«Мала в той день сказала — надінь хрестик»: жінка розповіла, як з дитиною пережила удар по Сумах

Жителька Сум Тетяна разом із донькою Лізою опинилися в епіцентрі вибуху, коли Росія 13 квітня завдала удару балістикою по центру міста.

Того дня вони збиралися до в гості до бабусі, розповіла жінка місцевому виданню «Кордон.

На подив Тетяни, донька перед виходом попросила одягнути хрестик.

«Коли одягалися, то донька каже, надінь мені хрестик.

Вона не любить його носити, а в той день каже — „надінь“.

Я здивувалася ще так», — розповідає жінка.

Тоді вони з Лізою пішли на зупинку і сіли в автобус, який згодом опинився в епіцентрі вибуху в центрі міста.

Тетяна згадує, що коли зайшли в транспорт, їм поступився місцем хлопчик.

Це був Кирило — той самий школяр, який пізніше допоможе відкрити двері та врятувати людей.

«Автобус був набитий битком.

Ми сиділи на сидіннях біля середніх дверей.

Хтось казав, що чув свист.

Я почула вже сам вибух», — пригадує жінка.

Вона обгорнула всім своїм тілом доньку.

Тоді, каже, сипалося скло, уламки, було багато пилу.

«Люди після вибуху почали виходити.

Я хотіла встати, але чогось не вийшло.

І я далі сиділа в тому ж положенні, бо думаю, може ще які осколки летітимуть.

Подивилася на малу — вона відкрила очі, побачила, що я в крові і заплакала.

Почала її заспокоювати», — каже Тетяна.

Жінка боялася детонації, тому думала лише про те, як швидше вибратися з автобуса.

Тим часом інші пасажири почали вистрибувати з вікон та товпитися на вихід до дверей.

«Мені якась жінка подала руку, я вийшла.

Вся увага була прикута до доньки, але краєм ока я побачила, як лежали довкола люди», — каже Тетяна.

Коли вибралися, то стали біля будинку.

Там до них почали підходити люди та питати, чим допомогти.

Тетяна чекала чоловіка — той довго їхав, бо вулиця була заблокована.

«До нас підійшла журналістка і попросила сфотографувати.

Коли я побачила, що це відео так розійшлося… коментарів багато писали.

Мені так незручно, адже ми наче якісь головні герої», — каже Тетяна.

Вони з донькою отримали незначні поранення — порізи від скла.

Тетяна розповідає, якщо раніше була максимально зосереджена, то тепер емоції зашкалюють:.

«Я виню себе, що ми поїхали в тривогу.

Що сіли саме на цей автобус… Мала відходить потроху від пережитого, а я навпаки.

Коли їдемо в машині, то в мене таке відчуття, що зараз все повториться», — каже жінка.