіна Олексій Паламарчук, який на 12 хвилині парирував пенальті від Бруніньйо. І це був не просто сейв, а повноцінне зазіхання на абсолютний рекорд нашого чемпіонату. Карпати, ЛНЗ, Олександрія, Шахтар, Ворскла, і знову Карпати — шість поспіль ударів із "позначки" відбив воротар Інгульця. Це вже історія. Але Паламарчук не має наміру зупинятись.

Гол туру

Цей ігровий вікенд вийшов напрочуд результативним і ми побачили аж 20 голів, тоді як до цього двічі було по 14, на 16 команд у восьми зіграних матчах. Шахтар та ЛНЗ при цьому зробили в цей показник загальної кількості результативних ударів вагомий внесок лише в одній своїй грі — 25%.

Але обрати найбільш яскравий постріл ми так і не змогли — занадто багато претендентів, усі при цьому — цікаві, ефектні, і подекуди дуже несподівані.

Перший кандидат — Ігор Харатін (Верес)

Другий кандидат — Крістіан Свистун (Інгулець)

Третій кандидат — Чижиоке Кінгслі Аніагбосо (Чорноморець) (а що, так і деякі наші форварди забити не зможуть).

Найкращий гравець туру — Марлон (Шахтар).

Найкращий тренер туру — Олег Шандрук (Динамо Київ).